Після девальвації гривні польські державні виші дають знижки на навчання студентами з України
Серед української молоді стрімко зростає інтерес до здобуття вищої освіти у Польщі. За даними Головного статистичного управління Польщі (GUS), наприкінці 2014 року в польських вишах на першому курсі навчалися 9 364 студенти (разом з аспірантами) з України. Українці є також найбільшою групою серед усіх студентів-іноземців у Польщі.
На кінець листопада 2014 року на різних курсах у польських вишах навчалися 23 392 студенти з українським громадянством. За даними GUS та Освітної фундації «Перспективи», яка щороку публікує доповідь про студентів-іноземців у польських вишах, у 2014 році кількість студентів з України зросла порівняно з 2013 роком на 54%. Дані про кількість студентів з України у 2015 році будуть оприлюднені в листопаді–грудні.
Такий високий інтерес українців до вищої освіти у Польщі в Освітній фундації «Перспективи» пояснюють власною десятирічною промо-кампанією «Study in Poland», скерованою саме до української молоді, а також «складною політичною ситуацією в Україні». Під цим евфемізмом у Польщі розуміють і революцію, і анексію Криму Росією, і конфлікт у Донецькій та Луганській областях.
Але попри те, що у 2014 році кількість студентів з України у польських вишах суттєво зросла, потенціал для збільшення їх кількості, здається, вичерпано. Девальвація гривні створила серйозні проблеми для батьків студентів. Якщо ще влітку 2014 року плата за навчання у популярних серед українців приватних вишах Польщі (наприклад, Університеті інформатики та менеджменту (УІтМ) у Ряшеві) була нижчою, ніж на престижних напрямках у державних університетах галицьких областей, то зараз вона вже вища за неї, а у найкращих приватних польських вишах (Університет Лазарського у Варшаві) є навіть суттєво вищою. Деякі приватні виші, як-от УІтМ, експериментують зі стипендіями та знижками (10, 20, 50 і навіть 100%), але, звісно, розраховувати на них можуть лише найрозумніші.
У державних польських вишах розпорядженням міністра науки та вищої освіти плату за навчання для іноземців з-поза ЄС, якими є, власне, громадяни України, зафіксовано на мінімальному рівні у 2 000 євро за академічний рік. Платити таку суму батьки багатьох студентів з України, що навчаються у Польщі в державних вишах, вже неспроможні. Але державні виші знаходять вихід із цієї ситуації: студенти-українці (а у деяких вишах навіть абітурієнти) отримали право на знижку у розмірі 50% від річної плати за навчання, у зв'язку зі складною матеріальною ситуацією після девальвації гривні. Відповідні рішення ухвалюють тепер ректори, якщо студенти обґрунтують у заяві матеріальний стан своїх сімей. Варто також знати, що міністерство науки і вищої освіти Польщі готується зараз дозволити державним вишам визначати плату за навчання іноземців самостійно. Тож державні польські виші зможуть стати трохи доступнішими для українців.
Знання польської мови для вступу формально є необхідним. Вступник може надати сертифікат, виданий Державною комісією з посвідчення знання польської мови як іноземної, або прослухати дев'ятимісячний підготовчий курс польської мови в акредитованих міністерством освіти центрах вивчення польської мови. Утім здебільшого виші самі підтверджують, що вступник володіє польською мовою на достатньому для навчання рівні. Цього підтвердження досить для вступу.
Правила, за якими польські виші провадять вступні конкурси і для власників «Карт поляка», і для решти громадян України, змінюються залежно від вишу та спеціальності. У цій сфері польські виші, й державні, й приватні, мають широку автономію.
Польські державні університети рідко оприлюднюють інформацію про те, скільки їхніх студентів з України платять за навчання і скільки не платять, хоча й є винятки. Наприклад, відомо, що у Лодзькому університеті у весняному семестрі 2014/2015 академічного року вищу освіту здобували 110 студентів з України. З них за навчання самі платили лише 36 студентів (2–3 тис. євро за академічний рік до запровадження знижки у 50%). 43 студенти не платили за навчання, тому що мали «Карту поляка», ще 31 студент мав стипендію від уряду Польщі. У цьому виші студенти з України навчаються переважно на спеціальностях «міжнародні відносини», «англійська філологія», «менеджмент», «біотехнологія».
