По офіційній візиті у Кракові й Варшаві архиєпископ Іларіон (проф. д-р Іван Огієнко) прибув до Холму поїздом із Варшави 2. листопада пополудні. На двірці привітали холмського Владику ключар Собору о. протоєр. М.Малюжинський в імені духовенства та голова УДК в Холмі від громадян.
На св. Холмській Горі очікувало свого архипастиря духовенство, громадянство, вилаштована шпалірами шкільна молодь. Радісний привітальний дзвін спочатку св. Іванівської церкви, а вслід за ним — соборний сповістили мешканців Данилового города, що по 300 з горою роках знову вїзджає до Холму православний єпископ українець, що несміливі мрії найбільших оптимістів Холмщини чудом здійснилися.
Тиснулися сльози на очі холмським церковним ветеранам, що пережили "велику холмську руїну". Для нових мешканців Холма й Холмщини була це лише цікава історична подія, а для них — сповнення великого заповіту дідів-прадідів Холмської Землі, що настане день їхнього воскресення.
Але ось авто підїзджає до воріт, що ведуть на княжу гору. Холмський Владика йде східцями. Голова УДК вдруге вітає архиєпископа Іларіона від громадянства, окремо директор української ґімназії Білик, що просить Його взяти під Свою архипастирську опіку православну шкільну молодь. Ця молодь надає зустрічі ще більше тепла й світла — розкішною китицею квітів і щирими вигуками "Слава!".
При вході в собор вітає архиєпископа Іларіона словом і хлібом соборний староста Л. Рябчук, а в самому соборі — настоятель протопресв. І. Левчук. Співає ґімназійний хор. По короткій літії владика в супроводі духовенства й вірних відходить у свою єпископську палату.
На 6 год. вечора була призначена перша архиєпископа Іларіона всенічна в Холмському Соборі. Зібралася вся українська громада Холма. Торжественна всенічна архиєпископа Іларіона в сослуженні численного духовенства в рясно-освітленому соборі, що робить сильне вражіння на богомільників своєю архитектурною красою, особливо холмським образом Божої Матери в гірлянді світла, проходила в молитовному скупченні, в глибокому переживанні історичного моменту.
Єлеопомазання чинив сам Владика Іларіон, теплим тихим словом вітаючи своїх старих знайомих, близьких церковній.
День 3. листопада — день св. Іларіона, Патрона першого холмського архиєпископа-українця. На цей день, у неділю, призначена була його інтронізація.
Служба Божа — перша Владики Іларіона в Холмі, почалася в 10-ій год. Собор виповнили богомільники. Молодь підтримувала порядок. На правій кольоні — німецький прапор, на лівій — український. Представники німецької влади заняли крісла перед правим крилосом, пильно придивляючись може вперше баченій величній архиєрейській службі в сослуженні численного духовенства, дияконів, іподияконів і прислужників.
На чолі репрезентів влади ми бачили: держ. підсекретаря майора Кундта, заступника люблинського ґубернатора п. Дамро, представників уряду Ґенерального Ґубернатора пп. Вільдена, д-ра Кіпке, д-ра Феля, Ґервуда, полк. Альфреда Бізанца й Гайнриха, начальника холмського повіту п. Гаґера, комісара м. Холма п. Остернака й ін.
Біля правої кольони зайняли місце Провідник УЦК проф. д-р В. Кубійович і деякі представники місцевих орґанізацій та українські гості з Кракова, Варшави, Люблина й інших міст, решта — ліворуч біля крилоса.
Кінооператор не переставав накручувати найцікавіші моменти.
Заздалегідь було відомо, що архиєпископ Іларіон у часі літургії в дні своєї інтронізації виголосить першу свою архипастирську проповідь. Усі чекали на неї з напруженням. Деякі сподівались почути щось у роді ученої промови. І помилилися. Проповідь на актуальну тему про радість дня й служення простому народові Холмщини своєю простою, але образною формою цілком була приступна сільським холмщанам, що до краю виповнили собор, кожну лавку, кожне підвищення, щоб побачити нового владику.
І справді радість дня була велика, коли провідник-архиєпископ оголосив, що німецька влада повідомила його про повернення українцям усіх забраних у них церков. На очах багатьох холмщан блиснули сльози щастя.
Проповідь була звернена до духовенства й інтеліґентів. Головні її думки: В часі лихоліття, бувало, заломлювалося духовенство, хиталася інтеліґенція, але простий люд Холмщини стояв непохитно. Йому належиться слава й віддане служення, тим більше, що праця для народу — праця для Бога. Духовенство має віддати всі сили для народу, а для цього мусить стояти близько до нього — любити його, бути частиною його, вживати назовні й дома лише української мови, вчити нарід молитися рідною мовою, дбати про його культуру й добробут. Кожна головна думка була оперта на цитаті св. Павла.
Треба підчеркнути ще один зворушливий момент: першою особою, що прийняла св. Причастя з рук архиєпископа Іларіона, була його доня, панна Ларисса, що не всилі була запанувати над своїм зворушенням і стримати сльози.
По закінченні Служби Божої відбулася коротка літія преп. Іларіонові св. патронові нового холмського архиєпископа.
З черги прийшов момент офіційної інтронізація Іларіона, архиєпископа Холмського й Підляського, що в мантії вийшов з вівтаря й зайняв місце на катедрі посеред собору, а духовенство здовж до солеї.
В той саме час представник люблинського Ґубернатора д-р Дамро зайняв спеціяльне підвищення проти катедри.
Момент напруження. Кінооператор гарячково працює.
І Владика Іларіон виголошує промову, звернену до представника Німецької Влади, українською мовою. Зміст її такий: Значіння Церкви на Сході велике. Церква дала українському народові культуру й орґанізовувала його. Майже 700 років українська Православна Церква була незалежною. Перед 250 роками цю незалежність вона втратила. І тепер, у 1940 р., український нарід, завдяки німецькій владі, знову свою Церкву відзискує. За це архиєпископ Іларіон складає Німецькому Урядові глибоку подяку й запевнює, що цей день — один з радісніших днів для українського народу Холмщини.
Промову архиєпископа Іларіона один із священиків прочитав німецькою мовою.
У відповідь представник люблинського Ґубернатора п. Дамро виголосив довшу промову, в якій зазначив, що Уряд розуміє потреби українського народу та що українці своєю працею можуть осягнути все те що є для них необхідне.
Відспіванням многоліття Урядові закінчено офіційну частину інтронізації.
Із собору Архиєпископ Іларіон вийшов між шпалірами молоді в єпископську палату "зо славою" — в супроводі духовенства й хору, під звуки всіх дзвонів. Владику проводжували представники влади українських орґанізацій — місцевих та інших міст.
В єпископських кімнатах представники українських орґанізацій склали Архиєпіскопові Іларіонові привіт з днем його св. Патрона.
Свято закінчилося приняттям представників влади й українських орґанізацій в єпископській палаті.
[Краківські вісті]
08.11.1940