В неділю, 20. жовтня ц. р. відбудеться в Холмі хіротонія архимандрита Іларіона (о. проф. І. Огієнка) на холмського єпископа. З цієї нагоди поміщуємо надіслану статтю про переклад св. Письма на українську мову, що його зладив проф. І. Огієнко. — Прим. Ред.
Кожний культурний нарід мав і має свій переклад св. Письма і то з давніх давен, бо вже в XІ-му віці в Европі появляються переклади св. Біблії — цієї найглибшої і найсильнішої книги, книги народів і рас — на живі мови. Спочатку були це слабі спроби. Клясичмі ж переклади появилися щойно з XIV віку. І так анґлієць Джон Віклєр, гарячий прихильник живої мови в Церкві, переклав цілу Біблію на анґлійську мову десь у 1380 р. Опісля 140 років пізніше Віклєрову Біблію виправив вже зразковою анґлійською мовою, попрацювавши біля цього пильно цілих 12 літ, Віліям Тіндаль, переклад якого став основою для всіх дальших видань анґлійської Біблії аж до наших часів.
В Німеччині прегарний переклад св. Письма появився в 1534 р. зпід пера Мартина Лютера, який попрацював біля нього 15 літ. У Франції переклав Біблію на живу народню мову Жан Кальвін. У чехів в 1564 р. випустив у світ свій надзвичайно цінний переклад Нового Завіту великий учений того чаcу моравянин Ян Благослав. В 1593 р. появилася незабутня Кралицька Біблія. В Польщі, поза кількома некатолицькими перекладами XVI віку зі зразковою тоді польською мовою, зявилася "польська Вульґата" — Біблія Якуба Вуйка.
Наш український нарід мав теж свої переклади св. Письма, але ці переклади не появилися друком. Уже в XVI ст. мали ми кілька перекладів чи то цілого Нового Завіту, чи лише самої Євангелії, але до їх друку не дійшло. У великій мірі, якщо не головною причиною цього була церковно-словянська мова, яку наша інтеліґенція розуміла і тому переклади св. Письма не були надто пекучою справою. Опісля аж у XIX віці інспeктор ґімназії в Ніжині, Пилип Морачевський, родом з Чернигова, започаткував то і в 1860 р. викінчив переклад Євангелії та відіслав його до св. Синоду в метою дістати дозвіл на друк. Одначе дозволу такого не дістав, а видрукований в 1906 р. переклад, себто майже півстоліття пізніше, вже успіху не мав, бо мова його вже була перестарілою.
Починаючи десь від 1868 р. довгі роки перекладав св. Письмо на нашу мову відомий наш письменник П. Куліш, який ще за свого життя побачив частину своєї праці друком, а в 1903 р. вийшла друком і ціла його Біблія. Одначе ширшого читача ця праця Куліша так і не знайшла, бо російський уряд не допустив Кулішевих перекладів в Україну, а в Галичині читали їх мало. Пізніше переклад Куліша закупило Бритійське і Заграничне Біблійне Товариство, яке друкує його й нині, але друкує без ніяких змін, не зважаючи на те, що з часу його написання пройшло чимало часу й він сильно перестарівся.
Отже виринула невідкладна потреба нового українського перекладу.
І ось у 1933 р. взявся до цієї небуденної праці відомий українському громадянству невтомний працівник на науковому полі проф. д-р Іван Огієнко, автор багатьох наукових праць, між іншими: "Історії українського друкарства", "Історії церковно-словянської мови", "Історії азбуки й літературної мови у словян", "Української культури", "Української літературної мови XVI ст." і т. д. До справи перекладу св. Письма підійшов перекладчик дуже поважно. Отже передусім засів виучувати матеріяли, поглиблювати знання й підучити старо-жидівську мову, з якої пізніше й перекладав св. Письмо. На цю підготовну працю стратив не більше й не менше як цілих два роки. Далі перекладчик зладив 37 зшитків буквального перекладу жидівських висловів на українську мову. Кожний зшиток має 400 сторінок. Щойно з цього буквального перекладу приступив перекладчик до дійсного вже літературного перекладу.
А що був дуже потрібний Новий Завіт, то й розпочав проф. Огієнко свою працю з Нового Завіту. Та й цього домагалося Бритійське Біблійне Товариство, яке підписало з проф. Огієнком договір у справі перекладу.
