Історикиня, дослідниця підземної Полтви Ганна-Меланія Тичка з колегами-диґерами Андрієм Риштуном та Олександром Івановим знайшли в міській каналізації під площею Соборною місце, де півтора року переховувалися євреї під час німецької окупації. Орієнтуючись на інформацію з книги Іґнація Хіґера «Світ у темряві», який утік з сім'єю у каналізацію із ґето 30 травня 1943 року, дослідники понад рік здійснювали підземні вилазки у каналізацію.
Вхід у підземелля
Дослідникам було відоме місце у дворику на площі Соборній, де у липні 1944 року з приходом радянської влади євреї вилізли з каналізації.
Місце виходу євреїв у 1944 році
Проте місце, де вони перебували понад рік, відоме не було. Львівські дослідники загалом пройшли шлях від каналізаційного люку на вулиці Хімічній, де було ґетто, і завершили під площею Соборною, натрапляючи в окремих місцях на всі ті ж труднощі, котрі спіткали євреїв, бо в окремих місцях рухатися можна, лише повзучи на колінах.
Наслідки експедиції
Потрапити у це місце можливо двома шляхами, каже дослідник: через люк на літньому майданчику кафе навпроти церкви св. Андрія або як євреї – з Полтви. Сюди веде хід від пам’ятника Адаму Міцкевичу по вулицях Валовій та Сербській.
«Раз на місяць протягом року ходили, дивились, шукали, досліджували ділянки. Щоб потрапити до місця сховку, треба було йти від пам’ятника Міцкевичу по Валовій вверх, це майже у повний ріст, потім поворот на Сербську – і там вже навколішки лізли по воді метрів 200 у кінець, де потрапили на те місце, яке збігалось з описами, але побачили радянську кладку. Коли ми частково її розібрали, то побачили підземелля, в якому були речі, які свідчили про перебування людей», – розповів Андрій Риштун, який технічно допомагав дослідникам.
Умови перебування у каналізації
У підземному сховку виявили книги, пляшку з-під пива з написом німецькою мовою, ліхтарик, батарейки до нього, залишки миски, примуса, великоднього баранчика. Зараз у тунелі є ще доволі багато намитої дощем глини. Долідники мають намір продовжувати збирати артефакти, у подальшому планують організувати виставку.
Знайдений ліхтарик
«Ці речі – як наочне свідчення Голокосту. У Львові мало таких свідчень. У нас є меморіал жертвам Голокосту, але на побутовому рівні львів’яни мало усвідомлюють, що цей жах відбувався на вулицях, якими вони ходять», – зазначила Ганна-Меланія Тичка у коментарі «Радіо Свобода».
Знайдений великодній баранчик
Також дослідники сподіваються, що на пл. Соборній над місцем сховку міська влада встановить інформаційну таблицю.
Люк на пл. Соборній
Для довідки.
Зі спогадів Іґнація Хіґера відомо, що у бараки ґетто родина Хіґерів потрапила 1942 року. Євреї, в тому числі й Іґнацій Хіґер, копали яму, і таким чином добралися до каналізаційної мережі, яка йшла вздовж Полтви. Туди 30 травня 1943 року заскочили 70 євреїв. Під землею вони натрапили на працівників каналізаційної мережі Леопольда Соху, Стефека Врублевського та Юрія Коваліва, які погодилися знайти сховок для 21 особи із 70-х, серед них були і Хіґери.
З 21 єврея, яким допомагали врятуватися троє працівників каналізаційних мереж, вижили десятеро. У лютому 1946 року Хіґери втекли від переслідувань НКВС у Польщу, жили у Кракові під польським прізвищем Хировські, а 1957 року виїхали в Ізраїль. Кристину Хіґер доля закинула у США. Жінка зберегла з цього жахливого часу дитячий зелений светрик, який експонується в Меморіальному музеї Голокосту у Вашингтоні. Кристина Хіґер у 2006 році відвідувала Львів.
Фото explorer.lviv.ua, https://www.facebook.com/Андрій-Риштун
17.09.2021