У своїй історичній промові з трибуни Верховної Ради віце-президент США Джо Байден актуалізував тему місцевих виборів на окупованих теренах Донбасу – як частину Мінських угод, що їх мусить виконати Україна.
Півроку тому це питання стояло на порядку денному поруч із децентралізацією й «особливим статусом ДНР/ЛНР», будучи подразником для багатьох – мовляв, «Гіві й Моторола готуються стати депутатами». Очікувалося, що українська влада під тиском Європи й Росії забезпечить проведення місцевих виборів в окремих районах Донецької і Луганської областей (ОРДЛО) вже до кінця 2015 року. Згодом сам президент Порошенко заявив, що до кінця року слід принаймні ухвалити законодавчу базу для таких виборів. Утім зараз про це майже забули. І ось – для багатьох стали несподіваними вказівки Байдена: «Україна має свої зобов'язання… Затягування недопустиме… Ідеться про децентралізацію управління та про проведення виборів на Донбасі…»
«Z» з’ясував на якому етапі реалізації перебуває проект «Вибори в ОРДЛО» і чи можливі вони (ці вибори) в ближчому майбутньому взагалі.
«Кожна зустріч закінчується скандалом»
Роман Безсмертний повернувся з Мінська в середу (9 грудня) ввечері. Він – представник України в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи. Підгрупа Безсмертного збирається в Мінську майже щотижня й обговорює якраз тему місцевих виборів на окупованих територіях Донбасу. Наступні дискусії призначено на 15 і 22 грудня.
«Як правило, кожна зустріч підгрупи починається скандалом і закінчується скандалом», – описує «Z» атмосферу перемовин Роман Безсмертний.
З боку Росії в цих переговорах беруть участь Максим Поляков (людина помічника Путіна Владислава Суркова; один із кураторів ЛДНР від адміністрації президента РФ, екс-заступник глави уряду Івановської області), колишній міністр РФ з регіонального розвитку Олег Говорун (зараз – начальник управління президента Росії з соціально-економічного співробітництва з державами СНД, Абхазією й Південною Осетією) або такий собі Микола Силаєв (через пошук у Google знаходимо означення для цього пана: «експерт Російської ради з міжнародних справ» (РСМД)).
З боку Луганська – Родіон Мірошник, колишній керівник обласної телерадіокомпанії. Також він колишній прес-секретар Олександра Єфремова, коли той був головою Луганської облдержадміністрації, та екс-заступник голови обласної організації Партії регіонів з питань ідеології. З боку Донецька – Наталія Никонорова, юристка, яку називають «правою рукою Дениса Пушиліна».
«Зазвичай кожна дискусія в рамках політичної підгрупи стосується однієї вузької теми, – розповідає нам Безсмертний. – Наприклад, нещодавно зустріч була присвячена виборчій системі: пропорційній чи мажоритарній, як технологічно це забезпечити, за участі українських партій чи ні? Або, іншого дня, говорили про відновлення українських ЗМІ на окупованих територіях, їх залучення до політичного процесу. Або про адміністрування виборів – функції Центральної виборчої комісії України, її повноваження, кадри, ресурси тощо».
Частота зустрічей та кількість обговорюваних тем може створити враження, ніби процес рухається вперед. Але це не так. «Практично немає питань, які б не викликали б заперечень іншої сторони», – каже пан Безсмертний.
Учасники політичної підгрупи від України – Безсмертний і Горбулін
Українську концепцію виборів в ОРДЛО було представлено в Мінську 27 жовтня. Київ наполягає, що вибори на окупованих територіях мають відбутися за чинним українським законом про вибори місцевих органів влади («Можливо, з нюансами, які виникли через те, що відбулися воєнні дії», - додає Безсмертний). Цей політичний процес має включати політичний плюралізм, відновлення діяльності українських партій, вільний доступ в ОРДЛО українських медіа й журналістів. Паралельно з політичними умовами висунуто безпекові: повне виконання обох Мінських протоколів, розмінування, демілітаризація, виведення незаконних збройних формувань та іноземних військ, відновлення контролю України над усією територією Донецької й Луганської областей.
Виконання зазначених передумов зробить можливими не лише вибори в ОРДЛО, а й запустить процедуру амністії для бойовиків, які не вчинили тяжких злочинів, та надасть чинності закону «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», що був прийнятий ВР ще у вересні 2014 року.
Бачення «ідеальної схеми» описав міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмайєр. За його словами, 2 жовтня в Парижі «нормандська четвірка» досягла домовленості про те, що «в день виборів на Сході України закон про особливий статус набуде чинності на попередній основі, а якщо спостерігачі ОБСЄ підтвердять, що вибори відбулися належним чином, закон набуде чинності на постійній основі».
Відмінність підходів
«Сепаратисти в принципі погоджуються, що ці вибори має регламентувати закон України, але вони кажуть, що цей закон має бути написаний ними. Не діючий український закон, а інакший», –пояснює Роман Безсмертний.
