(Продовження "Літературної історії Львова. Пунктирний курс")
Звернімо коротенько увагу на єврейський і деякі інші аспекти літературної історії Львова.
Єврейський аспект
У Львові творилася література мовою їдиш. Засновниками літератури на їдиші в Галичині вважають Шмуеля Якоба Імбера (Schmuel Jakob Imber, 1889–1942) і Довіда Кеніґсберґа (Dovid Kenigsberg, 1891–1942?).
Шмуель Якоб Імбер народився у Сасові на Золочівщині, був племінником відомого єврейського літератора, автора національного гімну Ізраїлю Нафталі Герца Імбера. Поезії писав мовою їдиш. Друкуватися почав у 1905 році. Втілюючи свою візію симбіозу єврейської та польської культур, з 1907 року публікував польською мовою свої вірші та переклади з німецької, їдишу, української – нерідко під псевдонімом Ян Немира, маючи на увазі легенду про кохання короля Казимира ІІІ до єврейки (вони одного зі своїх синів назвали Немир). Саме поема про це кохання «Естерке» (1911) зробила його відомим. Після поїздки в Ерец-Ісраель видав поетичну збірку «В єврейській країні» («In idiszn land», 1912). До збірки «Inter Arma» (1918), окрім своїх власних, вмістив вірші Урі-Цві Ґрінберґа, Мейлаха Равича та інших. У польській пресі 1930-х років різко виступав проти антисемітських публікацій.
Довід Кеніґсберґ народився в Буську. Початкову та середню освіту отримав у Бродах і Чернівцях, вивчав класичну філологію. Від 1911 року працював у Львові. Перші вірші писав німецькою та польською мовами ще в 15-літньому віці. Перша публікація була у збірнику «Юність» («Jugnt», 1909). Першою поетичною збіркою була «Пісні» («Lider»), що вийшла у Львові в 1912 році. Наступного року також у Львові він видав збірку «Сонети» («Sonetn»). Під час Першої світової війни служив в австрійському війську артилеристом, був поранений. У 1921 році у Відні видав збірку «Сто сонетів» («Hundert sonetn»). Переклав на їдиш твори Гомера («Іліада»), Йоганна-Вольфґанґа Ґете («Торквато Тассо»), Гайнріха Гайне («Книга пісень»), Адама Міцкевича («Пан Тадеуш»). Свої твори публікував у львівському часописі «Сusztaier» (про який йтиметься далі). Коли почалася Друга світова війна, Довід Кеніґсберґ опинився у Львові. Радянська влада запропонувала йому очолити місцеву єврейську письменницьку організацію. Існує дві версії смерті Кеніґсберґа: за першою, він був страчений большевиками, а за другою, – загинув разом з іншими євреями у Львові в 1942 році.
Шолом-Алейхем (Бучач, 1906)
Пам'ятна таблиця на честь Шолом-Алейхема у Львові (вул. Котлярська)
У 1906 році Львів відвідав видатний єврейський письменник Шолом-Алейхем (Sholem Aleichem, 1859–1916). Тепло згадував про наше місто, яке стало стимулом для написання кількох його творів.
Урі-Цві Ґрінберґ (портрет Л.Шверіна 1942 року та світлина 1956-го)
Єврейський письменник Урі-Цві Ґрінберґ (Uri Zvi Grinberg, 1896–1981) народився на Львівщині в містечку Білий Камінь. Дитинство його минуло у Львові, де він отримав традиційну єврейську освіту та почав писати вірші, від 1912 року публікуючи їх на їдиші та івриті в періодиці. У 1932 році відвідав у Львові своїх батьків.
Шмуель Йосеф Аґнон
Єврейський письменник, лауреат Нобелівської премії 1966 року Шмуель Йосеф Аґнон (Shmuel Yosef Agnon, 1887–1970) у 1906 році перебував у Львові, працюючи в єврейській газеті.
Єврейський поет Нухім Бомсе (Nuhim Bomse, 1906–1954), який писав мовою їдиш, перше визнання здобув у 1930-х роках у Львові, а потім уже у Варшаві та Нью-Йорку. Польською мовою його вірші перекладав лауреат Нобелівської премії Чеслав Мілош (Czesław Miłosz).
