Нескінченні вигоди гуманітарної освіти

Переконання, що навчання має зосереджуватися більше на специфічних професійних навичках, є помилковим

 

 

Важко уявити життя без цифрового пошуку та Інтернету. Це стосується мене, як і будь-кого іншого: значно легше отримання й перевірка важливих фактів та даних змінили життя колумніста. Витягування книг з бібліотечних полиць і гортання їхніх сторінок ніколи не було ефективною пошуковою технікою, навіть якщо й іноді цікавою та повчальною. Однак завдання, що колись потребували годин, проведених у бібліотеці, іноді ще й непродуктивних, тепер можна виконати, всього кілька разів клікнувши мишею.

Ця зміна, що сталася за 20 років, як я вперше написав колонку для Financial Times, підкреслила масштабніші зміни у природі знання та відповідних методів навчання. Сьогодні менш важливим є знати, а більш важливим є знати, що знають. Опціонний трейдер не мусить знатися на рівняннях Блека-Шоулза, проте він повинен знати, що вони існують, а також те, що інші визнають їх важливими; юристка не повинна встановлювати, якими підставами керувався суддя у винесенні саме такого судового рішення у справі “Позивач проти Відповідача”, однак вона мусить володіти знанням вищого рівня, яке керуватиме її пошуком релевантних справ.

На фронтирі знань фінансовий науковець, що намагається знайти досконалішу модель опціонного ціноутворення, чи суддя, що повинен визначити справу, до якої звертатися у конкретному позові, все ще повинні досягати досконалого особистого володіння усією необхідною інформацією. Однак написання газетної колонки, ведення бізнесу, керування активами та консультування клієнтів у цивільних судових процесах — це види діяльності, які перш за все вимагають синтезу. Вміння знаходити зв’язки поміж розрізненими джерелами інформації важливіше, аніж близька обізнаність з будь-яким окремим джерелом. Сучасні технології значно спростили це завдання.

Ось чому дуже поширене переконання, що навчання повинно бути більш зосереджене на здобутті специфічних професійних навичок, є надзвичайно хибним у ХХІ столітті. Ті, хто стверджує, що найбільше ресурсів необхідно присвятити навчанню дисциплін із STEM-предметів (наука, технологія, інженерія та математика) мають рацію, але не в тому, що вони, як правило, акцентують. Більш, ніж скандальним є те, що так багато людей на впливових посадах, зокрема в Британії та США, попри свої службові обов’язки, не лише не вміють виконати найпростіших обчислень, але й не відчувають сорому через свою арифметичну неграмотність. Але це тому, що освіта є надмірно вузькоспеціалізована, а не тому, що недостатньо професійна. В Англії можливо — і це навіть є звичайною справою — відмовитися від вивчення будь-яких предметів з точних наук у віці 15 років; знання того, що вони можуть не обирати жодних дисциплін з точних наук, дає можливість молодим людям уникнути залучення до вивчення будь-яких з цих предметів у більш ранньому віці.

Цьогорічна книга Фаріда Закарії на захист гуманітарної освіти (In Defense of a Liberal Education)  — переказ традиції, який знайомить студентів з широким колом предметів та підходів до знання — дуже влучна. І такою ж є його спростування філістерських висловлювань губернаторів-республіканців (лише поґуґліть Ріка Скотта, Ріка Перрі чи Патріка Маккрорі), які кидали дешеві жарти про витрати на філософію та антропологію. Навіть невелика здатність до рефлексії мала б допомогти відкрити, що мораль — це не лише питання здорового глузду або читання священного тексту, або розуміння інших культур — чи просто визнання того, що існують інші культури — і це мало б привести до кращих наслідків, наприклад, в Іраку.

Помилкоб є зосереджувати базову освіту на специфічних професійних навичках, які мінливий світ визнає непотрібними за кілька років. Метою повинна бути підготовка студентів до того, щоб радіти з вдалого працевлаштування та повноцінного життя в майбутньому середовищі, вимоги якого ми не можемо ані передбачити, ані спрогнозувати. Через  20 років ми напевно не будемо використовувати модель Блека-Шоулза чи посилатися саме на цю справу “Позивач проти Відповідача”. Однак здатність критично мислити, оцінювати дані, писати прозу та уважно спостерігати — здібності, які освіта може чи повинна розвивати — будуть настільки ж корисними, якими вони є сьогодні.  

 


John Kay
Timeless benefits of a liberal education
The Financial Times, 26.082015
Зреферувала Леся Стахнів

 

 

01.09.2015