Велике торжество

На проспекті 1 Травня — тиша. Не чути шуму трамваїв, сирен автомашин. В далині залунали сигнальні звуки. Грянула пісня. На проспект вступили трудящі. Сотні червоних прапорів майорять над головами. В руках багатьох робітників, службовців портрети керівників партії і уряду. Їх трудящі любовно прикрасили букетами квітів. На своїх лозунгах і транспарантах трудящі написали теплі слова сердечної подяки за визволення, за щасливе вільне життя.

— Спасибі товаришеві Сталіну за визволення!

— Хай живе наша визволителька Червона Армія!

Колона за колоною підходили до великого театру. За кілька хвилин від театру і до Академічної вулиці по обох сторонах зеленого скверу і по його алеях вишикувались трудящі.

Вони прийшли, щоб в цей історичний день 17 вересня — в першу річницю з дня визволення взяти участь в закладинах пам'ятника великому генію пролетаріату, творцеві радянської влади В. І. Леніну.

Біля трибуни, яка була встановлена поруч з великим квітником, збирались представники партійних, радянських і професійних організацій, робітники, колгоспники, письменники, артисти.

Наближалась урочиста хвилина. Багатотисячна маса людей в піднесеному святковому настрої. Цю хвилину трудящі давно чекали.

— В. І. Ленін! — це ім'я ми завжди носили в серцях.

І ось тепер прийшла велична хвилина, коли збувається сподівання трудящих старовинного українського міста Львова про побудову пам'ятника В. І. Леніну.

7 год. 30 хвилин. На трибуну піднімаються Голова Президії Верховної Ради УРСР тов. Гречуха, секретар ЦК КП(б)У тов. Лисенко, секретарі обкому КП(б)У тт. Грищук, Мацко, Приходько, Давиденко, голова облвиконкому тов. Козирев, секретар МК КП(б)У тов. Б. Колесніченко, голова міської Ради тов. Єременко, депутати Верховної Ради СРСР і УРСР тт. Корнійчук, Студинський, Ванда Василевська, Стадних, робітник паровозовагоноремонтного заводу тов. Висоцький, колгоспниця Велико-Мостівського району тов. Білецька і інші.

Перед мікрофоном голова міської Ради Єременко. Він відкриває урочистий мітинг трудящих міста Львова, присвячений закладці пам'ятника В. І. Леніну.

Слово одержує голова облвиконкому тов. Козирев.

— Рік тому великий радянський народ подав руку братньої допомоги і визволив трудящих Західної України і Західної Білорусії спід панського ярма. Від того дня у визволеному краї зацвіло вільне, нове життя під сонцем Сталінської Конституції.

Далі тов. Козирев говорить про того, чиє ім'я носять в своїх серцях трудящі усього світу, хто перший підняв червоний прапор і повів трудящих на бій проти старого світу, проти капіталізму — про Леніна.

— Сьогодні ми зібрались тут, щоб в день першої річниці з дня визволення закласти пам'ятник генієві пролетарської революції Володимирові Ільічу Леніну. Це було давне бажання трудящих Львова, і їх прохання задовольнив наш радянський уряд.

Дозвольте, товариші, від імені вас закласти перший камінь на пам'ятник нашому учителю, безсмертному Леніну! — закінчує свою промову тов. Козирев.

При урочистій тиші тов. Козирев сходить з трибуни до місця, де будуватиметься пам'ятник. Тут у великому квітнику, стоїть накритий червоним полотном гранітний камінь. Тов. Козирев знімає покрівлю і кладе перший камінь.

На гранітному камені прикріплена мармурова дошка, на якій висічені золотом слова:

"Тут буде побудовано пам'ятник великому вождеві і вчителю трудящих В. І. Леніну. 17. IX. 1940 р."

Урочиста закладка пам'ятника відбулась. По всьому проспекту могутньо покотилось, як прибій морської хвилі "ура". Десятки оркестрів виконують "Інтернаціонал".

Слово одержує депутат Верховної Ради СРСР, академік тов. К. Я. Студинський.

— Щодня ходять тисячі людей до великої могили, що стоїть під стінами зореносного Кремля. Це мавзолей В. І. Леніна. Вони тут віддають свою честь і шану нашому батькові, вчителеві Володимирові Ільічу Леніну. Весь світ шанує Ільіча. Немає такої людини на землі, яка б не знала цього імені. Нехай цей пам’ятник нагадує нам про те, що ми стали вільними, щасливими громадянами — говорить тов. Студинський.

Останні слова тов. Студинського зустрічаються піднесеною хвилею овації.

Академіка Студинського змінює радянська письменниця, депутат Верховної Ради СРСР Ванда Василевська. Свою промову вона виголошує на польській мові.

— Товариші! — говорить тов. Василевська. — Червоний прапор майорить над нами, він як символ волі приніс нам радість. Ми почали нове життя. Ми стали громадянами Радянського Союзу. Сьогодні в день річниці нашого визволення ми заклали пам'ятник Леніну — тій людині, що повела людство по новому шляху. Ставимо пам'ятник творцеві пролетарської революції, яка на весь світ сповістила про початок нової ери. Ім'я Леніна ми носимо в своїх серцях. Вчення Леніна вічно житиме. Наш шлях єдиний. Нас веде до перемоги вірний учень Леніна, великий Сталін!

Далі виступив робітник паровозо-вагоноремонтного заводу тов. Висоцький, який в своєму слові висловив радість трудящих, які вже рік живуть щасливим життям.

Колгоспниця з Велико-Мостівського району тов. Білецька в своїй промові розповіла про те, чого досягли селяни за перший рік вільного життя.

Біля мікрофону депутат Верховної Ради СРСР і УРСР, радянський драматург, академік тов. Корнійчук.

Тов. Корнійчук говорить про силу вчення Леніна і Сталіна, які продовжували і піднесли на вищий ступінь вчення Маркса і Енгельса, про партію більшовиків, яка пішла на бій з капіталізмом.

— Ленін живий в серцях трудящих всього світу. Яку велику радість і щастя переживаємо зараз ми, вільні громадяни Львова, заклавши пам'ятник генію людства вождю пролетаріату всього світу, тому, хто віддав все своє життя за наше щастя і радість, за щастя майбутніх поколінь. Вічна слава вождеві пролетаріату, геніальному філософу, титану людської думки, Володимиру Ільічу Леніну!

Наприкінці мітингу трудящі Львова з великим піднесенням прийняли привітання вождеві народів, любимому товаришеві Сталіну.

[Вільна Україна]