(Комунікат Українського Червоного Хреста в Женеві).
Після розгрому Франції, 20—23. червня 1940 р. до Швайцарії перейшла ціла польська дивізія сформована у Франції в силі 17 тисяч баґнетів з гарматами, кіньми та іншим військовим знаряддям. Її інтерновано та розміщено по різних швейцарських місцевостях. Серед тих інтернованих майже третина це українці, здебільше галичани, насильно, іноді в брутальний спосіб за помічю французьких жандармів змобілізовані — робітники та еміґранти у Франції.
Комітет Українського Червоного Хреста в Женеві, ще на початку війни зорґанізований під проводом о. Іди Бачинської — перебрав на себе завдання продовжувати за кордоном діяльність Українського Червоного Хреста заснованого в Києві 30. квітня 1918 р., негайно увійшов в зносини з представниками інтернованих українців та почав свою допомогову акцію. У. Ч. X. в Женеві має звязки майже зі всіма таборами, де поміж поляками є інтерновані українці. Це була нелегка справа досягти контакту з нашими людьми, і навіть довідатися, де вони перебувають, бо вся влада по цих таборах, у руках польських старшин, при тому швейцарське командування почуває окрему нехіть сприяти "сепаратизмові". — А проте Комітет УЧХ. досяг свого і в міру невеличких засланих "Обєднанням" і ін. запомог. орґанізаціями Злуч. Держав і Канади, поодиноких парохій і приватних осіб діє що може. Комітет У. Ч X. в Женеві, що до речі складається в більшості з приятелів України, — швейцарців, листується з численними інтернованими окремих таборів, висилає потребуючим білля, взуття, мило, тютюн та українські книжки. Комітет також відшукує родини окремих інтернованих у Франції і на теренах прилучених до Совітів, або Німеччини, а так само і на заокеанській еміґрації. У. Ч. X. в Женеві має численні подяки і надзвичайно цікаві листи від наших інтернованих з описом іноді дуже наїв ним і жалісним малоосвічених людей, але повних національного завзяття. Іноді ці листи містять законспіровані від польської цензури скарги про ріжного роду шикани, обвинувачення та погрози з боку поляків.
Треба признати, що під зглядом мешкання, харчів і гіґієни інтерновані не можуть нарікати. Швейцарська влада і громадянство робить усе можливе, щоб облегчити їм життя.
Інтерновані не сидять за колючим дротом, а можуть свобідно ходити в обсягу 5 кільометрів, навіть мають право відпустки до знайомих на цілу добу. Інтерновані мають стичність і з населенням. Всі ці табори приміщені в горах кантону берненського. Відвідувати табори замісцевим приїзжим заборонено, також відвідування таборів натрапляє на труднощі. Окрім таборової польської цензури є ще швейцарська військова цензура на листування, яке до речі сказати, для всіх інтернованих безплатне та на даровім папері.
Позатим інтерновані страждають від того, що примушені мешкати спільно з поляками, що їx заєдно дратують, зокрема мусять повинуватися поль. старшинам дисципліні. Відділити українців від поляків, створити окремий український табор неможливо, бо швейцарська військова і цивільна влада не годиться тому, що інтерновані українці не мають своєї старшини, мовляв, не було б кому кермувати табором. При тому українці не мають і свого дипльоматичного представництва в Швейцарії та матеріяльних засобів. Поки творять цілість з б. польськими відділами, як бувші польські громадяни, за їx удержання має платити французький уряд, бо б. польське військо творило частину французького війська.
Комітет Українського Червоного Хреста в Женеві після довгих заходів нарешті отримав дозвіл відвідати своїх земляків українців по цих більш як десятьох таборах. Окрім п. Евгена Бачинського, керманича Секретаріятом У. Ч. X., цю місію взяли на себе ще члени Комітету УЧХ. п. о. Мирослав Лобачівський, що перебуває в Швайцарії від двох років як виховник українських семинаристів греко-католиків американського походження, пастор Теодор Бурко, українець реформатського віроісповідання, що закінчив свої студії в Базелі, та п. О. Нижанківський, музик, що від кількох років перебуває в Швейцарії.
Комітет У. Ч. Х. в Женеві на численні прохання інтернованих, поробив заходи у швайцарської влади та німецького окупаційного командування у Франції, щоби тим, які мають родину і мешкання на французькій території, дозволено виїхати таборів на місце їхнього попереднього перебування, або до Німеччини на заробітки. Та це доволі складна справа. Комітет УЧХ. одержує також багато прохань про звільнення з таборів від осиротілих родин, які залишилися у Франції, тим більше, що майже усі українці з інших частин польського війська формованого у Франції, котрі залишилися на території держави окупованої німцями, вже звільнені домів.
Комітет У. Ч. Х. в Женеві привязує велику вагу щодо постачання українських книжок для інтернованих. На щастя п. Євген Бачинський, що мешкає в Швайцарії від 30 років має величезну бібліотеку і велике число українських книжок, якими обдаровує інтернованих. Але це краплина в морі! Треба ще багато книжок, головно з красного письменства і в цій справі Комітет вже звернувся до Українського Видавництва у Кракові.
Комітет У. Ч. X. в Женеві, окрім книжок висилає в міру можливости кожному українцеві з таборів індивідуально, на його прохання такі посилки: як білля, скарпитки, здебільше теплі, хусточки до носа, рушники, мило, тютюн, черевики а на зиму рукавиці, светери, шалики на шию, шапки теплі та ін. До того ще треба додати всякі дарунки на Різдво, як це вже Комітет висилав минулого Різдва українцям полоненим із б. польської армії в Німеччині. Ці всі речі вимагають коштів і то чималих, а скріплення фондів допомоги серед швайцарського громадянства не має надії, бо воно і так перетяжене різними датками. Українці самі про себе мусять подбати, зокрема заокеанська наша еміґрація, що єдина тепер є в спромозі помогти.
Для інформації мусимо зазначити, що члени Комітету У. Ч. X. в Женеві як українці так і прихильні нам швайцарці (Комітет числить 56 осіб, з того 19 українців) виконують свою працю даром та вплачують місячні вкладки.
Комітет У. Ч. X. золєґалізований у Швайцарії як Українсько-Швайцарський Допомоговий Комітет жертвам війни, відбув досі 4 3аг. Збори, останні 12. вересня 1940, майже у річницю свого заснування. Каса і майно буди ревідовані швайцарцями, членами контрольної комісії. Усією діяльністю У. Ч. X. кермує Рада (Бюро) зложене з 7. осіб, в тому 3 українців. На зразок Міжнар. Комітету Черв. Хр. Заг. Збори мають лише консультативне значіння, Рада Комітету зложена з членів фундаторів найдіяльніших фахових осіб під головуванням пані президентки колишньої віце-презид. Рос Черв. Хреста в Сибіру та члена У. Ч. X. у Києві. Комітет У. Ч. X. в Женеві є невтральною, аполітичною гуманітарною і установою всеукраїнського значіння без яких небудь впливів.
На закінчення звертаємось ще раз до серця і до сумління кожного українця з проханням допомогти інтернованим у Швайцарії хоча би й дрібними датками не забуваючи й про те, що одночасно Комітет У. Ч. X. допомагає і нашим бідним утікачам в Німеччині, Франції та Бельґії, де є філії нашого женевського Комітету У. Ч. X.
За Ряду Українського Червоного Хреста в Женеві Евгеній Бачинський, уповноважений У. А. П. Ц.
Женева, дня 16. вересня 1940.
Наша адреса для листування: Comitе Ukraino-Suisse a Geneve (Suisse) 1, Place du Grand Mezel.
[Краківські вісті]
30.09.1940