Головна відмінність «сепарської» концепції полягає в тому, що вибори, на їхню думку, слід проводити не за пропорційною, а за мажоритарною системою. «Ми будемо наполягати на проведенні виборів на мажоритарній основі, без прямої участі політичних партій», – заявляв у Мінську представник «ЛНР» Родіон Мірошник.
Також сторони не можуть зійтися з приводу того, хто, власне, повинен мати право голосу на донбаських виборах. «Залучення до таких виборів переселенців – одна з ключових проблем, – розповідає Роман Безсмертний. – Вона випливає з Міжнародного пакту ООН про громадянські та політичні права. Участь внутрішньо переміщених осіб є обов’язковою в загальнополітичних і місцевих виборчих процесах. Обов’язок держави Україна – забезпечити таке голосування. Але сепаратисти категорично проти. Причина зрозуміла – кількість таких людей сягає майже півтора мільйона».
А ось так бойовики проводили "потішні" вибори минулої осені
Пропозицію України щодо голосування внутрішньо переміщених осіб офіційно підтримали міністри закордонних справ Німеччини та Франції. Зрештою, наголосив на цьому у своїй промові й Байден.
У свою чергу опоненти висувають умови щодо цензу осілості для учасників виборів. А також говорять про залучення до голосування переселенців не тільки з інших областей України, а і з Росії.
«Міжнародні документи не зобов’язують Українську державу, щоб [на місцевих виборах] голосували біженці за кордоном. Але ми готові обговорювати цю проблематику – нам лише потрібен точний реєстр цих осіб. Щоб у виборах не брали участь біпатриди, особи з подвійним громадянством. І обов’язкова умова – голосувати лише на території України, тобто в посольствах і консульствах», – зазначає Роман Безсмертний. Інша ж сторона перемовин хоче розширити коло місць для голосування в Росії.
Але головне навіть не це. «Якщо використовувати на таких місцевих виборах мажоритарну систему, це, нелітературно кажучи, п...ець! Переміщеного виборця треба приписати до якогось міста чи округу, а як це можливо? Це означає, що потрібно возити сотні варіантів бюлетенів, щоб вгадати, за якого голову чи депутата голосуватиме людина. Краще тазіком убитись, ніж розбиратись», – емоційно коментує Безсмертний.
Серед інших позицій сепаратистів – озвучена Родіоном Мірошником умова, що «виборча комісія має формуватись на зібраннях («сходах») з числа представників громадськості, з можливим включенням до її складу представника Центрвиборчкому України». Натомість Україна відкидає такий підхід.
«У законі має бути передбачено чітке адміністрування виборів Центральною виборчою комісією України, підпорядкування тамтешніх виборчкомів нашій ЦВК, – говорить у коментарі для «Z» народний депутат Олександр Черненко, член Комітету Верховної Ради з питань правової політики та правосуддя. – У таких умовах ЦВК потрібно буде надати серйозні повноваження, щоб вона могла сказати останнє слово в разі втручання в роботу місцевих виборчих комісій. Це одна з позицій України, від яких вона не збирається відходити».
«План Мореля» відставлено, питання послідовності – залишилося
Крім української концепції, «нормандських» візій, бачення шляхів проведення виборів сепаратистами та їхніми кураторами в Москві, є й інші пропозиції. Зокрема, так званий «план Мореля». Саме він, після оприлюднення газетою «Дзеркало тижня», викликав найбільше обурення української громадськості – адже здавалося, що президент Петро Порошенко вже погодився на втілення цієї концепції, спущеної «згори», як елементу мінського процесу.
П'єр Морель – колишній посол Франції в Росії та багаторічний експерт із «заморожених» конфліктів – є координатором політичної підгрупи Тристоронньої контактної групи в Мінську. План його імені передбачав проведення виборів на окупованому Донбасі формально за українським законодавством, але на умовах сепаратистів. Подейкували, нібито ця схема була схвалена в липні на переговорах уповноваженої Держдепартаменту США Вікторії Нуланд та заступника глави МЗС Росії Григорія Карасіна й запропонована «нормандській четвірці».
Суть схеми: Україна ухвалює спеціальний виборчий законопроект, враховуючи вимоги сепаратистів на переговорах у контактній групі; амністія на Донбасі відбувається ще до виборів, і лише після цього постає питання про поновлення суверенітету й формального контролю Києва над кордоном. Тобто голосування могло б пройти в умовах мілітаризації, за присутності російських вояків.
Експерти небезпідставно зазначали, що такі вибори нагадували б ті, які відбувалися в окупованій Червоною армією Східній і Центральній Європі у 1945-1948 роках. Із відповідними наслідками для легітимізації проросійської воєнщини.
Вибори на окупованих територіях були однією з ключових тем переговорів "нормандської четвірки" у Парижі
Без сумніву, такий «план Мореля» був вигідний Кремлю. І очевидно, що Путін схвалить вибори в ОРДЛО лише на тих умовах, які підтвердять домінування Росії на цих теренах.
Завдання ж України і Європи – відштовхуючись від ідеї вільних виборів, забезпечити стабілізацію цієї гарячої точки, повернути бунтівні території під український суверенітет.
