Шумливий бір, Черемош, полонина
І гори, гори в срібній вишині.
Така твоя зелена Буковина,
Сумні дівчата, жалібні пісні.
Кругом простір, а воля тільки сниться,
Лише знадливо крильми тріпотить.
І ти була, мов скована орлиця.
Що марне поривається в блакить.
"О, сестри, сестри! Нам лиш побажати,
І ми життя здобудемо в борні".
Але сестер чекали піч та хата,
І, як розрада, болісні пісні.
Отак життя минало в пориваннях,
Думок і мрій всихало джерело,
Аж поки дні зімкнулися останні
І сивиною скроні пройняло.
І що лишилось? Біль, тяжка утома,
Перед дверима постать жандаря.
Лиш, як провісник, рідно і знайомо
Десь за Дністром, цвіла тонка зоря.
Ген, за Дністром, тобі в пітьмі не видні,
Росли лани, буяв казковий сад,
І ти, часом, слова співучі й рідні,
Мов скутий птах, ловила з поза грат.
І день настав. Мов лава, зза Дністра,
Пішли полки, зникала темінь сіра,
І червінню світилася зоря
На рукаві русявого жовніра.
Вони ідуть шляхами Буковини,
І з ними люд іде, плече-в-плече.
Один народ, одна сім'я єдина,
І кров одна у жилах їх тече.
Ти чуєш, пісня змахує крилом!
І з різних уст єдине слово ллється.
Хай гріє пісня радісним теплом
Твоє палке, твоє скорботне серце!
[Вільна Україна]
27.11.1940