Ця країна приречена на відродження. Доля сієї країни – поставати знову. Для того, аби поставати – завше мусить падати та зникати. Ставати тимчасово недоступною, temporary unavailable, якоюсь обірваною, незакінченою, в постійнім процесі змін, точніше – ремонтів.
Ремонти в сій країні завше виплекані першим ліпшим теплом, коли можна відкрити вікна та двері навстіж, аби перетерпіти смороди лаку, фарби, вапна або перебратися до неопалюваної взимку літньої кухні.
Зачаті в ті погідні весняні дні, ремонти мають закінчитися всередині серпня, аби родина ще встигла вибратися на зо два тижні до моря або хоча б до бабці в село. Ремонти, звісно, до тієї пори ніколи не закінчуються. Взагалі помилково вважати, що в цій країні явище ремонту є чимось таким, що може мати свій FIN, якесь інше логічне закінчення, окрім того, що «квітка» з одним починанням обов'язково плавно переходить в старт якогось іншого процесу.
Тому майстри залишаються працювати під пильним наглядом когось із родини, здебільшого бабці, тимчасом як інші вирушають на море або в село до бабці. Часом навіть до тієї самої бабці, котра залишилась в місті на господарці.
При поверненні ґазди неодмінно дізнаються, що все одно ремонт незавершений. Через те мусять тіснитися всі в одній кімнатці. Разом з ними в ній так само тісняться усі речі, перенесені із кімнати, де переклеюють шпалери чи циклюють паркет.
Майстри – се особлива каста сього народу. Ще з Середньовіччя вони були важливим атрибутом міського життя, єднаючись у цехи, а в часи євроремонтів набули майже сакрального статусу, бо роблять сі перетворення навмисне так, аби потім їх обов'язково покликали переробляти.
Ця вільна, незалежно-маґдебурзька сутність майстрів проявляється в тім, що за ними завше потрібно бігати, їх треба відшуковувати, вмовляти, їм постійно не виходить, вони завше затримуються деінде, приходять тоді, коли заманеться, а не коли пообіцяли. Їх необхідно задобрювати, нагодувавши та напоївши, але так, аби не були п'яними і могли далі працювати. Це особливе вміння відчути, де ця позначка тонусу в майстра, де пролягає ця точка балансу. В цій країні справді багато втрачених чудових майстрів на всі руки, чиї замовники купу років не вгадували з дозою, не втрапляли в яблучко, від чого спивалися. Часом і майстри, і ґазди.
Врешті-решт, коли вже добряче притискають холоди, господар вкурвиться і закінчить все сам. Ну, як закінчить: заліпить найбільші діри і прикриє найпомітніші косяки, аби за першого потепління знову почати усе з початку.
Так само в сій країні й роблять дороги із першими снігами, аби встигнути витратити гроші (коли їх врешті пропускає казначейство), заливаючи асфальт в калюжі й закатуючи його в кучугури.
Ремонт для сього народу – це ритуал. Перманентний процес. Необхідна умова існування. Ремонт поламаного. Ремонт ремонтованого. Ремонт для ремонту.
Ремонт для зміцнення. Ремонт для руйнації. Якщо археологи майбутнього зацікавляться сим народом, то за матеріальними залишками, знайденими під час розкопок, наречуть його Культурою риштувань. Цих риштувань так багато зараз по всій країні, що можна подумати, ніби й направду постійно щось ремонтується, щось будується чи перебудовується, що країна постійно чепуриться, постійно до чогось готуючись. Що відбувається якась ґлобальна реставрація. Повернення старого обличчя, а не сором'язливе прикривання старого обличчя, за стан котрого соромно, вуаллю риштувань.
В просторі цієї держави риштування означують постійність куди більше за будь-що інше. Що риштування здебільшого означають приреченість. Що часто вони міцніші за самі будівлі, на яких тримаються. Що риштування – це, мабуть, найліпше, що вміють робити у цій країні. Що перебудови і ремонти, коли таки скоюються, то справді – не відбуваються і навіть не робляться, а скоюються, бо здебільшого це злочини щодо будівлі, над якою їх вдіяно.
Врешті ремонт для дерибану. А ще євроремонт, тут йдеться не про якість виконаних робіт, а про вартість – тільки у євро. А от капітальний ремонт – це капітал, який отримали ті, хто обіцяв поремонтувати цю країну, власне, на цьому ремонті, чи то його обіцянні, й здобув цей самий капітал. На усіх цих бутафорних євроремонтах, потьомкінських селах, риштуваннях на будинках та риштуваннях на риштуваннях. Врешті (не дарма зловживаємо цим словом, «врешті» – «в решеті», «в риштуванні») вибори в сій країні відбуваються точно так само, як і ремонти: майстрів обирають не тих і не тоді, й платять їм те, чого ті вимагають, попри усі косяки, за котрі варто було б дати межи очі васерваґою й вигнати з хати.
Тому від такого постійного оновлення, сієї жаги до ремонту ця країна приречена на відродження. На відродження, бо воно в цім випадку похідне від слова «відро».
28.10.2015