Єврейський письменник Дов Шток (Dow Sztock, 1902–1989) навчався в польській гімназії у Львові в 1914–1918 роках.
Мейлах Равич у молодості
У травні 1929 року відбувся з’їзд єврейських письменників Галичини, ініціатором якого був Мейлах Равич. Після з’їзду почав виходити часопис «Сusztaier» (дослівно – «внесок»; виходив у 1930-1933 роках). Навколо нього гуртувалися галицькі єврейські письменники, які писали мовою їдиш.
Мейлах Равич у повоєнній Австралії (зокрема, з аборигенами)
Мейлах Равич (Mejłach Rawicz, Melech Ravitch, 1893–1976; автонім: Zacharia Chone Bergner), окрім власних творів, відзначився перекладами віршів Марії Конопніцької мовою їдиш.
Равич в оточенні дітей
У період між двома світовими війнами феноменом Львова стала польсько-єврейська література. Була ціла когорта письменників єврейського походження, які писали польською мовою.
Твори Мейлаха Равича: ліворуч – "Трава руїн" (Брно, 1916-1917), праворуч – "Чоловік і дружина. Три сімейні драми" (Варшава, 1931).
Як зазначає Лідія Воцюр у матеріалі «Мультикультурне обличчя міжвоєнного Львова. Євреї у місті»: «Міжвоєнна польсько-єврейська література писалася переважно польською, а до її появи спричинився, між іншим, культурний антисемітизм і акція “санації польської літератури”, в якій йшлося про розділення на “своїх” та “чужих”, внаслідок цього було виключення чужих. Акцептація польськомовної літератури, твореної письменниками єврейського походження, була щораз проблематичнішою: дуже складною під час перших років міжвоєнного двадцятиріччя і майже неможливою в 30-х роках. У 1929 р. Кароль Губерт Ростворовський писав, що: “Аutor wychowany w środowisku obcym, chociażby po mistrzowsku władał polską mową, autorem polskim być nie może”. У своїй позиції він не був самотнім, що призвело до виокремлення у середовищі польського літературного процесу нового типу літератури, завдяки чому письменники єврейського походження формували власну культурну ідентичність польською мовою».
Велику роль у формуванні польсько-єврейської літератури відіграла газета «Chwila», яка виходила у Львові в 1919–1939 роках. Навколо цієї газети утворилася поетична група, яка відіграла вирішальну роль у розвитку польсько-єврейської поезії. Сюди входили, зокрема, Маврицій Шимель, Стефан Помер, Анда Екер, Мінка Зільберман, Кароль Дрезднер, Даніель Ір. У літературному відділі друкували свої твори й інші автори. До польсько-єврейських належали й інші письменники. Згадаймо про декого з них у хронологічній послідовності – за роками народження.
Мойжеш Канфер
Польсько-єврейський письмен-ник, журналіст, літературний і театральний критик, правник Мойжеш Канфер (Mojżesz Kanfer, 1880–1942) народився в Бучачі, студіював право у Львівському університеті, де здобув докторат 1908 року. Після служби в австрійському війську під час Першої світової війни почав схилятися до сіонізму зі соціалістичним забарвленням. У 1923 році осів у Кракові, де довший час очолював «Театральне товариство» («Teater Gezelszaft»). Після вибуху Другої світової війни в 1939 році опинився у Львові. Із львівського ґетто був вивезений до табору смерті в Белжець.
Ізидор Берман (Izydor Berman, 1898–1942) був викладачем гімназії у Львові. Належав до мистецького гуртка Остапа Ортвіна. Провідний польсько-єврейський критик і перекладач. Був знавцем і популяризатором німецької літератури. Для польськомовного читача зробив доступними, зокрема, твори Йозефа Рота та Макса Брода. Загинув у Янівському концентраційному таборі у Львові.
Польсько-єврейський письменник Даніель Ір (Daniel Ihr, ?–1942) закінчив єврейську гімназію у Львові та студії полоністики у Львівському університеті. Переможець літературного конкурсу Єврейського Національного Фонду (Żydowski Fundusz Narodowy) у 1934 році.
