Це поняття більше не означає того, що ми собі уявляємо, пише Робін Гардінґ
Ясний понеділковий ранок, чекаю почути похмуру новину — що Японія перебуває в рецесії, вчетверте за п'ять років. Пророкуватимуть катастрофу; недруги оголосять її новим ударом для економічного стимулу «трьох стріл» прем'єр-міністра Шінзо Абе. А я не повірю жодному їхньому слову.
І не тому, що галас щодо рецесії неправдивий — бо рівень безробіття низький і зменшується, корпоративний настрій обережно оптимістичний, і Японія явно не йде на спад. Виробництво, як сподіваються, скоротиться на 0,1 відсотка в третьому кварталі після зниження на 0,3 відсотка кварталом раніше — а, за стандартним визначенням, два послідовні квартали скорочення дорівнюють рецесії.
Біда в тому, що це визначення рецесії є анахронізмом і вводить в оману. Це поняття, яке більше не означає того, що, як вважаємо, воно має означати — тобто суттєве зниження активності. Що гірше, те, як ми його стосуємо, заподіює шкоду не тільки в Японії, а й у щораз більшій кількості країн з розвиненою економікою. Слово на «Р» потребує переосмислення.
Японія й далі входить у «рецесії», оскільки кількість її населення зменшується, і тому економіка має мало потенціалу для зростання. Банк Японії визначає тренд зростання у 0,5 відсотка або й менше, порівняно з оцінкою Федеральної резервної системи США розміром 2 відсотки для Америки. Це так ніби США за пару метрів від басейну, а Японія ходить по краю, і бракує лише невеликого поштовху, щоб впасти. Старіючи, інші країни матимуть ту саму проблему.
Фактично Японії потрібен лиш легенький поштовх. Пересічне уточнення первісних оцінок зростання становить більш ніж 0,5 відсоткового пункта, тому статистика часто показуватиме спад, коли країна насправді нормально зростає, і нормальний ріст, коли вона насправді в рецесії. Додайте похибку вибірки, а ще трохи нетипової для сезону погоди — і рецесія раз на рік–два практично забезпечена.
Є три причини, чому ці помилкові «спади» є проблемою. По-перше, вони відображають безглуздість порівняння між різними країнами. Рецесія в Японії цілком відрізняється від рецесії в США, що знову ж таки відрізняється від рецесії в Китаї.
По-друге, вони приховують реально важливі резони: поворотні точки економічного циклу, коли економіка переходить від розширення до скорочення.
По-третє, є певні підстави вважати, що постійні заяви про рецесію самі по собі можуть шкодити економіці. Останні дослідження науковців Скотта Бейкера, Ніка Блума і Стівена Дейвіса показують, що невизначеність щодо економічної політики може вплинути на виробництво та зайнятість. Хто вчащатиме до бутіків Ґіндзи або вливатиме мільйони в нову фабрику, коли телевізійні канали трублять про спад?
У США комітет Національного бюро економічних досліджень розглядає комплекс індикаторів, а тоді заявляє, коли економічний цикл починається чи закінчується, але його висновки стають доступними щойно за кілька місяців після події. Нам потрібний більш автоматичний спосіб, щоб кожен знав, що насувається ця поворотна точка.
Моя пропозиція полягає в двох послідовних кварталах відхилення на 2 відсоткові пункти нижче від тренду країни, визначеного її центральним банком. Для США тренд визначений у два відсотки — значить два квартали підряд нижче нуля; для Японії тренд 0,5 відсотка — значить два поспіль квартали скорочення економіки на більш ніж 1,5 відсотка.
За такого вимірювання єдина останнім часом рецесія в Японії була в 2008–2009 роках, з провалом після цунамі в 2011-му. Це корелює з рівнем безробіття і з тим, що насправді відчуває громадськість, коли їй не перестають говорити, що економіка в рецесії, незважаючи на те що на обрії Токіо множаться будівельні майданчики. Це нагадує традиційне визначення, але дозволяє адекватно порівнювати країни.
Я не маю оптимізму щодо можливого зменшення вживання слова «рецесія», багато людей все ж мають підстави заявляти про неї. Це потужне слово, яким можуть скористатися політики, щоб атакувати опонентів, брокери — щоб дістати клієнтів на трейдинґ, а журналісти — щоб поганяти пікселі на моніторах.
Ми мусимо почати думати про них як про софтові патчі для програм, а не катаклізми. Можливо, є спосіб використовувати це слово частіше ще в якійсь галузі, і таким робом позбавити його жала. За стандартом, який під цей час використовується в Японії, — два квартали росту на 0,5 відсоткових пункти нижче тренду, — США мали рецесію в 2012 році, змусивши Федеральну резервну систему запустити свій третій раунд монетарного стимулювання.
Виглядає, що в будь-якому разі є підстави передефініціювати рецесію, бо є ознаки того, що останніми роками економічний цикл згладжується, а спади рідшають. Перед шоком 2008–2009 років економісти говорили про «Great Moderation» [«Велика Усередненість» — у протилежність до «Великої Депресії» 30-х років], що замінить старий цикл підйомів і спадів. Навіть після банкрутства американського інвестиційного банку Lehman Brothers багато досліджень досі знаходять докази того, що виробництво менше волативне, ніж раніше.
Але якщо «рецесією» називати відхилення лише на 0,5 відсотка нижче тренду, тоді залишається питання: як називати ті неприємні епізоди, коли відхилення більше за 2 відсоткові пункти нижче тренду й економіка падає по спіралі.
А як називати рідкісні, але глибинні та руйнівні спади? Для цього є добре слово «депресія», яке звикло приберігають для 1929–1933 років, але воно видається абсолютно точним описом 2008–2009 років та їх наслідків. Просто пам'ятайте: якщо в понеділок економіка Японії скорочується другий квартал, а всі заявляють про рецесію, то це зовсім різні речі.
Robin Harding
The definition of recession needs a rethink
The Financial Times, 13.11.2015
Зреферувала Христина Семанюк