Симулякр геополітики у вигляді клінчу Путіна й Ердоґана ледь не витіснив з інформаційного простору події в Україні, які для нас насправді важливіші.
Темрява тижня
Те, що позаминулого тижня лінія електропередач між Кримом і Україною несподівано «впала», спершу видавалася відчайдушним вчинком жменьки активістів, яких скоро вгомонять, а анексований півострів далі споживатиме все необхідне з континенту, паралельно крутячи дулі дурним хохлам. Активісти виявилися стійкими, а для тих, хто мав непереборне бажання «умєрєть в Росії», цей ідіотичний слоґан почав набувати нових барв.
Відповідно до міжнародних конвенцій, окупованими територіями та їх населенням мусять опікуватися окупанти, тобто струм має йти на півострів з Російської Федерації, а не з Херсонської області. Як окупанти то будуть робити — за допомогою генераторів чи акумуляторів, то вже їх, окупантів, вибір. Наразі вони вирішили тягнути кабель через Керченську протоку. «Рускій мір» на півострові ще три тижні без хохляцького струму помордується, а потім, як в казці, щука допоможе Ємєлє. Або не допоможе, бо щука тепер має інші проблеми і забавки.
Міністр тижня
З поваленою ЛЕП казус вийшов в українського міністра енергетики і вугільної промисловості Володимира Демчишина. Його підлеглий, голова «Укренерго» Всеволод Ковальчук, надто оперативно написав у Facebook таке:
«Міністр енергетики Демчишин В.В. повідомив про досягнення домовленостей з штабом громадської блокади Криму щодо завершення робіт з відновлення лінії 220Кв Каховська–Титан».
Потім виявилося, що домовленості, може, і є, але завершувати непочату роботу — справа марна. Та і забезпечує ця лінія лише на 40% потреби в електроенергії для окупованого півострова.
Якщо підлеглі оперують інформацією, як карта ляже, то й до слів самого міністра довіра зменшується. А Демчишин тим часом встиг пообіцяти на засіданні парламенту, що Україна в 2016 році вирішить проблему залежності від зовнішніх постачань вугілля антрацитових марок, а ще запевнив, що Україні для проходження опалювального сезону 2015/2016 рр. має вистачити накопичених у своїх сховищах запасів природного газу і газопостачання з ЄС. Коли до зими залишаються лічені години, кожне таке повідомлення і те, хто його озвучує, має неабияку вагу.
Вистава тижня
Верховна Рада не зраджує сама собе і несе важкий хрест найкреативнішого органу влади в країні. Цим разом під час засідання декілька народних депутатів і гостей парламенту показали своїм колеґам документальну п'єсу «Сім». У сесійній залі під музику депутати прочитали сім жіночих історій, які розповідають про боротьбу з дискримінацією, домашнім насильством, сексуальними знущаннями та порушенням прав жінок і в приватному житті, і в суспільстві загалом.
Читання відбулись у межах відзначення Міжнародного дня боротьби за ліквідацію всіх форм насильства проти жінок. Участь в театральному дійстві взяли депутати Мустафа Найєм, Ірина Подоляк, Борислав Береза, Остап Семерак, Ірина Луценко, а також акторка Наталія Сумська і правозахисниця з Криму Таміла Ташева.
«Сім» — документальна п'єса, що складається з інтерв'ю семи активісток, які борються за права жінок від Ірландії до Камбоджі. Цікаво було взнати, що п'єсу у форматі сценічних читань було показано понад 150 разів у 35 країнах. Зокрема, читання «Сім» відбулися в Європарламенті у Брюселі. Навіть генерали НАТО читали її на одній з військових баз.
Але драматургії законодавцям було замало. Несподівано Верховну Раду «замінували», з огляду на що евакуювали журналістів і гостей цього закладу, самі ж народні депутати вибухів позірно не боялися і майже героїчно працювали далі. Акули пера, покидаючи приміщення, запідозрили, що їх навмисно виганяють, щоб ухвалити щось геть несподіване і непотребне.
За аматорським декламуванням і декоративним замінуванням майже загубився факт створення незвичайної групи, до якої увійшли 15 депутатів парламентської фракції «Блок Петра Порошенка». Ці півтора десятка політиків, серед яких найвідомішими є Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, Світлана Заліщук, Віктор Чумак, Ольга Богомолець й Олег Різаненко, об'єдналися для боротьби з корупцією та іншими злочинами чиновників.
Необхідність створення нової формації пояснив Найєм:
«Всі ми так чи інакше виступали протягом останнього року проти корупції, мали свої індивідуальні програми, робили розслідування… Але так сталося, що в більшості випадків ми опинялися одні. Це були ситуації, коли ми починали в минулому році деолігархізацію, яка не завершилася. Так відбувається й зараз, коли кожного з нас переслідують, нищать або інформаційно тиснуть, і будь-яке наше намагання донести цю інформацію до керівництва держави, до Генеральної прокуратури, до правоохоронних органів — усе це натикається на те, що всі ми залишаємося поодинці».
Крім того, нардеп пообіцяв почати «чистку» з власної фракції. Ініціаторів поза очі назвали опортуністами. Міну не знайшли, то будуть шукати корупціонерів, потім знову можна перейти до декламування поезії.
Вибори Маріуполь
Прифронтовий Маріуполь таки добився того, щоб мати, як і вся повноцінна Україна, вибори місцевих рад і голів. Справедливість і буква закону торжествує, дві треті депутатів у міськраді становитимуть тепер представники «Опозиційного блоку». Колись цей феномен розглядатимуть психологи і, можливо, дійдуть висновку, що Стокгольмський синдром — ніщо порівняно з Маріупольським синдромом. Згідно з першим, заручники починають з розумінням і співчуттям ставитися до терористів, які їх обмежили в правах. Згідно з другим — дорослі громадяни так і не зрозуміли, що, крім Партії реґіонів, яка тепер називається ОБ, є інші варіанти розвитку. Зрештою, звичка мати старого сеньйора, до витребеньок якого вже звик, є правом кожного.
30.11.2015