Більшість польських вишів пропонують зараз освітні програми і польською, і англійською мовами. Останні є суттєво дорожчими. Загалом, українці з атестатом про повну середню освіту можуть вступити у Польщі як на трирічну (3–3,5 роки), так і п'ятирічну (5–6 років) освітню програму. У першому випадку студент після закінчення програми отримує диплом «ліценціата», що є відповідником українського «бакалавра». На технічних спеціальностях навчання триває не 3–3,5, а щонайменше 3,5 (3,5–4) роки, і випускники отримують диплом «інженера». П'ятирічні програми передбачають отримання відразу диплому «маґістра», оминаючи диплом «ліценціата», але ці програми виші створюють виключно для підготовки майбутніх правників, лікарів, ветеринарів і митців.
Маючи український диплом «бакалавра», можна вступити на маґістерську програму тривалістю 2–2,5 роки (протягом цього часу треба також скласти «програмну різницю», яку визначить факультет). Плата за навчання на трирічних ліценціатських програмах є нижчою, ніж на маґістерських. Крім того, плата за навчання на англомовних програмах є відчутно вищою, ніж на тих, де викладають польською. Навчальні плани з тих самих спеціальностей у різних вишах не є однаковими, тому вступникам варто у кожному конкретному випадку з'ясовувати, яка їм буде користь із здобуття освіти у конкретному виші за конкретною програмою.
Додамо лише, що диплом польського вишу справді дає певні переваги громадянам України у процесі леґалізації в Польщі, насамперед коли вони не мають «Карти поляка». Іноземці-випускники польських вишів можуть без труднощів отримати дозвіл на тимчасове проживання у Польщі, якщо вони підтвердять, що шукають роботу в Польщі. Водночас дозвіл на роботу в Польщі іноземці отримують без проблем, якщо вони протягом останніх трьох років закінчили польський виш.
Опитування «Z»: чому українці їдуть на навчання до Польщі
У тих студентів і випусників польських вишів Кракова, яких розпитав «Z» про причини, що спонукали їх поїхати на навчання до Польщі, мотиви до переїзду були щонайрізніші. Тим, хто має польські корені, може довести їх існування й отримати «Карту поляка», справді вигідно здобувати вищу освіту в польських державних вишах і не платити за неї. Своєю чергою, у польських вишах є набагато краще устаткування, ніж в Україні, зокрема у випадку навчання на технічних спеціальностях.
Наприклад, хмельничанин Андрій Кудряшов розповідає, що після закінчення Хмельницького національного університету за спеціальністю «електроніка та телекомунікації» не був задоволений своєю освітою. Його цікавили роботехніка та створення мехатронних систем, тому шукав університети, у яких ці напрямки є добре розвинені. Так він натрапив на Гірничо-металургійну академію у Кракові (AGH — University of Science and Technology), куди спочатку поїхав на наукову конференцію, а потім вступив у маґістратуру, і згодом — аспірантуру. Переїхати Андрій постановив приблизно за рік перед вступом, а польську мову почав вчити за два роки перед тим — щоб читати наукові матеріали польською.
«В Україні галузь, у якій я працюю вже понад 5 років у Кракові, або взагалі не існує, або лише починає зароджуватися. У більшості випадків, на жаль, із 15–20-річним відставанням у технологіях. Тут я відчуваю, що роблю щось сучасне, — каже Андрій Кудряшов. — Звісно, тут поки що все не так, як було б у MІТ (Масачусетський технологічний інститут. — «Z») чи інших технічних університетах світового рівня, але відчувається, що це сучасність, а часом навіть недалеке майбутнє». Нині Андрій навчається в аспірантурі.
Інший хмельничанин Павло Олійник цікавився астрономією і шукав університет, що міг би запевнити йому якомога вищий рівень освіти за цією спеціальністю. У Польщі, на його думку, університети мають краще устаткування для підготування астрономів, тому після закінчення школи він відразу мав намір вступити до польського вишу. Рішення про переїзд Павло прийняв за рік перед вступом. Зараз він вчиться в Яґеллонському університеті у Кракові на бакалаврській програмі з астрономії.