Зі слів Романа Безсмертного випливає, що «план Мореля» відставлено як неприйнятний для України. Хоча сам мсьє П’єр продовжує координувати роботу підгрупи в Мінську.
«Зрада» відступила, однак конфлікт залишається напівзамороженим, і потребу його залагодження ніхто не скасовував. Усе впирається в послідовність дій та виконання умов для проведення місцевих виборів на окупованих територіях Донбасу.
«Усі ці дати можливих виборів, які називаються з літа, – умовні, – каже Олександр Черненко. – Вносити відповідний закон і обговорювати його у Верховній Раді можна лише після того, як на Донбасі будуть створені повноцінні умови для виборів. Виведення іноземних військ, роззброєння незаконних формувань, контроль України над кордоном – цього наразі немає».
Якщо не відводяться російські війська, якщо немає поновлення суверенітету України над ОРДЛО – чи є сенс обговорювати виборчу систему та інші нюанси того, що навряд чи відбудеться?..
Роман Безсмертний відповідає на це питання так: «Тут хіба хочеш – мусиш говорити на всі ці теми. Я не апологет цього, але твердження про недоцільність переговорів дуже легко б’ється. Коли ви так говорите візаві в Мінську – вам показують інфографіку, яка свідчить про те, що тільки-но ми сідаємо за стіл переговорів, кількість обстрілів і жертв падає до мінімуму. А як тільки пауза в переговорах – кількість обстрілів і жертв зростає».
Ситуація «зависла». Варто нагадати, що «ДНР» і «ЛНР» призначали свої місцеві вибори на 18 жовтня і 1 листопада цього року, але під тиском міжнародної спільноти формально «перенесли» їх на весну 2016-го. Інакше це означало б односторонній зрив мінського процесу.
«Якщо буде зберігатися мінський формат – шансів дуже мало»
То чи може Мінськ узагалі дати розв’язок донбаської проблеми?
«Мінськ у цих умовах – лише термометр. Треба заміряти температуру у відносинах і зрозуміти, що вона підвищується, – каже представник України на переговорах Роман Безсмертний. – Питання потрібно ставити інакше: чи існує формат, який дозволить наблизитись до вирішення цього питання? Так, існує. За певних дій і умов. Але потрібні інші майданчики й способи переговорів замість Мінська. Інша концепція й постановка задач. А якщо буде зберігатися тільки мінський формат – шансів дуже мало. Мінськ не може замкнути на себе регіональну й континентальну безпеку».
Роман Безсмертний радить сприймати проблему в комплексі: «Спробуйте з’ясувати місце конфлікту на Донбасі в глобальній системі безпеки. Подивіться на карту: Сирія, Крим, «ДНР» і «ЛНР», Придністров’я, Нагірний Карабах, Грузія з Абхазією й Південною Осетією, Балтика. Вирахуйте безпекове місце для цих точок зіткнення. Мінський процес не є самодостатній. Тут явно не вистачає континентальної і глобальної площадки».
Під таким «новим майданчиком» Безсмертний, певно, має на увазі новий формат переговорів із посиленою роллю Америки.
«Головне, на що слід звернути увагу, – це виступ Джо Байдена у Верховній Раді. Зверніть увагу на пасажі віце-президента США на адресу Росії, її найманців та бандитів на Донбасі. По-друге, зверніть увагу, в якій черговості він проговорює мінську тематику в сенсі її виконання. І після яких слів звучить – «Україна має виконати…»
Байден закликав Україну продовжити виконання мінських домовленостей
За словами Безсмертного, Джо Байден повторив позицію України щодо виборів на Донбасі.
Варто зацитувати цей фрагмент промови віце-президента США:
«США та Європа продовжуватимуть чинити тиск, поки Москва не виконає Мінські угоди… Важке озброєння має бути відведено від лінії фронту, повинен бути наданий доступ для представників ОБСЄ. Росія повинна натиснути на сепаратистів, щоб провести на Донбасі вибори відповідно до українського законодавства і стандартів ОБСЄ. Крім того, відмовитися від результатів незаконних виборів, які відбулися на Донбасі [2014 року]. Росія повинна відмовитися від утримання політичних заручників, російські солдати повинні повернутися додому, а український кордон має бути під контролем української влади.
Україна у свою чергу має надати амністію особам, які не вчинили тяжких злочинів, а також забезпечити децентралізацію влади на Донбасі. Має бути забезпечено повний доступ українських ЗМІ в регіон. Українські партії повинні мати право конкурувати на виборах, і має бути забезпечена безперешкодна робота на виборах представників місії ОБСЄ. Вимушені переселенці з Донбасу повинні мати право на голосування... Це дозволить вам вийти з конфлікту, відновити суверенітет».
«Саме в такій послідовності! – наголошує Роман Безсмертний. – Це означає, що Америка на боці України. Це означає, на щастя для нас, що в Європі потроху формується блок країн, яким історія дала завдання побороти найбільше зло, з яким ці країни сусідять».
11.12.2015