Марія Пригара

  Шумливий бір, Черемош, полонина І гори, гори в срібній вишині. Така твоя зелена Буковина, Сумні дівчата, жалібні пісні.   Кругом простір, а воля тільки сниться, Лише знадливо крильми тріпотить. І ти була, мов скована орлиця. Що марне поривається в блакить.   "О, сестри, сестри! Нам лиш побажати, І ми життя здобудемо в борні". Але сестер чекали піч та хата, І, як розрада, болісні пісні.   Отак життя минало в пориваннях,