За дні, які залишилось існувати 2015-му, те, що за звичкою називають в Україні політикою і суспільним життям, вирішили зіграти максимально форте.
Гість тижня
Український політичний істеблішмент напередодні візиту віце-президента Джозефа Байдена дуже хвилювався. Високоповажний гість був запрошений до Верховної Ради, при вході до якої з'явився прапор його рідної держави, в чому адепти таємної секти «все пропало» вже побачили поганий знак і згадали фразеологізм часів розвинутого соціалізму, що звучав як «плазування перед гнилим Заходом». Потім заступник Барака Обами виступив з дуже змістовною промовою, закликав владу об'єднати українців в єдину політичну націю і порівняв корупцію, в якій загрузла наша держава, з раковою пухлиною. На «хіміотерапію», тобто на боротьбу з корупцією, США виділять офіційному Києву 190 млн доларів.
Зустрічі з керівництвом держави у вигляді Петра Порошенка відбувались і прилюдно, і за зачиненими дверима. Конспірологи почали домислювати — пряник чи батіг привіз у свій п'ятий візит Байден до Києва? Оптимісти не переймалися таємною геополітикою і, розуміючи справжнє місце сучасної України в політичному екологічному ланцюгу, констатували, що сам факт приїзду такої впливової людини вже є позитивним явищем. Значить, на Сирію не поміняли.
Ганьба тижня
Відставка чи збереження на посаді прем'єр-міністра Арсенія Яценюка також цікавила конспірологів, і з цим питанням вони, крім маси інших, пов'язували візит Байдена до Києва. Реальність виявилася ще ганебнішою. Мало кому відомий народний депутат від Блоку Петра Порошенка Олег Барна продемонстрував, що нема меж фантазіям парламентарів, коли вони перебувають у будинку під куполом. Під час виступу Яценюка перед Верховною Радою можна було чекати, що він почне декламувати свої вірші чи в очільника уряду кинуть парою взуття. Таке вже траплялося і незмінно зчиняло фурор серед посполитих, які потім мали про що поговорити в трамваї або за кавою. Нардеп з Тернопілля вирізнився ориґінальністю — відволік увагу оратора букетом троянд, потім зробив захоплення, гідне борця греко-римської боротьби, і почав тягти Яценюка від трибуни. Відтак все пішло за старим сценарієм — неактивна бійка, багато ненормативної лексики, перерва в пленарних засіданнях. «Вчинок, звичайно, не європейський, але інакшим методом це зло... бо якщо він по доброму не піде, то його винесуть люди», — кострубато пояснив свій вчинок Барна. А в кулуарах ВР відразу народилася гіпотеза про те, що тяганина довкола трибуни сталася лише для того, аби до самого звіту уряду нардепи ставилася пізніше менш прискіпливо, й інспірував її сам Яценюк.
Смерті тижня
Офіційна версія того, що відбулося ввечері на столичній Оболоні виглядає так: СБУ провела спецоперацію з припинення діяльності диверсійно-розвідувальної групи, яка діяла у низці міст України, у тому в Києві і Харкові. Загалом затримали 7 диверсантів, одного — ліквідували. Той чинив опір під час затримання, поранив двох працівників спецпідрозділу СБУ «Альфа», внаслідок чого один з них пізніше помер.
Згодом в інформаційному просторі почали з'являтися подробиці, зокрема така, що обидва загиблих воювали в зоні АТО, причому на українській стороні. Про те, ким насправді був ліквідований терорист, снувалися також різні версії, поки в СБУ однозначно не заявили: застрелено Олега Мужчиля. Спецслужба запевнила, що саме під його орудою банда планувала здійснити низку терористичних актів.
Реципієнтам інформації конче потрібна реґулярна доза таких драстичних повідомлень. Так було з вже майже забутою історією ліквідації Сашка Білого. Тепер є нова неприємна історія, з якої законослухняний обиватель має зробити висновок: не всі, хто був в АТО, є порядними людьми.
Пікет тижня
Шахтарі, які стукають касками по асфальту, медики з очима повними сліз, студенти з кричалками та акторськими дійствами вже не актуальні в ролі маніфестантів. Тепер в тренді акції протесту, організовані міліціонерами, що не пройшли переатестацію і мають всі шанси залишитися без кавалка хліба з маслом. У вихідні захід з назвою «пікетування Міністерства внутрішніх справ» провели кілька сотень людей, які зовсім недавно заробляли за допомогою чорно-білих паличок чи довгих вдумливих допитів підозрюваних. Станіславський про таке казав «не вірю», бо вірити цим представникам нашого суспільства можна тільки в дуже окремих випадках.
Протестувальники мляво покричали про своє невдоволення процесом реформування правоохоронних органів і розійшлися. Для тих, хто не має стосунку до переатестації, цікавішим залишилося те, як і коли маніфестації влаштовуватимуть відставні прокурори, судді, податківці, митники. І що потім робитиме той самий офіційний Київ зі сотнями тисяч звільнених «силовиків», які, як виявилося, не відповідають сучасним вимогам.
14.12.2015