Добре для комп'ютерів, зле для реального світу
Можливо, підхід «бийся або втікай» добре слугував раннім людям, але він погано пасує до сьогодення
Джордж Буль народився 200 років тому, і те, шануєте ви цього математика чи ремствуєте на нього, залежить від вашого погляду на речі. Так, він зробив вагомий внесок у появу нинішнього технологічного суспільства; але можна також стверджувати, що він посприяв закоріненню шкідливого способу мислення, який охопив суспільство.
Одним з його фундаментальних внесків є написана у 1854 р. книжка «Дослідження законів мислення», в якій подано те, що тепер ми знаємо як булеву алгебру, ключову для більшості комп'ютерів. Вона застосовувала систематичну мову алгебри до царини логіки, об'єднуючи дві різні сфери у щось набагато потужніше. Вона спирається на просту ідею тверджень, що щось або є істинними, або є хибними. Істинність vs. хибність — у цьому є приваблива простота, і саме ця характеристика робить булеву алгебру такою придатною для фахівців з обчислювальних машин, які можуть працювати радше над «on» і «off», аніж з точною електричною напругою з її коливаннями. Булева логіка прогнозує, що станеться для кожного з цих бінарних станів.
Що особливо заскакує — те, що ці «істинне», «хибне», а також декілька простих логічних операцій, як «і», «або» і «не» можна скомпонувати у такий вираз, який може додавати, множити, порівнювати, запам’ятовувати і багато іншого. Дійсно, 80 років після цього Алан Тюрінґ, британський математик, який розробив перший електронний комп'ютер, доведе, що ви потребуєте лише простих операцій, щоб обчислити будь-що (якщо воно взагалі обчислюване). Виходячи з великої простоти базової логіки, ми збудували найскладніші машини.
Утім саме це привабливе спрощення зазвичай стає за основу кепських рішень в інших сферах. Насправді ми не маємо винуватити Буля. Людська природа завжди намагалася звести світ до бінарних станів — добро і зло, друг чи ворог. Але Буль надав сили такому мисленню в час, коли на перший погляд точні закони фізики пообіцяли зробити всесвіт простим і передбачуваним.
Політики переконують, що їхня політика — це «те, що треба робити», і що їхні опоненти мають «хибні» ідеї. Нас турбує, «добрими» чи «поганими» є харчі; юристи вимагають відповіді «так» чи «ні». Проте мало ситуацій є чорними або білими. Ліки одночасно приносять «користь» і завдають «шкоди»; у війни залучені не лише «гарні хлопці» і «погані хлопці»; політичні рішення є часто про те, що робити, а не як це робити.
Проблема бінарного мислення полягає в тому, що воно провадить до бінарного ухвалення рішень. Ми втягуємося в дедуктивне міркування: «якщо…, то…». Британська дискусія про те, виходити з ЄУ чи залишатися в ній, залишить небагато місця для творчих варіантів подальших дій.
Можливо, підхід «бийся або втікай» для ухвалення рішень добре слугував людству в нашому еволюційному минулому, але він залишає нас погано підготованими для залагодження нинішніх багатовимірних проблем без спокусливого зведення їх до бінарних версій.
У парадоксальний спосіб спадок Буля також дає нам інструменти для того, щоб вирватися з наших людських обмежень завдяки автоматичному обчисленню щораз більшої кількості даних. Але щоб використовувати ці інструменти, ми також маємо налаштувати себе на бінарний спосіб мислення.
Треба зосередити увагу на культурі «ключових завдань», яка охопила організації. Вона зводить багатовимірні дані до тесту на «істинність чи хибність» того, чи досягнуте одиничне довільне значення. Позбувшись складного, легше спрямовувати людей до спільної мети. Але це само по собі створює проблеми. Прагнення за будь-яку ціну скоротити час очікування у відділенні екстреної медичної допомоги може виявитися несприятливим для якості лікування, утримання персоналу чи фінансового забезпечення профілактичного лікування. Результатом націлювання на скорочення викидів вуглецевого газу автівками стало забруднення довкілля окисами азоту від переходу на дизельні двигуни, не згадуючи вже про можливості для обману, коли стимули прив'язані до єдиної системи вимірювання.
Альтернативою є світ еджайл-метрик [гнучких систем критеріїв]. Ми можемо контролювати ситуацію через біґ-дата — але замість тих, хто відповідає за внесення даних для передобчислення цих метрик, дециденти можуть гнучко винайти свої власні критерії.
Тож як ми можемо змінити наше мислення? Математична освіта є засадничою. Замість використання сучасних обчислень, які б уможливили багатоваріантне рішення складних задач, вона наполягає на спрощенні складності до рівня, на якому всі проблеми можна розв'язати за допомогою олівця та паперу, щоб отримати відповідь, що є істинним, а що хибним. Реальний світ не такий. Нам потрібен навчальний план, що охоплює практичні проблеми, які не обов'язково мають єдину правильну відповідь. Так само, як Буль поєднав математику й логіку, ми маємо поєднати силу комп'ютерної математики з нашою природною інтуїцією для складного світу. Це проект, в якому я беру активну участь.
Й нарешті, героєм чи лиходієм цієї історії є Буль? Ні, він є чимось між тим а тим.
Конрад Вольфрам, виконавчий директор Wolfram Group Europe. Співавтором цієї статті є Джон Маклун
Conrad Wolfram
Binary thinking — right for computers, wrong for the real world
The Financial Times, 30.10.2015
Зреферувала Галина Грабовська
04.11.2015