Кандидати в депутати обласної Ради депутатів трудящих
Трудящі радянського Львова, виставивши професора Івана Петровича Крип’якевича кандидатом у депутати обласної Ради, тим самим вшанували довголітню, чесну працю людини, яка зв'язана з цим містом від свого народження. У Львові проф. І. П. Крип'якевич ходив до шкіл, тут закінчив гімназію та університет, тут учителював і тут провів свою більш як тридцятирічну, невтомну роботу вченого.
Іван Петрович зберіг живі спогади ще з дитячих років, як у нього формувались перші погляди на соціальне середовище, в якому він зростав. У польській гімназії він мав нагоду зустрічатися з дітьми бідняків, робітників, що були його шкільними товаришами. Дитині, що уважно придивлялася до своїх учителів, неважко було помітити, що вони неоднаково ставляться до учнів різного соціального походження. На дітей бідняків і пролетарів викладачі, що походили "з вищого класу", дивилися з презирством, а то і глумом. Глибоко в душу хлопчини запала подія, коли один його прогресивний учитель зазнав утисків від влади тільки за те, що він наважився піти на соціалістичний мітинг.
Згодом, ставши вчителем, Іван Петрович не забув своїх досвідів. Перед його очима в українській гімназії щодня сновигали виголоджені, обдерті діти селян і робітників. З якими труднощами вони здобували освіту, яке злиденне було їхнє життя. На світогляд Івана Петровича це справило чималий вплив.
Молодий учитель ще бачив невідрадні картини національної ненависті, якою був отруєний Львівський університет. Щороку тут вибухали криваві бійки між студентами різних національностей. В університеті, правда, були професори, які вміли триматися осторонь націоналістичних пристрастей, протидіяли національній ворожнечі, оточували молодь однаковими гуманними почуттями. Та такі люди були винятки і про них враження були надто сильні.
За умов шляхетського панування І. П. Крип'якевич не міг брати, як гімназійний учитель, безпосередньої участі в громадському житті. Його наукову діяльність поза гімназією влада паралізувала, робила все, щоб навіть позбавити молодого вченого зв'язків з Львовом. Саме тому І. П. Крип'якевича було переселено в адміністративному порядку на Познанщину. Треба було прикласти багато зусиль, щоб це заслання змінили на працю в недалекому від Львова провінціальному місті Жовкві.
За час перебування в Жовкві вчений не пропускав жодного тижня, щоб не приїхати у Львів. Тут у бібліотеках він провадив з непослабною енергією свої досліди і розшуки.
Професор Крип'якевич — один з найкращих знавців історії старовинного українського міста Львова і майже єдиний науковий спеціаліст у цьому питанні. Крім "Історії Львова" і "Проходів по Львову" він помістив цілу низку розвідок, що освітлюють поодинокі моменти з давнини нашого міста. У "Записках наукового товариства ім. Шевченка" ми знаходимо дуже багато наукових праць цього видатного вченого.
Довгі роки проф. Крип'якевич був директором історичної секції наукового товариства і редактором її збірників. З приходом радянської влади, коли наукове товариство ім. Шевченка реорганізовано у філіал Академії наук УРСР, Івана Петровича Крип'якевича призначують директором філіалу історії України Академії наук УРСР.
Професор Крип'якевич не кабінетний вчений. Він, як автор "Історії держави Хмельницького", дуже чутливо прислухався до голосу широких мас трудящих як раніш, так і тепер. Йдучи назустріч потребам трудящих мас, він написав велику кількість популярних брошур по своїй спеціальності. Він автор історичних оповідань, в яких змальовував боротьбу українського народу проти польських гнобителів і т. д.
Довгі роки чекав професор І. П. Крип'якевич, коли наш край буде визволений від гнобителів, коли влада буде належати трудящим. І з приходом Червоної Армії він, не вагаючись ні хвилини, поринає в громадську роботу. Він учасник історичних Українських Народних Зборів, подає свій голос за націоналізацію фабрик, заводів і землі. Наполегливо працюючи в університеті, він бере активну участь в наукових сесіях, які влаштовує у Львові Академія наук УРСР.
Проф. І. П. Крип'якевич користується великою пошаною і авторитетом у трудящих, бо завжди пов'язував свою наукову роботу з стремліннями народу.
Питання, які розробляв проф. Крип'якевич, як історик, ніколи не були відірвані від життя, від тих соціальних умов, що в них жив і розвивався український народ.
Професор І. П. Крип'якевич, безумовно, заслужує високого довір’я бути депутатом обласної Ради. В його ще вистачить сад працювати в інтересах народу. Школи ще, на протязі всього свого життя, він не проявляв стільки енергії, як тепер. Громадська діяльність не тільки не буде перепоною ДЛЯ його праці вченого, а розкриє перед ним нові проблеми, пожвавить його наукові досліди.
М. І. Рудницький, професор львівського державного університету ім. Ів. Франка.
[Вільна Україна]
24.11.1940