Негативні процеси в китайській господарці виявилися не випадковим і не тимчасовим явищем. Ознаки глибинності кризи ми отримуємо звідти чи не щотижня. А негаразди в Піднебесній здатні спричинити поважні пертурбації у світовій економічній системі загалом.
Цього тижня лихоманило китайську валюту. Народний банк Китаю тричі поспіль девальвував юань. Курс юаня вперше був знижений щодо американського долара на 1,9 відсотка минулого вівторка, 11 серпня.
І хоча китайський уряд заспокоював громадян і міжнародних інвесторів, що це – «разова акція», проте вже наступного дня, в середу курс опустився ще на 1,6 відсотка щодо долара. Стало зрозумілим, що проблеми гірші, аніж це декларують китайські урядовці. На Шанхайській біржі девальвація юаня спричинила стрімке падіння курсів акції. Негативно це вплинуло й на світові торгівельні майданчики.
Але на цьому процес не зупинився. У четвер, 13 серпня, Народний банк Китаю знизив курс юаня щодо долара США ще на 1,11 відсотка. Тож зараз курс китайської валюти встановився на рівні 6,4010 юаня за долар.
Таким чином цього тижня ми стали свідками найстрімкішої девальвації юаня за більш ніж за 20 років. З одного боку, це явище несе певний позитив для китайської господарки, адже, як стверджують аналітики, ослаблення курсу юаня сприятиме пожвавленню китайського експорту, який у липні обвалився на 8,3 відсотка в річному обрахуванні. З іншого боку, такі дії Народного банку однозначно засвідчують економічні проблеми Китаю.
Негативна статистика з найнаселенішої країни світу викликала, зокрема, падіння цін на нафту та інші сировинні товари, найбільшим споживачем яких був Китай. Особливо болісно це відчули в Росії, де курс рубля відновив своє стрімке падіння після тимчасової стабілізації.
Хоча збитків зазнала не лише Росія. На світових фондових біржах істотно подешевшали акції компаній, для яких Китай був важливим ринком збуту. Наприклад, для німецьких автомобілебудівних концернів, для американських виробників комп’ютерної техніки, для японських електронників тощо. Приміром, навіть цінні папери такої успішної американської компанії, як Apple, злегка подешевшали, оскільки вона активно працювала останнім часом саме з китайськими клієнтами.
Світові експерти, спостерігаючи за курсовою лихоманкою юаня, доходять висновку, що підтримка експорту було далеко не єдиною, а може й не головною метою Пекіна. Стівен Роуч – колишній директора інвестбанку MorganStanley, котрий вважається одним з найфаховіших аналітиків у світі щодо азійської економіки – висловив припущення, що Китай зробив реальністю новий етап «валютних воєн», коли для підвищення конкурентоспроможності продукції держави навмисно занижуватимуть курси своїх валют, аби таким чином здешевити собівартість виробництва. Вже після першої девальвації у вівторок Роуч, даючи коментар агентству Bloomberg, зразу ж висловив сумнівів у словах речників китайського уряду, що мовляв акція буде одноразовою. «Складно повірити, що це одноразовий захід. В умовах сповільнення глобальної економіки для підтримки китайського експорту, який слабшає, потрібна суттєвіша девальвація, ніж на 1,9 відсотка» - застеріг він.
Тема «валютних воєн» мов передгрозове небо вкрила багато торгівельних майданчиків світу. Так цього тижня опустилися курси не лише юаня та рубля, під час торгів вже подешевшали валюти Південної Кореї, Малайзії та Індонезії.
Хоча, заради справедливості, слід зазначити, що цю «воєнну теорію» розділяють далеко не всі. Так, фахівці звертають увагу на те, що одночасно з девальвацією юаня Народний банк КНР змінив і методику розрахунку офіційного курсу валюти. Якщо раніше банк визначав його автономно, на підставі своїх розрахунків, то тепер у формуванні офіційного курсу буде враховуватися і курс закриття на валютних торгах попереднього дня.
Тому можна, принаймні, обережно припустити, що таким чином китайська влада прислухалася до критики з боку провідних міжнародних фінансових організацій, котрі довгий час закликали Пекін посилити роль ринкових чинників у формуванні обмінного курсу валюти. Якщо це дійсно так, то «воєнна теорія» не зовсім пасує до такого випадку.
«Це не просто знецінення валюти, це – частина зусиль Пекіна спрямованих на введення юаня в число світових резервних валют», – таку упевненість висловлює колишній провідний економіст американської компанії Pimco Пол Маккаллі, коментуючи цьготижневу девальвація юаня.
Не на користь «воєнної теорії», а на підтвердження китайської економічної миролюбності говорить і той факт, що в штаб-квартирі Міжнародного валютного фонду у Вашингтоні загалом привітали дії фінансової влади в Пекіні. Хоча слід визнати, що девальвацію юаня підтримали в американській столиці далеко не всі. Наприклад Міністерство фінансів США висловило застереження щодо дій Народного банку КНР. Щоправда застереження ці були доволі розмиті: з одного боку американські урядовці крутили носами й закликали Пекін не відходити від ринкових принципів формування валютного курсу,з іншого – виявилися не готовими класифікувати девальвацію як «неринковий» підхід.
Треба нагадати, що Сполучені Штати раніше завжди звинувачували Пекін у штучному заниженні курсу. Зараз же девальвація юаня має свої реальні підстави – охолодження китайської економіки. Тим не менше у Вашингтоні не втрималися, аби зайвий раз не закинути Китаю, що той діє як «валютний спекулянт». Таке звинувачення пролунало, зокрема, з вуст , сенатора від Демократичної партії Боба Кейсі.
Але чого все ж очікувати від китайської господарки? Котиться вона шкереберть чи ще здатна самостійно стабілізуватися? Більшість експертів все ж радять дивитися на ситуацію оптимістичніше чи принаймні без надмірного песимізму. Так, приміром, голова правління німецького концерну Siemens Джо Кезер закликав не впадати в паніку. «У довгостроковій перспективі підстав для занепокоєння немає. Китай як і раніше росте по 5-7 відсотків на рік, а про такі темпи в Європі ми можемо тільки мріяти», – заявив він у інтерв'ю телеканалу CNBC.
14.08.2015