«Дональд Трамп, який схожий на паяца в натуральному вигляді і без гриму, пропонує звести мур між Мексикою і США, аби завадити тому, аби вони в’їжджали, але вони вже знаходяться в США»
В політику пролізли паяци: на думку нам спадають Дональд Трамп та Берні Сандерс в США, Джеремі Корбин у Великій Британії та Віктор Орбан в Угорщині. Ми пригадуємо вже зниклих паяців, як от Уго Чавес у Венесуелі, та напівзниклих, як от Фідель Кастро. Китайський президент Сі Цзіньпін обрав добрий шлях, аби перетворитися на блазня, так само як єгипетський маршал Аль-Сісі. Я визнаю, що всі вони є другосортними блазнями у порівнянні з такими великими маестро, як Гітлер і Муссоліні. Я вже чую протести: як він сміє валити в одну купу історичних злочинців, дешевих акторів і діючих керівників держави? Річ у тім, що я вважаю, що паяц є актором – універсальним, вічним і властивим усім культурам, - який існує з прадавніх часів. Стародавній Китай мас своїх паяців, Римська імперія – своїх. Як ми розпізнаємо паяца? За його костюмом, виразом обличчя, жестами, легко передбачуваним і механічним характером гри та ігноруванням дійсності (він натикається на меблі, ламає все, що його оточує). Велич паяца і основа його універсальності є водночас і трагічними, і комічними, тому що він змушує сміятися і плакати, викликає захват у дітей – великих і маленьких – і наганяє на них страх. Одним з найвідоміших паяців в історії видовищ був швейцарець Ґрок. У своєму знаменитому номері, який називався «Ґрок і фортеп’яно», він сідав на дзиґлик і збирався грати, але виявляв, що знаходиться занадто далеко від клавіатури. Відтак Ґрок означив трагікомічну механіку паяца: замість того, аби наблизити дзиґлик до фортеп’яно, він безуспішно намагався притягти велетенське фортеп’яно до дзиґлика. Я бачив Ґрока в Парижі, давно (але забути його неможливо), і можу запевнити, що увесь зал сміявся аж до сліз.
Гаразд, політика вимагає зближати дзиґлик і фортеп’яно. Залежно від обставин, фортеп’яно – це економічний прогрес, соціальна допомога, освіта, охорона здоров’я, мир, свобода слова… У всіх цих випадках, паяци тягнуть фортеп’яно замість того, аби совати дзиґлик, тому що дзиґлик – це влада, на якій вони сидять, тоді як фортеп’яно являє собою важку і дещо незмінну дійсність.
Ось кілька транспозицій віцу Ґрока. В Китаї у 1950-х рільництво занепало, після того як Мао Цзедун конфіскував у селян землю. Далі він наказав знищити всіх птахів, звинувативши їх у тому, що вони поїдали урожай. Звернемо увагу, що Мао з’являвся на публіці лише у гримі і з фарбованим волоссям. Його нинішній наступник, Сі Цзіньпін, також при повному параді: перед лицем падіння фінансового ринку, він ув’язнює журналістів та біржових агентів. Сценарій ідентичний маоїзму: трагікомічний і абсолютно фіґлярський. Муссоліні і Сталін також з’являлися в одному костюмі, переймаючи трагікомічну мову й міміку, та не могли зрівнятися в Гітлером, найвидатнішим блазнем усіх часів, яким його так добре представили в кіно Чарлі Чаплін і Ґраучо Маркс. Деякі єгипетські актори вже розпізнали паяца, що його носить в собі маршал Аль-Сісі, і через це опинились у в’язниці. Фідель Кастро підновив свій костюм блазня, але це маска: його фортеп’яно була кубинська економіка, а його птахами – саботажники та імперіалісти.
Оскільки птахи ніколи не зникнуть повністю – як і саботажники, імперіалісти, євреї, куркулі, дисиденти, - паяц завжди програє. Немає жодного паяца-переможця. В кінці вистави блазень втікає, освистаний публікою. В цирку цей фінальний катарсис заспокоює дітей, але в реальній історії він їх вбиває. Та це не перешкоджає тому, аби шоу продовжувалося. Дональд Трамп, який схожий на паяца в натуральному вигляді і без гриму, має проблему з фортеп’яно, яким є мексиканці. Тому він пропонує звести мур між Мексикою і США, аби завадити тому, аби вони в’їжджали, але вони вже знаходяться в США. Ґрокові припав би до смаку цей скетч, якому зараз аплодують кілька мільйонів американців. Для Джеремі Корбина, нового лідера британської Лейбористської партії – так само, як і для «соціаліста» з Вермонта Берні Сандерса - фортеп’яно є ринкова економіка. Замість того, аби наближати дзиґлик при допомозі простих заходів, як от регулювання конкуренції чи податкового режиму, і перший і другий копирсаються у скрині марксистських паяців; їм буде достатньо ліквідувати підприємців – птахів Мао Цзедуна, саботажників Сі Цзіньпіна і куркулів Сталіна.
Яка таїна є причиною того, що паяци зберігають публіку? Без сумніву, як старшим, так і дітям, подобається, коли їм розповідають байки, які вони вже знають. Без жодного сумніву, значна частина публіки чомусь не приймає, що фортеп’яно, тобто дійсність, є такою важкою і її неможливо пересунути. Багатьом би хотілося, щоб дійсність була легкою і скорялася гримасам паяца. На жаль, паяци в політиці не є такими хитромудрими, як Ґрок, тому що він в останню мить своєї вистави, виявляв, що пересувати потрібно було дзиґлик. Й нарешті міг грати, і музика – пригадую – лунала з фортеп’яно, а не дзиґлика.
Guy Sorman
Que entren los payasos
ABC, 21. 09.2015
Зреферувала Галина Грабовська