Загострення сирійської кризи, спровоковане нарощенням в реґіоні російської військової присутності, безумовно вплине в той чи інший спосіб і на Україну. Зокрема, на підтримку Києва з боку західних держав, на їхню санкційну політику проти Росії, на міжнародну фінансову допомогу. Вплив цей матиме радше неґативний характер, хоча не тільки. Певні вигоди з російсько-сирійської авантюри зможе здобути й Україна.
Нині вже ні в кого не виникає сумнівів, що Кремль готується до повномасштабної операції в Сирії на боці президента Башара Ассада. Зрештою, це підтвердила й офіційна Москва.
«Російські військовослужбовці в Сирії є, вони там перебувають багато років», — заявив міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, відповідаючи на запитання журналістів. Водночас він пояснив: «Їхня присутність там пов'язана з постачаннями озброєнь для сирійської армії, яка несе на собі основний тягар протистояння тероризму в особі ІДІЛ та інших екстремістських угруповань». Зі слів міністра, російські військові службовці перебувають на території Сирії, щоб «допомагати сирійцям освоювати техніку і готувати її для застосування в антитерористичній боротьбі». Шеф російської дипломаті додав, що Москва вживатиме подальших кроків щодо Сирії, якщо це буде потрібно.
Хоча насправді готуються російські військовики до виконання набагато ширших і серйозніших завдань у Сирії, ніж супроводження озброєння та інструктаж сирійських колеґ. Факти свідчать, що Москва готує там потужний військовий кулак, який передбачатиме як сухопутні збройні сили, так і бойову авіацію.
Про це вже детально написали ЗМІ в Сполучених Штатах, зокрема The Wall Street Journal, використовуючи дані американської розвідувально-аналітичної компанії Stratfor. У розпорядженні компанії є супутникові знимки, які беззаперечно доводять, що російські військовики будують на закинутому цивільному летовищі в Латакії свою авіабазу.
Ці фотографії були зроблені ще 4 вересня. На них чітко видно, як на летовищі споруджуються два додаткові майданчики для гелікоптерів, а злітно-посадкова смуга по всій довжині розширюється. Також на знимках видно недавно збудовані вишки та будівлі, які, за версією Stratfor, можуть служити для розміщення російських військових службовців. Фахівці Stratfor припускають, що Росія планує розмістити на споруджуваній авіабазі в Латакії винищувачі МіГ-31 і штурмовики Су-25.
Чому Росія вважає за можливе так зухвало поводитися на Близькому Сході? Причиною цього передовсім є занадто нерішуча позиція Сполучених Штатів та Європейської Унії щодо Сирії. Детальніший аналіз цієї проблеми зробив колишній консул України в Стамбулі, а нині голова благодійного фонду «Майдан закордонних справ» Богдан Яременко. На його переконання, нездатність Вашинґтона і Брюсселя на початку сирійської кризи «обрати правильну манеру поведінки і принципову позицію щодо основного джерала конфлікту — авторитарного президента Асада, призвела до появи довгострокового конфлікту, громадянської війни».
Адже для Кремля не виникало питань на кшталт: підтримувати чи не підтримувати, якщо підтримувати, то кого. У Москви там був давній союзник і клієнт — президент Башар Асад, тож Росія фактично від самого початку конфлікту підтримувала його зброєю, грішми, інструкторами тощо. Те саме стосується й до Тегерану, який теж робив ставку на Асада, хоча був обмеженішим у своїх діях, зважаючи на наявні засоби, а також намагання задобрити Захід перед зняттям санкцій з Ірану.
«Завдяки підтримці Росії та Ірану Асад утримався і утримується при владі, передаючи європейцям і туркам "вітання" у вигляді сотень тисяч чи навіть мільйонів біженців. Росію багато і справедливо критикують за ріст ксенофобії і різних форм нетерпимості на расовому, релігійному та національному ґрунті. Але факт у тому, що Росія вже давно прийняла значні потоки біженців і міґрантів. Тепер, підливши масла в вогонь, росіяни зловтішаються — ану, європейці, покажіть, що ви робитимете з потоком міґрантів, як ви прореагуєте. І треба визнати, що реагують європейці і на рівні урядів, і на рівні суспільства не дуже добре. Проблема міґрантів не лише створює напругу, а й підмиває і без того значно перебільшену єдність серед держав ЄУ, що ускладнює взаємодію між ними і в інших питаннях».
Нарощенням військової присутності в реґіоні Росія сприяє ескалації напруження. Ті сирійці, котрі ще мали якусь крихку надію на те, що раніше чи пізніше на їхній землі настане мир, тепер її цілковито втратили. Їм не залишилося нічого іншого, як податися на еміґрацію.
Тобто Кремль у такий спосіб в ручному режимі загострює в Європі проблему біженців, яка своєю чергою має кілька вимірів. Передовсім вона змушує Європейську Унію витрачати додаткові мільярди на облаштування шукачів притулку зі Сирії. Це при тому, що ЄУ ще досі не оговталася від шалених витрат на залагодження банківсько-валютної кризи у Греції, Кіпрі, Іспанії та Португалії.
