Після невдалої спроби минулого місяця марсохід НАСА «Perseverance» («Наполегливість») успішно пробурив, здобув і зберіг зразок марсіанської породи, який стане першим в історії зразком речовини Червоної планети, який доставлять на Землю для аналізу.
Перший неушкоджений керн всередині пробовідбірної трубки марсохода «Perseverance», який призначений для аналізу на Землі. Credit: NASA and JPL-Caltech
За словами глави НАСА Білла Нельсона, це «епохальне досягнення».
Коли 6 серпня марсохід уперше спробував добути породу, зразок розсипався на порох перш ніж оператори встигли помістити його в пробірку. Другу спробу «Perseverance» здійснив 1 вересня в іншому місці за кілька сотень метрів від попереднього. Цього разу буріння пройшло гладко: бурова установка витягла тонкий циліндр породи заввишки 70 сантиметрів, який назвали «Рошетт». Інженери ненадовго призупинили процес, щоб сфотографувати керн і переконатись, що він неушкоджений. Як тільки оператори пересвідчились, що отримали саме те, що їм було потрібно, зразок загерметизували всередині марсохода.
Тепер він чекатиме багато років, поки майбутня марсіанська місія разом з іншими зразками, які ще збере «Perseverance», доставить його на Землю. Загалом оператори місії сподіваються отримати 35 зразків марсіанської породи в районі кратера Джезеро – місця посадки марсохода. Мільярди років тому цей кратер був дельтою річки, а в його породі можуть бути ознаки марсіанського життя.
Ще, однак, не зовсім зрозуміло, чи справді зразок «Рошетт» добре репрезентує цю історію. Порода походить із місцини, яку науковці назвали «Цитаделлю», адже вона підіймається, наче фортеця, над гребенем хребта з виглядом на долину. Її шари мають цікаве геологічне походження: у їхньому формуванні зіграли роль вода, вітер, виверження вулканів та інші процеси.
За словами Кеннета Фарлі, геолога з Каліфорнійського технологічного інституту у Пасадені і науковця місії, «Рошетт» належить до базальтових порід. Ці породи, ймовірно, бути частиною стародавнього потоку лави, з якого сформувався хребет, який зараз досліджує марсохід. На зразку можна побачити червоні плями та невеликі порожнини, заповнені солями. Це свідчить про те, що він тривалий час взаємодіяв з водою – ймовірно, лежав на дні прадавнього озера, яке колись наповнювало кратер Джезеро.
«Рошетт» виявився набагато придатнішим для буріння, як порівняти з породою, за яку марсохід взявся минулого місяця і яку назвали «Рубіон». «Рубіон» теж має ознаки тривалої взаємодії з водою, проте вода, схоже, фізично ослабила цю породу, адже вона одразу розкришилася, як тільки «Perseverance» розпочав буріння. За словами Фарлі, ровер потенційно здатний отримати зразки, схожі на «Рубіон», але це зроблять наприкінці місії, коли знайдуть міцнішу породу.
Якщо наступні дослідження підтвердять, що «Рошетт» – це базальт, вчені зможуть точно датувати його вік за розпадом радіоактивних елементів. Таке дослідження буде надзвичайно цікавим, адже люди ще ніколи не отримували зразків породи з Марсу.
Попередній марсохід НАСА «Curiosity» («Цікавість»), який приземлився в іншому кратері у 2012 р., теж спробував видобути шматок породи, але зіштовхнувся з протилежною проблемою: зразки були надто твердими, щоби їх можна бути бурити. А посадковий модуль 2008 р. «Фенікс» тривалий час не міг отримати зразків марсіанського ґрунту, поки вчені не зрозуміли, як вирішити цю проблему: потрібно було захищати їх від потрапляння прямих сонячних променів, аби лід між зернами ґрунту не танув, а згодом не замерзав і не склеював їх разом. «Марс – це планета з безліччю сюрпризів», – каже Раймонд Арвідсон, планетолог з Вашингтонського університету в Сент-Луїсі, який брав участь у кількох роботизованих марсіанських місіях.
Враховуючи попередні труднощі, від операторів «Perseverance» тепер вимагають ефективнішого збору зразків. Марсохід прибув на Марс ще в лютому, тож на отримання першого зразка пішло більше шести місяців. Оскільки «Perseverance» приземлився за 2 кілометри від основного місця, де оператори хотіли брати проби, – висохлої дельти річки – він, ймовірно, не потрапить до цієї цінної геологічної формації аж до початку наступного марсіанського року (один марсіанський рік дорівнює приблизно двом земним рокам).
За словами Арвідсона, темпами місії, щоправда, не варто перейматися. Перші три місяці пішли, зокрема, на тестування мініатюрного гелікоптера, який на сьогодні вже виконав десяток польотів. Цей вертоліт допомагає вченим обирати напрямки для руху марсохода. «Perseverance» загалом подолав 2,17 км на південний захід від місця посадки, проводячи уздовж шляху різні експерименти, не пов’язані з бурінням, зокрема зондуючи поверхню Червоної планети за допомогою георадара.
Після успішного збору зразків «Perseverance» візьме курс на північний захід й попрямує в регіон, який назвали «Південною Сейта», де багато піщаних дюн, хребтів, скель та валунів. В операторів місії невдовзі буде невелика перерва: між 2 і 14 жовтня зв’язок з марсоходом буде втрачений, адже Марс у цей час перебуватиме позаду Сонця щодо Землі.
НАСА і Європейське космічне агентство планують комплекс майбутніх роботизованих місій, які прибудуть в Джезеро і заберуть зразки, зібрані «Perseverance», для їхнього повернення на Землю. На той час, коли вони прибудуть на Землю, буде як мінімум 2031 рік.
Alexandra Witze
Success! Perseverance Mars Rover Finally Collects Its First Rock Core
Scientific American, 8/09/2021
Зреферував Є. Л.
11.09.2021