Львів'янка Юлія Попель навчалася у Львівському національному університеті ім. Івана Франка за спеціальністю «польська мова та література». Після отримання диплому бакалавра у Львові Юлія вирішила продовжити навчання у Польщі, оскільки вже добре орієнтувалася у польській системі вищої освіти, брала участь у міжуніверситетських обмінах. Каже, що насправді рішення про вступ до прийняла спонтанно — за допомогою Інтернету підготувала необхідні документи й заповнила онлайн-анкету. Невдовзі Юлія отримала запрошення на співбесіду, після якої успішно склала вступні іспити у маґістратуру Яґеллонського університету у Кракові за спеціальністю «польська філологія». Варто додати, що Краків вже давно був одним з найулюбленіших міст Юлії, тому вона дуже зраділа, коли дізналася, що вчитиметься в маґістратурі саме у Кракові. Юлія закінчила навчання у Кракові у 2013 році.
Новороздільчанин Іван Слюсарчук у рідному містечку закінчив політехнічний коледж за спеціальністю «обслуговування комп'ютерних мереж та інформаційних систем». Завдяки угодам, які уклав коледж, він міг претендувати на бюджетне місце за окремим конкурсом в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу або у «Львівській політехніці». Втім, Іван вирішив не ризикувати. За його словами, шансів вступити на бюджетне місце у ці два виші в нього було небагато. Крім того, він вже був переконаний у корумпованості українських вишів.
Оскільки в Івана була «Карта поляка», то він вирішив скористатися можливістю безкоштовно навчатися у Польщі. Сьогодні Іван навчається у Сільськогосподарському університеті у Кракові за спеціальністю «економіка», хоча мріяв вивчати комп'ютерні науки у «Краківській політехніці» або у Варшаві — туди, на жаль, йому не вдалося пройти за конкурсом.
«Карту поляка» має також Павло Олійник. Для нього безкоштовність освіти у Польщі теж була вагомим чинником для ухвалення рішення про переїзд.
Не всі опитані «Z» студенти та випускники вже вирішили, що робитимуть після отримання диплому. Павло Олійник, наприклад, каже, що конкретних планів ще не має, але, найпевніше, йому доведеться шукати роботу за спеціальністю або продовжувати навчання в іншій країні ЄС, оскільки добре оплачувану роботу йому буде важко знайти і в Польщі, і в Україні.
Іван Слюсарчук розглядає два варіанти: або повернення до України і працевлаштування за першою спеціальністю в ІТ-секторі, або пошуки роботи в Польщі і за польською, і за українською спеціальностями. Переїзд до інших країн ЄС йому видається наразі малореальним.
Юлія Попель повернулася минулого року з Кракова до Львова. Чи поїде ще до Польщі, шукатиме роботу в інших країнах ЄС — не знає. І додає: «Як видно з мого досвіду, спонтанні рішення — найправильніші».
Конкретні плани має поки що лише аспірант Андрій Кудряшов. За його словами, він вже працює у Польщі: як у приватній фірмі, так і в університеті, в якому він бере участь в науково-дослідницьких проектах. «Я закінчив університет, знайшов роботу і паралельно продовжив навчання, — пояснює Андрій. — В моїх планах — докторизуватись тут і повернутись в Україну».
Українським науковцям Андрій дорікає у незнанні англійської мови. Це, на його думку, є серйозною проблемою: «Як іноземною користуться у більшості випадків лише російською, що призводить до дуже відчутної ізоляції української науки від світу».
Польські соціологи: студенти з України не хочуть повертатися на батьківщину
Оскільки кількість студентів-іноземців у польських вишах зростає, явищем зацікавилися польські соціологи. Їх, звісно, насамперед цікавить мотивація студентів-іноземців — чинники, що впливали на вибір вишу, спеціальності, а також плани на майбутнє після здобуття вищої освіти. Результати цікавого дослідження «Z» знайшов у доповіді «Висококваліфіковані імміґранти на польському ринку праці. Результати досліджень 2014–2015 рр..» (науковий редактор — Йоанна Конєчна-Саламатіна). Доповідь опублікували Фундація «Наш Вибір», що видає у Польщі однойменну газету для українців, і неурядовий Інститут соціально-економічних експертиз (Варшава), який і перепровадив анонімне опитування серед студентів-іноземців, що вчаться у Польщі.
