Одного дня Марс може одержати кіляця, як у Сатурна. Це станеться приблизно через 20 млн. років, коли його гравітація розірве на шматки супутник Фобос, який обертається щоразу ближче до «Червоної планети». Таких висновків дійшли американські астрономи з Каліфорнійського університету в Берклі. Стаття з описом дослідження опублікована 23 листопада в часописі Nature Geoscience. На думку дослідників, довгі полоси, які можна спостерігати на поверхні Фобоса, – це перші ознаки майбутнього катаклізму.
Доля Фобоса може бути не випадкова. Вчені доводять, що така ж доля, хоча й не настільки швидко, очікує й супутник Нептуна Тритон. Можливо, у ранній Сонячній системі існувало набагато більше супутників. Чимало з них саме так і закінчили своє існування, підходячи до планети на критичну відстань і будучи розірваними її гравітаційним впливом. Мабуть, славнозвісні кільця Сатурна теж колись були супутником.
Фобос на ранніх стадіях його передсмертної агонії надає вченим рідкісний шанс поспостерігати за загибеллю супутника, – стверджують співавтори дослідження, планетологи Бенджамін Блек та Тушар Міттал.
Фобос – це дуже незвичайни об’єкт. Його діаметр становить лишень 22 км, а обертається він усього на відстані 6,000 км від поверхні Марса. Кожного року марсіанська гравітація «підтягує» його на кілька сантиметрів ближче до його поверхні. Тож те, що Фобосу рано чи пізно настане кінець, не було ні для кого загадкою. Астрономів цікавило тільки коли і як це станеться.
Щоб це встановити, Блек та Міттал встановили густину та запас міцності Фобоса й створили комп’ютерне моделювання наступного сценарію. Сам катаклізм займе усього кілька днів. «Якщо ви перебуватимете у цей час на поверхні Марса, ви можете взяти шезлонг і спостерігати за цим видовищем», – іронізує Блек. Кільце, на яке перетвориться Фобос, проіснує ще кілька мільйонів років поки поступово не осяде на поверхні Марса у вигляді метеоритів та пилу. Врешті-решт із Фобоса нічого не залишиться.
Жолобки товщиною у декілька кілометрів, які помережують супутник Червоної планети, позначають напрямки припливного стресу. Деймос – інший марсіанський міцять – нині перебуває надто далеко від поверхні планети, тож у близькому (за космічними мірками) майбутньому така доля йому не страшна.
Майбутні марсіанські місії зможуть дослідити запас міці Фобоса й пролити більше світла на те, скільки часу йому залишилося. До речі, вивчення Фобоса входило у програму російського зонда, який запустили у 2012 р. Через технічну несправність він так і не зійшов із орбіти та невдовзі впав на Землю.
Фобос і Деймос – це, можливо, останні із сотень малих об’єктів, які колись оберталися довкола Марса, –вважає Ерік Есфоґ, планетолог з Аризонського університету. Поверхня Марса, отже, повинна містити чимало кратерів, утворених їх падінням. Міттал та Блек уже заявили, що шукатимуть ці кратери.
Alexandra Witze
Martian moon set to form ring around red planet
Nature, 23/11/2015
Зреферував Євген Ланюк
24.11.2015