Музей "Лемківщина"

Не лише історик чи дослідник духової та матеріяльної культури Лемківщини поїде радо до княжого города Сянока до музею "Лемківщина", але поїде туди з найбільшою приємністю кожний українець, якщо бодай раз оглянув зібрані експонати. А в музею дійсно зібрані твори високої народньої культури, цієї найздоровішої частини українського народу по цей бік Сяну аж по Попрад — лемків.

Сам музей приміщений у старинному княжому замку, що саме тепер змінив основно своє обличчя. Зпід тинку виглядають з фронтону в цілій своїй красі старинні віконниці, що їх закрили дбайливо сусіди прибудувавши ще й ґанки. Але архітектури, як і культури та історії не можна "затинкувати". Вони, ці свіжо відкриті німі свідки славної нашої минувшини, говорять до нас нині ще більш проречистою мовою, бо звязують наші серця незримими нитками з нашою найдавнішою традицією, коли тут у Сяноці гордо лопотіли знамена княжих дружинників. Живими їхніми свідками — це такі старинні назви дооколичних наших сіл, що розмістились поблизу старого княжого замку, як Чертіж, Сторожі Великі та Малі, й прецікаві знахідки біля самого замку, черепи, знайдені підчас його ремонту. І ці німі й живі свідки, знайдені черепи й підземні хідники на замковій горі ждуть ще на свого дослідника так само, як старинні вали в селі Чермні (городі Червені), Данилова Гірка в Холмі та залишки старинних будівель у Ярославі, щоб заговорити до нас, розвіяних долею по цей бік Буга й Сяну аж ген по цілій Европі, як заговорили проречистою мовою відкопані кілька років тому фундаменти величавого соборного храму в Крилосі. Хто з наших дослідників-археольоґів звяже знову славне минуле зі зболілими, нашими серцями, щоби влити в них сильну віру в світле майбутнє? Правда! Праця такого дослідника нашої старовини тепер дуже важка, але й вельми вдячна, ні — просто монументальна. Хто її виконає, збудує собі памятник "сильніший від криці"...

Такий саме памятник здвигнув уже собі відомий українському громадянству наш мистець, проф. Лев Ґец. Він з повним правом може сказати, що прегарний музей "Лемківщина", з понад 8.200 експонатів, для яких уже будинок старинного княжого замку буде незадовго замалий, це діло його рук. Так! Лише цьому невтомному мистцеві можемо завдячувати, що зуб часу не знищив остаточно нпр. прегарних памяток нашого церковного іконостасного мистецтва з XV.—XVI вв., старинних рукописів і передруків та рідкого білого крука, церковну книгу з часів гетьмана Мазепи, в якій — на останній сторінці — читаємо між іншим:

"... За щасливого володіння Его Царського Пресвітлого Величества Войська Запорожского обоих сторон Дніпра Гетьмана І славного чина святого Андрея Кавалєра Ясно Вельможного Його Милости Пана Іоана Стефановича Мазепи...".

Нагородою за невтомну працю проф. Л. Ґеца через повних 10 років (у травні 1940 р. музейне т-во "Лемківщина" в Сяноці святкувало скромно своє десятиліття) є прегарний музей "Лемківщина", що його експонати розміщені нині в 9-ох салях партеру і першого поверху старинного замку. До січня 1940 р. музей тулився у двох кімнатах на приходстві, що їх відступив парох Сянока о. крил. Константинович. До того часу відвідувачі не могли побачити не лише всіх експонатів, але, що більше, не могли вповні зясувати собі значіння врятованих збірок. Щойно нині, коли доступ до прегарних збірок, памяток нашої культури, приміщених у музеях: Національнім, НТШ., Ставропиґійськім і т. д., та в обласних: у Коломиї, Самборі чи Яворові майже неможливий, музей "Лемківщина" в Сяноці є нині єдиним свідком старинної і багатої культури українського народу для всіх дослідників нашої старовини.

Якже розміщені експонати?

Отже в 5-х просторих кімнатах замку на партері розміщені експонати, що дають змогу пізнати питому культуру лемків. І так у першій салі, де на стінах видніє напис "Риболовство й хліборобство" приміщене приладдя й предмети, що ними користувалися лемки від прадавних часів при ловлі риб чи управі ріллі. Побіч хати, родів збіжжя, деревляного плуга, січкарні, ступи, бочілок аж до масельнички включно розміщено 80 м. самої рибацької сіти, старинний човен, довбаний в дереві, коші на риби та інше рибацьке приладдя. Слід згадати, що всі ці експонати це власні твори рук та ума лемків. Крім того на стінах цієї салі, як теж інших саль розвішені прегарні, великі світлини, що знаменито ілюструють вживання цих поодиноких приладів чи предметів.