Лише Німеччина планує на ці потреби витратити близько шести мільярдів євро наступного року. Зрозуміло, що таке «розтринькування» державних грошей толерантно сприймають далеко не всі корінні мешканці країн ЄУ. Тому-то містами Європи проходять демонстрації зі закликом до урядів припинити прийняття міґрантів, депортувати їх з країни, перекрити кордони.
Зрозуміло, що такою ситуацією не гребують скористатися певні політичні сили. «Проблема біженців та міґрантів реально здатна "підіграти" крайнім правим, а частково і крайнім лівим партіям на виборах. А що це за партії, ми вже бачимо на прикладі від Франції до Греції та Угорщини», — зазначає Богдан Яремко.
Справді, «Національний Фронт» у Франції, спекулюючи на проблемах біженців, уже б'є рекорди популярності. А саме його члени виступають за вихід країни з ЄУ, за співпрацю з Росією, зрештою, отримують фінансування з Кремля. Схожа ситуація і в Німеччині з такими євроскептичними рухами, як PEGIDA – Patriotische Europäer gegen die Islamisierung des Abendlandes (Патріотичні європейці проти ісламізації Краю Вечірнього Сонця) чи AfD – Alternative für Deutschland (Альтернатива для Німеччини).
Мітинґ проти біженців у Братиславі
Зрештою, кожна європейська країна має своїх «йоббіків», які лише чекають свого зоряного часу. І якщо міґраційна криза загострюватиметься й далі, доходячи до певної критичної межі, то цей час може настати.
Що це означатиме для України? Небезпек є доволі багато. Як мінімум, нові ліво- чи право радикальні уряди можуть виступити за зняття санкцій з Росії за анексію Криму та аґресію на Донбасі. Перша така спроба вже відбувалася навесні цього року, коли Грецію очолив лідер ліворадикального руху СІРІЗА Алексіс Ціпрас. Поки він був один за круглим столом у Брюсселі, то з ним ще можна було дати собі раду. Але щойно таких буде кілька, то складно буде спрогнозувати розвиток ситуації.
Зрештою, навіть якщо не відбудеться політичних потрясінь в європейських столицях, то, як стверджують деякі експерти, Унія може похитнутися, принаймні втратити монолітність у діях проти Москви. Вже й зараз багато політиків ЄУ шукають можливості скасувати антиросійські санкції, які, треба визнати, часом боляче б'ють і по господарках деяких європейських країн. «Скинемо санкції з Росії, а вона взамін перестане екскалувати сирійську кризу, потік біженців припиниться», — приблизно так міркують вони.
Акція на підтримку біженців у Лондоні
У медіальних колах навіть сформувалася така гіпотетична формула: Україна в обмін на Сирію. «Немає жодних сумнівів, що в Сирії Москва бореться за дозвіл на заморожування конфлікту на Сході України. Вона, щоправда, не реалізувала всіх своїх цілей, але досягнення втрачати теж не збирається», — заявив у коментарі для газети Rzeczpospolita знаний польський політик, давній друг України, екс-депутат та колишній заступник міністра закордонних справ Польщі Павел Коваль.
І треба зауважити, що Кремлю тепер потрібне не лише скасування санкцій. Своєю активністю в Сирії Москва знову заявляє свої претензії на роль global player’а, якого треба шанувати й аж ніяк не ображати санкціями й ізоляціоністською політикою, бо, нібито, інакше не вдасться вирішити сирійської проблеми.
Тепер повернемося до фінансового аспекту міґраційної проблеми. Свого часу не раз доводилося чути запевнення європейських лідерів, що вони готові грішми підтримувати Україну, щоб та успішно пережила тяжкі часи. Лунали обіцянки видати мільярди на відновлення Донбасу, його інфраструктури й промислових потужностей тощо. Але зайві, донедавна непередбачувані витрати на біженців можуть значно охолодити запал європейців фінансово допомагати Україні, адже біженці набагато ближче, вони вже в Берліні, Парижі чи Лондоні, саме на них передусім доведеться видавати кошти.
Тепер щодо позитивних аспектів для України. Вони таки є. Вже відтепер Росії доводиться діяти на два фронти. Існують повідомлення, що до Сирії перекидають навіть тих російських військовиків, котрі ще недавно перебували на сході Україні. Перекидається й техніка, інструктори, витрачаються кошти. Навіть російські військові експерти висловлюють побоювання, що в Сирії російські вояки можуть загрузнути, як свого часу в Афганістані.
Американські та європейські політики багато разів застерігали Кремль від самовільних дій в Сирії, погрожуючи новими санкціями та ізоляцією. На що російський президент Володимир Путін зухвало відповів, виступаючи на саміті Організації договору про колективну безпеку в Душанбе: «Ми підтримуємо уряд Сирії у протистоянні терористичній аґресії, надаємо і будемо надавати йому необхідну військово-технічну допомогу. Закликаємо приєднатися до нас інші країни».
Фактично Путін сам «запропонував» накладати на Росію додаткові санкції. А це не може не тішити Україну, яка наполегливо закликає Захід до посилення штрафних заходів проти країни-аґресора. І чи причиною цього є інвазія на Донбасі чи воєнні дії в Сирії — не так важливо.
22.09.2015