Як виглядає акція допомоги українському студентству?
Краків, 10. грудня 1940.
Кілька днів тому можна було читати у "Краківських Вістях" оповістку Комісії Допомоги Українському Студентству, про можливість дати нашій молоді стипендії і підмоги на університетські студії вже в найближчому триместрі, себто від січня 1941 р. За кілька днів пошта принесе сотні подань, а разом із цим сотні нашої молоді ждатимуть рішення, яке для неодного з них рішатиме про такий або інший шлях цілого життя. Тимчасом в дійсності покищо число стипендій обраховане на підставі фондів, які стоять до розпорядження, таке мале, що в малій частині не задовольнить тих вимог, які ставить перед нами дійсність. Не хочемо цим гасити запалу молодих людей. Хочемо лише їм і цілому українському громадянству представити нічим неприкрашену правду. Від нас усіх залежить, чи освідомлення собі цієї правди кине одних в депресію, інших в байдужність (мовляв: цієї справи і так не розвяжемо самі, її мусить розвязати чужа поміч), чи може одних і других спонукає якнайінтенсивніше шукати за розвязкою одної із найбільш пекучих українських проблєм.
Перший рік нашого нового життя із самозрозумілих причин не надто сприяв акції допомоги студентству. Її майже не було. І щойно болюча лєкція з березня ц. р., коли то сотні нашого студентства внесли прохання на стипендії до різних стипендійних установ та дістали відмовну відповідь, поставила перед українське громадянство дилєму: або власним коштом вишколювати молоде покоління на висококваліфікованих фахівців усіх ділянок людської творчости, або зректись того на перший погляд непосильного завдання. Здорова частина громадянства не пішла шляхом найменшого спротиву. Осінню цього року з ініціятиви УЦК та студентства рушилась справа з місця, прийнявши зорґанізовані рямці. Повстав орґан, що його завданням є вести цю акцію. При Українському Центральному Комітеті повстала Комісія Допомоги Українському Студентству, яка звернулась до громадянства з закликом якнайбільшої жертвенности. І здавалося, що українське громадянство викаже в цій акції дійсно глибоке зрозуміння ваги справи. Прийшли пожертви, на шпальтах "Краківських Вістей" появилось кільканадцять імен жертводавців і вони це саме вможливили комісії Д. У. С. дати оповістку про стипендії. Але за цими першими стежами нема дальших рядів. Після першого оклику — тиша.
Очевидно, що зашвидко докоряти, чи робити песимістичні висновки. Вся акція щойно впереді. І саме на найважніші моменти цієї акції хочемо звернути увагу.
Перший момент це її зорґанізований характер. Акцією кермує Комісія Д.У.С., яка діє в рамах У.Ц.К. Її підбудовами стануть повітові і районові Комісії Д. У. С. при УДК і Делєґатурах. Правильники Комісії розіслані в край і орґанізація краю мусить прийти вже в найближчому часі під гаслом: не сміє істнувати ні один Український Допомоговий Комітет, ані теж одна Делєґатура, де не діяла б така Комісія. Вага справи вимагає від цього орґанізаційного апарату максимум ініціятиви й енерґії. Tому ставимо не на многочисельні Комісії і не на "почесних членів" різнородних управ, що гляділи б на свою участь в цій акції, як на новий тягар. Ставимо на людей, які хотять і вміють орґанізувати збірку людей, які самі глибоко переконані про її потребу і те своє переконання, свою віру і запал зуміють передати іншим.
Зорґанізований апарат на терені цілого краю дасть нам змогу зробити акцію масовою. Можливо, що кілька розмірно високих пожертв викликало вражіння, немов "справа стоїть добре". Однак мусимо розвіяти оману, немов кілька тисяч золотих могло б розвязати справу, що на неї соток тисяч замало. Хочемо, щоб ціле наше громадянство було свідоме цього.
Чи ці сотки тисяч на стипендійний фонд реальні? Згідно з нашим найглибшим переконанням — так! Українське громадянство гроші має. Маємо сотні громадян, що їx матеріяльна ситуація дозволяє їм жертвувати направду меценатські суми. Маємо тисячі службовиків та виконавців вільних інтеліґентських звань, маємо кадр нашого вільних інтеліґентських звань, маємо кадр нашого купецтва, маємо кооперативи, маємо десятки тисяч громадян, що навіть кільказолотовими щомісячними датками можуть причинитися до успіху нашої акції.
Розбудувати широку матеріяльну базу внутрі нашого громадянства можемо. Матеріяльні передумови в цьому напрямі є. Але рішальними в першій мірі є чинники моральної натури. Постава громадянства до цієї справи назагал позитивна. Кожний каже: "треба", — тепер діло мусить прийти за словом. Річ іде про те, щоб наші громадяни — вживаючи відомого вислову Е. Чикаленка — перейнялися національною справою нетільки до глибини серця, але й до глибини кишені. З цього погляду ступінь жертвенности — це один з найбільш маркантних покажчиків моральної вартости одиниці і цілої національної спільноти. До цілої національної спільноти був спрямований заклик Допомогової Комісії і ціле громадянство мусить відгукнутися на нього. На гуртках меценатів-добродіїв акції оперти не можемо. Не можна класти зав дання, яке лежить на цілій національній збірноті, на плечі кільканадцяти жертвенних одиниць. Кажемо кільканадцяти, бо не всі заможні громадяни хочуть ними бути. На жаль, багато таких, що воліють бути "меценатами" власного себелюбства, особистих забаганок.
Справу допомоги Українському Студентству мусимо поставити в як найширшу площину всенаціональної жертвенности. Наша ставка не на десятки меценатів, а на сотні тисяч селян, робітників, ремісників, купецтва, інтеліґенції. Кожний з них в цей важкий час по своїй спромозі кластиме цеголку під будову майбутнього нації, бо тут саме про це йде. Допомога Українському Студентству це ніяка милостиня. Допомога Українському Студентству — це проблєма вартости проводу нації, — проводу, що завтра перебере керму нації у свої руки. Допомога Студентству — це проблєма підготови нації до розвязки усіх цих питань, що невідхильно стануть перед нею — у цілій своїй величі, гостроті і труднощах.
Поважнішим технічним засобом збірки будуть чеки "Українбанку". Поруч із ними — імпрези, збірки в замкнених льокалях, в межах церковної огорожі (розуміється, за згодою церковної влади), використання таких нагод як загальні збори кооператив, які переводитимуть розподіл зисків, чи складання бюджетів самоуправних установ, які мають право вставляти відповідні суми на студіюючу молодь — ось частина засобів, що їx мусимо взяти під увагу при акції допомоги.
Не обмежуємо теж нашої акції і в площині часу. Акція почалася недавно, фонди більше, як скромні, а тут Комісія Д.У.С. вже в першій половині грудня мусить рішати про скількість і висоту стипендій. Покриттям на визначені стипендії буде сподівана жертвенність громадянства, в яку таки свято віримо. Акція допомоги, започаткована в листопаді цього року, буде ведена повсякчасно. Це акція на довшу мету.
Ще місяць і старим шляхом спудеїв козацької доби помандрують на Захід нові ряди українського студентства. І тоді, коди вони в ясних салях і лябораторіях набиратимуть знання та в зустрічі з чужинецьким світом вглиблюватимуть джерела сили народів і держав, тоді саме ціле українське громадянство складатиме свій черговий іспит. Воно чином доказуватиме вміння розвязувати свої внутрішні проблєми, проблєми майбутнього власними силами в імя власних цілей.
[Краківські вісті]
10.12.1940