II. саля обіймає витвори рук та ума лемка-ремісника. Від гончарської печі, варстату і посуди починаючи виставлені вироби і приладдя лемків: столярів, ковалів, бляхарів, кошикарів і т. д. Їx доповнюють моделі та світлини, що ілюструють вживання цього приладдя.

III. саля показує нам хатню обстанову з посудою й мисками та з її прикрасами. Річ ясна, вона неповна, бо нема самої деревляної хати, але її плянують збудувати на подвірю замку. Далі приміщений ткацький варстат, коливоротки, жорна і т. д. — зі світлинами на стінах.

IV. саля обіймає найкращі зразки народнього мистецтва лемка від найдавніших до найновіших, мальованки, писанки, прикраси з коралів, різьбарські вироби, дитячі забавки і т. д.

Вкінці в V. салі розміщена ноша та обряди. Ноша мужчин (чуганя) і жінок (чіпці, весільні вінці, коровай), святочні прикраси (Різдвяні, Йорданські та Великодні) і т. д.

Усі експонати перших 5-ох саль переконують незбито, що первісна культура лемків дуже багата, але вони не могли їх розвинути і цілій повні й ширині, бо жили в страшній нужді.

Мандруючи коридором на перший поверх бачимо на стінах світлини з панорамою старинного Сянока, церков, манастирів і старих замків та старинну посуду з V. віку по Христі, що її найшов відомий наш археольоґ д-р Пастернак у поблизькому селі Межиброді.

В салях на першому поверсі розміщені у двох кімнатах памятки старинної культури: іконописного мистецтва з XV віку (ікони реконструовані й ні), вся церковна утвар (фелони зперед 400 літ), з прастарими плащеницями, старі рукописні церковні книги з прегарними заставками та ініціялами, церковні врата, деревляні монстранції, чаші (деревляні, шкляні, оловяні аж до срібних і золотих). Побіч приміщені експонати з польського костела. Хто огляне наші прегарні й дійсно мистецькі речі з української церкви — той не може вийти з дива, що такеж саме мистецтво наших сусідів страшенно вбоге. Подякувати за це лише управі музею, що виставила експонати церковної утвари та церковного різьбарства поляків. Щойно на тлі великого контрасту між одними і другими експонатами виступає в цілій красі й величі наша старинна культура.

В останніх двох салях приміщені наукові робітні, де в одній з них, поруч директора музею проф. Л. Ґеца, працює невтомно його помішниця, скромна п-ні проф. /. Добрянська, а в другій теж тихий працівник п. Стефанський. В робітні ч. 1. приміщені збірки ікон, різьби, печатки (в церковно-славянській і латинській мовах) та бібліотека. В робітні ч. 2 приміщена підручна бібліотека, далі старі рукописи, старі документи на перґаменах, надані лемкам від королів, велика нумізматична збірка (монети: китайські, римські, візантійські — аж до українських банкнотів із найновіших часів), прецікаві документи з визвольної війни й останніх наших переживань, велику шафа з архівальними документами Лемківщини від XVI. в., збірка старих тканин, писанок і т. д. та недавно викопані урни з Бахіря. В усіх салях зразковий лад і порядок, скрізь святочна тишина і прегарна панорама, що розкривається перед очима відвідувача на дооколичні верхи гір, окутані лісами й села аж ген по містечко Лісько по тому боці Сяну. І серце бється живіше, бо думка думку гонить і летить туди, до рідних...

Як важко на душі. Тому чим швидше прощаюсь з основником і директором музею та вибігаю з цієї святині на подвіря, познайомлююсь з дійсним опікуном музею "Лемківщина'' шкільним інспектором радн. Губером. По сердечній розмові приходжу до висновку, що якби не було в Сяноці радн. Губера — музей не мав би цього гарного приміщення в замку, на ремонт якого оцей щирий наш приятель виєднав необхідні гроші: 7.000 зол., а якби не було проф. Л. Ґеца — ми не мали б дійсно що показати чужинцям з памяток нашої старинної і високої культури. На щастя істнує музей "Лемківщина" в Сяноці — до якого сміливо можемо завести й найкультурнішого чужинця та будемо горді пo його відвідинах.

[Краківські вісті]