З Самбора.

[Гостина артистичної шіснацятки. Вечерок в дохід будови руско-народного театру. Комерс.]

Від давна ожидав я нетерпеливо на день 4-го с. м., се єсть на день, в котрім наша артистична шіснацятка — наша патріотична, люба молодїж загостить на вечерок до Самбора.

В середу дожидали єї пп. Лашкевич і о. Гмитрик, яко представителї місцевого комітету, на двірци зелїзницї. Вкінци свист льокомотиви озвістив нам, що поїзд зближав ся, та залунала грімко-голосно из щиро-руских грудей пісня: "Ще не вмерла", несучись під небеса, неначе благаючи лучшої долї для нашої заплаканої матери. По сердечнім взаїмнім привитаню запросив до свого дому всїх любих, та веселих співаків Впов. проф. Лашкевич, у котрого остались они аж до суботи. Хто не знає в Самборі щиро-сердечного, патріотичного дому Вп. паньства Лашкевичів? Треба було бути наочним свідком, і подивляти той радо піднятий труд на себе — достойною женою Н. професора як і их дочкою — гощеня наших дїйстно неутрудимих молодих патріотів. За се-ж і вивдячились они, устроївши у паньства Лашкевичів рано в четвер правдивий пир музичний.

Погода була того дня непевна, тож (сказавши під секретом) місцевий комітет трохи побоював ся, чи а скілько згромадить ся нашої місцевої та замісцевої публики на вечерку. Побоюванє сесе пропало вечером, коли показало ся, що Самбірцї уміли надежно оцїнити вагу вечерка та високо-патріотичну цїль єго. Звиж 200 білєтів було розпроданих з каси, — а се, як на Самбір, число поважне.

Вечер розпочав хор шіснацятки відспіванєм пісни Вахнянина "Oй по горі ромен цвите". Відтак наступали: хор сербскої пісни "Нек. Душман віді", Єнка; дальше сольо барітолове: "Сон" Павфлєра відспівав п. Шиманьскій.

Варіяції на фортепян на тему "Над Прутом у лузї", власної прекрасної композиції, відограв п. Штоль; дует "Моряки" (Вільбоа) відспівали товариші Кирилович (тенор) і Шиманьскій (баритон). На закінченє загремів славно-звістний "Хор козаків" з опери "Иван Купало" композиції Вахнянина.

Всї точки випали надсподївано світло, a шіснацятка збирала по кождій точцї невмовкаючі оплески, котрі зросли до кульмінаційного пункту по відспіваню послїдного хору, котрий на загальне жаданє мусїв бути ще раз повторений.

На тім скінчив би я се справозданє, та не можу мовчки поминути і не піднести, що знаменито вивязали ся из трудної задачі солісти пп. Шиманьскій і Кирилович, а також, що справдї артистичною грою на фортепянї відзначив ся п. Штоль. П. Шиманьскій з своїм голосом, після моєї гадки, міг би безперечно не повстидатись навіть в столици, а по співі єго пізнати, що має не злу школу. Також п. Кирилович визначаєсь звінким, металічним і високим тенором. А о здібности фортепяніста п. Штоля досить сказати, що кождий кусник навіть найтруднїйшій потрафить відограти ex abrupto майже без хиби, а до того єсть він в своїй штуцї незвичайно замилуваний. Длятого думаю, що буде не від річи, по заслузї поручити сего талановитого музика рускій публицї у Львові. Взагалї ж цїлий хор під умілою управою п. Садовского співав — мало сказати: добре, але — дуже добре.

Другу часть вечерка виповняли танцї під проводом пп. Кормоша і Кириловича. До першого кадріля стануло 60 пар, a між нашими красавицями бачили ми богато в народних строях. Як охочо та весело, мов одна велика родина, бавили ся, о тім може мати понятє хиба той, хто там сам був і брав участь в забаві. Досить сказати, що вже рано о годинї 7½ до другої коломийки, котру охрестили ми "білою" на лад "білого" мазура, стануло ще 30 пар! Ба, годить ся сказати, що і в павзах межи поодинокими танцями не дармувала шіснацятка, a співала радо много наших, серце пориваючих пісень.

По півночи настудила одногодинна перерва, в часї котрої Впов. о. Менциньскій из Фульштина піднїс тоаст і многолїтство гостившому на вечерку послови Вп. п. Телишевскому з Турки, котре всї присутні підняли з одушевленєм. Много-поважаний посол, відповідаючи в краснорічивій бесїдї на внесений єму тоаст, піднїс велику заслугу шіснацятки для рускої справи, а відтак звертаючись до нашого жіноцтва, в руки панї Лашкевичевої передав тоаст в честь руских красавиць, окраси і запоруки лучшої будущини для нашої від віків злиднями навіщуваної землї рускої.

На другій день по вечерку відбув ся заходами місцевого комітету комерс (в комнатах Народної Торговлї), на котрий запрошено також лїкаря п. Ряботицкого, Поляка, котрий дуже ревно заходив ся коло устроєня вечерка. Катихит о. Рінецкій піднїс се в тоастї внесенім в честь брата-Поляка, котрий, по-при шанованю своєї народности, зумів також бути добрим і щирим Славянином, вписав ся до комітету і був Русинам дуже помічним. П. Риботицкій в подяцї заявив, що єго змаганєм було і буде — не словами, не пустими фразами заявляти свою прихильність для братів Русинів, але — дїлами. — Потім товариш Венгринович, замітивши між гостями п. Зарицкого из Станіславова, свого друга, піднїс деякі близше єму знані заслуги сего патріота, — а п. Зарицкій, відповідаючи, заявив передо всїм, що умисне в тій цїли виїхав був на стрічу шіснацятки до Самбора, щоби на очно пересвідчитись, як вивязуєсь она из зложеного добровільно на себе обовязку, — a пересвідчившись, що она перейшла далеко границї єго ожидав, — вносить в руки о. Ріпецкого тоаст з многолїтством для місцевого комітету, котрий так щиро сполучив ся, щоби тим загріти нашу молодїж до дальшого труду на сїм поли. Бесїдник закінчив горячим бажанєм, щоби і в Станіславові повелось шіснацятцї так гарно, як в Самборі. — Ряд тоастів завбачив діріґент хору п. Садовскій і з єго бесїди пересвідчились ми, яка красна гармонія панує між товарищами, між котрими єсть також двох поступових товаришів Поляків, котрі зовсїм безинтересовно, лише з дружби для нас, підняли ся для благородної цїли так великаньских трудів. За се-ж і відспівано им справдї заслужене грімке "Во здравіє..." Патріотичний настрій і бесїди поважні, взаїмна виміна гадок — були би ще довше протягнулись, коби не спізнена пора, котра наказувала утомленим вандрівникам удатись на відпочинок.

В суботу рано вибрали ся товариші шіснацятки из Самбора вповнї вдоволені, з веселою піснію на устах, в дальшу подорож до Стрия, полишаючи по собі як наймилїйшу згадку. Маю повну надїю, що як в Стрию, так і по инших містах, де загостить шіснацятка, приймуть єї з отвертими раменами і тим теплим серцем, як в Самборі, a місцеві комітети своїм впливом допоможуть, що всюди вечерки під взглядом касовим випадуть як найкрасше!

[Дѣло]