Падіння народжуваності відкриває нову фазу в людській історії, з більшим контролем над нашою долею
Протягом останніх 200 років населення Землі бурхливо зростало. У 1850 р. був 1 млрд. людей. Сьогодні є 7,3 млрд. Від часів промислової революції людство жило в безмовному страху, що десь є межа і мальтузіанські вершники чуми, голоду та війни колись покарають наше нахабство.
Демографічну зміну легко не зауважити, тому що вона відбувається поволі. Але ми стоїмо на порозі глибокої зміни в умовах людського існування. Згідно з новими прогнозами ООН, не пізніше як за кілька десятиліть ми зможемо ґарантувати майбутнє стабільного населення Землі.
Поясню: прогнози не показують близького кінця приросту чисельності населення – аж ніяк. Населення Землі постійно зростає і має інерцію слона на ковзанці. Прогноз ООН в середньому варіанті показує зростання населення до 9,7 млрд. в 2050 р. і до 11,2 млрд. у 2100-му.
Але й нові дані, й ближчі прогнози також показують різкий спад коефіцієнта народжуваності. Люди повсюдно мають менше дітей. Якщо ця тенденція збережеться – а такі тенденції є зажди під питанням, – то з плином десятиліть населення Землі стабілізується. ООН каже, що існує 23-відсотковий шанс, що це станеться до 2100 р.
Падіння народжуваності є приголомшливим. У 83 країнах, мешканці яких становлять 46% населення Землі – разом з усіма без винятку країнами Європи, – народжуваність тепер є нижчою, ніж коефіцієнт відтворення покоління 2,1 народжень на жінку. Інші 46% живуть у країнах, де коефіцієнт народжуваності різко впав. У 48 країнах населення зменшиться до 2050 р.
Залишається лише 9% населення світу (майже все – в Африці), яке живе в країнах з доіндустріальним коефіцієнтом народжуваності 5 чи 6 дітей у жінки. Та навіть в Африці народжуваність починає падати. ООН вважає, що через десять років буде лише три країни з коефіцієнтом народжуваності, вищим ніж 5 дітей: Малі, Ніґер і Сомалі. Через три десятиліття, за прогнозами ООН, лише в Ніґері він буде вищим, ніж 4 дитини.
Ці прогнози передбачають стрибок народжуваності в таких країнах, як Німеччина і Японія. Якщо найбільш плодючі країни і далі йтимуть шляхом зменшення рівня народжуваності, то невдовзі може бути зафіксоване стабільне майбутнє населення.
Це матиме велетенські наслідки для світової економіки, геополітики і суми людського щастя, проілюстровані деякими країнами із середнім рівнем доходів, які пройшли через різке, і часто знехтуване, падіння народжуваності.
Розгляньмо, наприклад, Іран, де стереотип примітивної, теократичної держави, де повно родин із 6 дітьми, є однією з причин атавістичного страху за безпеку, який породжує ця країна. Та річ у тім, що він не узгоджується з дійсністю. Кампанія з контролю за народжуваністю у 1980-х і 1990-х призвела до різкого падіння рівня фертильності; більш ніж десятиліття він становить 1,75, а це нижче коефіцієнта відтворення населення.
Страх перед сусідами з набагато вищою народжуваністю є однією з очевидних причин бажання отримати ядерну зброю. Іншим наслідком, що пов'язаний з безпекою – в Ірані чи деінде, – є зменшення демографічного «горба» молоді, яка легко каламутить воду.
Або ж розгляньмо Мексику. Дональд Трамп, кандидат на пост президента США від Республіканської партії, просторікує про Мексику, яка використовує США як «смітник» для схильних до насильства імміґрантів. Однак південний сусід Америки більше не має молодих людей на експорт. За останні 40 років коефіцієнт народжуваності в Мексиці впав з понад 6 до 2,27, і це трохи більше, ніж коефіцієнт відтворення. Людей, що прагнутимуть міґрувати, шукаючи кращого життя, й далі буде багато, але приїздитиме їх щораз більше з іншого місця – з Африки.
І врешті Індія, одна з найбільше залюднених країн у світі й головне джерело зростання населення Землі: коефіцієнт народжуваності тут знизився до 2,48 дітей на жінку, і ООН прогнозує, що до 2025–2030 рр. він досягне коефіцієнта відтворення. Подібна зміна відбувається в інших економіках, які розвиваються, – від Індонезії до Бангладеш.
Для бізнесу це означатиме великий демографічний дивіденд, оскільки в цих країнах збільшиться кількість населення працездатного віку з вільними грошима.
Але це також означає, що, здавалося б, невичерпний запас дешевої в ґлобальному масштабі робочої сили насправді може вичерпатися в найближчому майбутньому. Країни, населення яких зменшується, невдовзі стануть звичним явищем. Компаніям треба буде навчитися керувати цими ринками, які зменшуватимуться.
А ще припинення зростання чисельності населення майже всюди, окрім Африки, перетворить її на надзвичайно спокусливий ринок і центр виробничої діяльності. Щобільше, нижча народжуваність відкриває можливості справжнього вирішення проблеми крайньої бідності, з шансом на прискорювальний ефект, оскільки повсюдне падіння народжуваності вивільняє ресурси для допомоги найбіднішим.
Існує кілька можливостей, що цей сценарій виявиться хибним. ООН каже, що справджування її прогнозу щодо падіння народжуваності вимагає інвестицій в репродуктивне здоров'я і планування родини в найбідніших країнах. Якщо таких інвестицій ніхто не зробить, то це буде трагедія – з огляду на збільшення людського щастя, яке можна було б мати у висліді.
Іншою можливістю є те, що уряди протидіють бажанню їхніх громадян мати мало дітей – чи то через національну пиху, страх за майбутню податкову базу, неприйняття сучасності, чи то через страхи перед численнішими сусідами, пов'язані з безпекою. В заможних країнах, де народжуваність є нижчою від коефіцієнта відтворення, активна підтримка дітонародження не така вже й шкідлива. А от утримування бідних країн на шляху швидкого зростання населення є менш безпечним.
Падіння народжуваності часом сприймають як ознаку занепаду – доказ того, що наші найдинамічніші дні вже позаду. Можливо, це так. Але це відкриває можливості для нової стадії людського існування, з обмеженням нашої кількості та більшим контролем над власною долею. Мета має бути простою: дозволити кожній людині на цій планеті вибирати, скількох дітей вона може любити і про скількох піклуватися.
Robin Harding
The end of the Malthusian nightmare
Financial Times, 11.08.2015
Зреферувала Галина Грабовська
17.08.2015