Соціолог Рафал Тшціньскі розповідає у доповіді, що дослідження охопило студентів-іноземців з вишів у чотирьох воєводствах — Мазовєцькому, Малопольському, Нижньосілезькому та Люблінському. Анкети заповнив 301 студент-іноземець, з них 145 (48,2%) були громадянами України, що приїхали на навчання до Польщі. З-поміж тих 145 студентів з України 53 (36,6%) визнали, що мають «польське коріння». Зазвичай це означає, що вони не платять за навчання, оскільки мають «Карту поляка», але в анкеті не було цього питання, тому не можна цього стверджувати з впевненістю.
Головне завдання дослідження полягало в тому, щоб визначити, наскільки студентів-іноземців, що вчаться у Польщі, можна розглядати як майбутніх висококваліфікованих працівників на польському ринку праці. В дослідженні аналізували мотиви, що стоять за їхнім приїздом до Польщі, їхню оцінку власного становища у Польщі. Соціологи з'ясували також, наскільки студенти-іноземці бачать себе у ролі майбутніх найманих працівників у Польщі.
Після дослідження мотивів, що стоять за приїздом іноземців на навчання до Польщі, соціологам вдалося поділити усіх студентів-іноземців, включно з українцями, на три внутрішньо однорідні підгрупи.
У першій підгрупі (І) опинилися ті студенти, для яких велику роль в ухваленні рішення про переїзд на навчання до Польщі відігравали два чинники — почуті раніше схвальні відгуки про Польщу та невисока плата за навчання й невисокі витрати на життя. Це ті студенти, що раніше не контактували з поляками, не бували у Польщі, не мають польських коренів. Вони самі визнають, що їхній вибір Польщі був випадковий.
У другій підгрупі (ІІ) — студенти, що є протилежністю до студентів з першої підгрупи. Це переважно молодь з польським корінням, що знала польську мову перед приїздом на навчання, контактувала з поляками і бувала у Польщі раніше. Щобільше, усі ці чинники відіграли важливу роль в ухваленні рішення про переїзд до Польщі на навчання. Вони також вважають, що здобута у Польщі освіта в обраному ними виші підвищує їхні шанси на отримання добре оплачуваної роботи
Третя, найчисленніша підгрупа студентів (ІІІ) — це молодь, для якої вибір Польщі як країни для навчання також не був випадковим. Для них найважливішими були схвальні відгуки про Польщу та високий рівень викладання в обраному ними виші. Крім того, для них важливою була простота вступу до польського вишу і географічна близькість Польщі. Для частини студентів цієї підгрупи важливим виявилося знання польської мови, але це знання переважно не було пов'язане з польським корінням. Крім того, для цих студентів важливими були невисокі витрати на життя у Польщі та невисока плата за навчання і відчуття, що здобуття освіти у Польщі дає шанс на отримання добре оплачуваної роботи.
Розподіл українських студентів між цими трьома підгрупами виглядає так:
Третя підгрупа, власне, і є найчисленнішою, що властиве лише студентам з України.
Результати дослідження вказують також на те, що більшість студентів з України мають плани залишитись у Польщі. Втім це стосується також і до студентів з Білорусі. Соціолог Рафал Тшціньскі підкреслює, що у випадку студентів з цих двох країн, їхні плани щодо працевлаштування у Польщі супроводжує явне небажання повертатися на батьківщину.
Частина студентів з України має також намір не залишатися у Польщі, але й не повертатися додому. Це пояснює різницю у відсотках осіб, що планують залишитися і працювати у Польщі, і відсотках осіб, що мають намір просто залишитися у Польщі. Можна припустити, що ці студенти трактують Польщу як своєрідну транзитну станцію, а не кінцевий пункт подорожі. У будь-якому разі чимала частина студентів з України мають намір залишитися і працювати у Польщі, навіть якщо вони розмірковують зараз над можливістю подальшого переїзду.
Як показують результати дослідження, найбільше бажання залишитись у Польщі після закінчення навчання мають студенти з підгруп ІІ та ІІІ. Вони мають, загалом беручи, невисокі очікування щодо рівня зарплати після здобуття освіти, якщо порівнювати зі студентами з підгрупи І. Студенти з підгрупи ІІІ задоволені рівнем викладання у польських вишах і розраховують після здобуття освіти залишитись у Польщі й знайти там роботу.
У випадку збереження високого приросту студентів з України у Польщі, що бажатимуть залишитися у ній і знайти роботу, Рафал Тшціньскі рекомендує польським вишам «вжити додаткових заходів, що служитимуть асиміляції студентів з України, а також Білорусі, у польському суспільстві».
18.08.2015