Рахеля Авербах
Рахеля Авербах (Rachela Auerbach, 1901–1976) дебютувала на сторінках львівської газети «Chwila», до 1933 року жила у Львові, звідки переїхала до Варшави. Співпрацювала з багатьма часописами, що виходили польською та їдишем. Під час Другої світової війни перебувала у варшавському ґетто, де керувала народною кухнею. Після втечі з ґетто жила під фальшивим прізвищем. Після війни залишилася у Варшаві, звідки в 1950 році виїхала до Лондона, а звідти – до Ізраїлю, де працювала в інституті «Яд-Вашем», досліджуючи історію Варшавського ґетто.
Маврицій Шимель і один із його дитячих віршів
Польсько-єврейський письменник Маврицій Шимель (Maurycy Szymel, 1903–1942) народився у Львові. Закінчив львівську міську єврейську гімназію. Дебютував у 1925 році в газеті «Chwila». У другій половині 1930 року виїхав до Варшави, де розпочав студії на відділенні полоністики Варшавського університету. Жив ледь не в злиднях, виживав завдяки публікації віршів і коротких текстів у різноманітних виданнях. Вийшли три його поетичні збірки: «Повернення додому» («Powrót do domu», 1931), «Скрипка передмістя» («Skrzypce przedmieścia», 1932), «Ліричний вечір» («Wieczór liryczny», 1935). У віршах звертався до історії, біблійних тем, родинних споминів, життя в єврейській дільниці, єврейсько-польських стосунків, а також до еротики. У 1936 році почав перекладати з польської на їдиш. Після вибуху Другої світової війни виїхав до Львова. Загинув у Янівському концентраційному таборі 1942 року.
Стефан Помер (Stefan Pomer, 1905?–1941?) видав збірку «Подільські елегії» («Elegie podolskie»), перекладав з їдишу на польську. Бажав, щоби польські письменники-євреї рівною мірою оспівували Сіон і Вавель, Йордан і Віслу. Помер під час Другої світової війни, але дата й місце його смерті точно не відомі.
Польсько-єврейський письменник Кароль Дрезднер (Karol Dresdner, біля 1908–1943) народився у Львові. Дебютував у 1926 році в газеті «Chwila». У гімназії був учнем Юзефа Віттліна. Закінчив Львівський університет. У 1932 році захистив докторську працю «Участь євреїв у польській поезії ХІХ ст.» («Udział Żydów w poezji polskiej XIX w.»), написану під керівництвом Юліуша Кляйнера. Окрім віршів і літературно-критичних статей, писав праці з історії польської літератури, зокрема «Філомати» («Filomacie»). Його вважають чільним представником польсько-єврейської поезії. Видав збірку віршів «Гайне й незнайомка» («Heine i nieznajoma», 1928).
Максиміліан Ґольдстайн, Кароль Дрезднер «Культура та мистецтво єврейського народу на польських землях» (1935)
Цікавився також єврейським мистецтвом. Був співавтором путівника збірками Музею єврейської релігійної громади у Львові (Muzeum Żydowskiej Gminy Wyznaniowej we Lwowie), а власне – колекції Максиміліана Ґольдстайна – «Культура та мистецтво єврейського народу на польських землях» («Kultura i sztuka ludu żydowskiego na ziemiach polskich», 1935).
Фронтиспіс книжки «Культура та мистецтво єврейського народу...»
Переклав польською мовою автобіографію Уріеля Акости «Зразок людського життя» (1933). Після вибуху Другої світової війни залишився у Львові. Разом із Зофією Харшевською опублікував «Зразки польської літератури для п’ятого класу» («Wypisy z literatury polskiej dla klasy V», Київ–Львів, 1940). Після червня 1941 року перебував у львівському ґетто, загинув у травні 1943 року в Янівському концентраційному таборі.
Польсько-єврейська письменниця Анда Екер (Anda Eker, 1912–1936) народилася у Львові, закінчила львівську гімназію та Львівський університет. Дебютувала у 12-літньому віці в додатку до газети «Chwila» – «Chwilka». Закінчила Львівський університет. У 1933 році її родина переїхала до Палестини, але вона сама звідти повернулася з огляду на стан здоров’я. Померла від запалення легень. Друком вийшли її поетичні збірки «На тонкій струні» («Na cienkiej strunie», 1936) і «Мелодія хвилі» («Melodia chwili», 1937), а також збірки казок «Діяння батьків» («Ojców dzieje»), «Мама співала колискову» («Mama śpiewała kołysankę») і «Про цвіркуна-музику» («O świerszczyku muzykancie», всі три – 1937).