На переклад Нового Завіту пішло півтора року. Слідом за цим приступив перекладчик до дальшої праці, до перекладу Старого Завіту, для якого присвятив дальших три з половиною роки. Отже разом на цю велитенську, як на наші часи й умовини працю пішло сім років безпереривної впертої праці.
Переклад перевірювала спеціяльна комісія з 6-ох осіб, представників всіх христіянських Церков (крім католицької), а саме: від Євангелицької, Реформованої, Протестанської, Православної. Щороку збіралися голови Церков на братські зїзди. Їздив на ці зїзди і митрополит Діонисій. В комісії працюють професори й знавці св. Письма. Три рази річно збиралася й Ревізійна Комісія перекладу св. Письма. Три-чотири рази збиралася й разом з перекладником проф. Огієнком.
Коли заходили непорозуміння між комісією й перекладчиком і коли перекладник не погоджувався на пропоновані комісією поправки, справа переходила до Льондону, до Найвищої Перекладної Богословської Комісії, яка рішала вже остаточно. До останньої звертався перекладчик всього декілька разів, бо назагал між перекладчиком і комісією була повна гармонія. Авторське право продав проф. Огієнко згаданому Бритійському Товариству.
В 1938 р. вийшли з друку 4 Євангелії, а в 1939 р. вийшов цілий Новий Завіт разом з Псалтирем. Малих Євангелій вже продано 42.000, а Нового Завіту 10.000 примірників. Переклад Біблії закінчено 19 липня 1940 p. Переклад видруковано на друкарській машинці у 8 примірниках, які переховуються у восьми місцях. Над остаточним виправленням Біблії ще треба попрацювати не менше пів року.
Для доконання перекладу проф. Огієнко користав з величезної літератури. Новий Завіт перекладено з грецької мови, Старий Завіт зі старо-жидівської мови.
При перекладі тримався перекладчик таких засад: 1) переклад має бути буквальний; 2) переклад має бути чистою літературною мовою; переклад має бути науковий.
Щодо першої засади, то перекладчик нічого не додав і нічого не пропустив, тоді, як переклад Куліша є вільним перекладом тексту.
Всі поетичні книги передавав перекладчик метричним стилем. Також і в Євангелії ритмічна мова. Всі книги Пророків писані віршем, між іншим віршами писані й такі книги: Йов, Псалтир, Приказки Соломона, Пісня над піснями, Плач Єремії і т. д.
Про науковість перекладу дбав перекладчик усіма силами і тому мав у себе при праці всі європейські переклади св. Письма: грецький, німецький, анґлійський, італійський, французький та всі славянські paзом з церковно-словянським. Новиною перекладу є заведені перекладчиком наголовки окремих глав св. Письма, чого нема в ні одному перекладі. Що ж до чистоти літературної мови, то хіба слід згадати, що перекладчик проф. Іван Огієнко є одним з найбільших знавців української мови та її законів і все своє знання про українську літературну мову вклав у свій переклад св. Письма.
Тому цей переклад матиме ще й інше призначення: вивчення рідної літературної мови. Багато є джерел для вивчення своєї літературної мови, а саме: школа, твори добрих письменників тощо. Але ще є одне джерело не тільки всенаціональне, але так би мовити й всесвітнє, а саме Біблія чи св. Письмо. А що переклад св. Письма зпід пеpa проф. д-ра Івана Огієнка є дійсно зроблений клясичною українською літературною мовою, то читаючи Огієнкову Біблію разом із тим будемо навчатися і української літературної мови.
___
Варшавська Українська Церковна Рада відзначила день 19 липня спеціяльним святочним засіданням та відслуженням в українській парохіяльній церкві благодарственного молебня, на якому був присутнім і сам перекладчик проф. Огієнко.
У відправі молебня брали участь о. архимандрит Паладій, що в своїй проповіді обговорив усе значіння доконаної велетенської праці, яка зявляється віками, о. протоєрей Олександер Чубук-Подільський і о. Іван Сайчук при двох діяконах та доволі добре поставленому церковному хорові під кермою підполк. Миколи Куликівського.
По скінченні молебня численно зібрана українська кольонія з провідником Комітету підполк. Михайлом Поготовком сердечно витала перекладчика й бажала йому сил та здоровля для дальшої корисної національної і наукової праці.
[Краківські вісті]
21.10.1940