Польсько-єврейська письменниця Мінка Зільберман (Minka Silberman, 1912–1941) дебютувала на сторінках львівської газети «Chwila». Загинула при вступі німців до Станіславова 1941 року.
Слід зазначити, що й інші польські письменники, пов’язані зі Львовом, мали єврейське коріння, але їх традиційно вважають лише польськими, а не польсько-єврейським письменниками. До таких належать, наприклад, Леопольд Стафф.
Про деякі інші аспекти літературної історії Львова
Мартін Ґруневеґ (Martin Gruneweg, 1562–?) – німецький мандрівник і письменник, автор спогадів. Народився у Ґданську (Danzig). У 1582–1588 роках був на службі у львівських вірменських купців. Ставши ченцем Домініканського ордену, до 1602 року жив у Львові. Протягом 1601–1606 років написав німецькою мовою спогади, до яких увійшли описи відвіданих ним міст. Його малюнки львівських архітектурних пам’яток є найстарішими документальними зображеннями, що дійшли до наших днів.
Італійський авантюрист і письменник Джакомо Казанова (Giacomo Casanova, 1725–1798) відвідував Львів і відобразив це у своїх знаменитих спогадах «Історія мого життя» (Histoire de ma vie).
Французький письменник Оноре де Бальзак (Honoré de Balzac, 1799–1850) двічі побував у Львові, зупинявся в готелі «De Russie» (тепер готель «Жорж» – George).
Уродженцем Львова є австрійський письменник із світовим ім’ям – Леопольд Ріттер фон Захер-Мазоx (Leopold Ritter von Sacher-Masoch, 1836–1895), який народився у будинку, що стояв на нинішньому проспекті Свободи на місці сучасного «Ґранд-Готелю». Мовою дитинства Леопольда була українська, бо його виховала годувальниця із Винників під Львовом. Та й мати письменника Шарлотта фон Мазох мала українське походження. Хлопчику було 12 років, коли родина переїхала до Праги. У 1860 році Леопольда фон Захер-Мазоxа запросили читати лекції з історії у Львівському університеті. Всесвітню славу письменникові принесли його романи та повісті на еротичні теми. Від частини (материнської) його прізвища походить термін «мазохізм». У 2008 році було відкрито дуже своєрідний пам’ятник письменникові в центрі Львова, на вулиці Сербській, 7, біля входу у «Мазох-Кафе».
За деякими свідченнями, предки італійського письменника Ґабрієле Д’Аннунціо (Gabriele D’Annunzio, 1863–1938) походили зі Львова, з родини Раппопортів (Rappoport).
Англійська письменниця Етель Ліліан Войнич (Ethel Lilian Voynich, 1864–1960), авторка відомого роману «Овід» (The Gadfly), у 1895 році відвідала Львів, де познайомилася з Іваном Франком і Михайлом Павликом.
Мартін Бубер (Martin Buber, 1878–1965), німецько-єврейський мислитель і письменник, лідер європейського єврейства, хоч і народився у Відні, від 3 років жив у Львові, закінчив одну зі львівських гімназій.
Австрійський письменник Йозеф Рот (Joseph Roth, 1894–1939) народився на Львівщині в містечку Броди. У 19-річному віці поступив на філологічний факультет Львівського університету, де провчився лише рік. У 1920–1930-х роках Йозеф Рот не раз приїздив до Львова, де читав лекції вже як відомий письменник. Востаннє Рот побував у Львові 1937 року, за два роки до смерті.
Німецький поет Ґюнтер Айх (Guenter Eich, 1907–1972) під час Другої світової війни деякий час перебував у Львові.
Ален Ґінзберг (Allen Ginsberg, 1926–1997) був культовим американським поетом, одним із основоположників рухів бітників і гіпі. Його батько Льюїс Ґінзберґ (Louis Ginsberg) народився у Львові.
Гадаю, наразі й цих принагідних пунктирних аспектованих нюансиків достатньо.
25.08.2015