102 метри на схід: лінія, що позначала нульовий меридіан в англійському Ґрінвічі, більше не відповідає дійсності. Адже офіційний, визначений з допомогою GPS меридіан сьогодні розміщений на 102 метри східніше від позначеної межі. Чому так сталося і яке це має значення для загальної системи меридіанів Землі, дослідили американські науковці.
У внутрішньому подвір'ї Королівської Ґрінвічської обсерваторії можна побачити нульовий меридіан у вигляді мосяжної смуги
1884 р. на міжнародній конференції, присвяченій меридіанам, представники 25 держав уперше дійшли згоди щодо уніфікованої системи довготи й часу. Відтоді — так вирішили — транзит-телескоп Ґрінвічської обсерваторії позначатиме нульовий меридіан і стає орієнтиром для світового часу.
Той, хто потрапить до Ґрінвіча, у внутрішньому подвір'ї Королівської Ґрінвічської обсерваторії може побачити нульовий меридіан у вигляді мосяжної смуги. Але, через рідкісне ландшафтне відхилення, його тут насправді немає.
«Туристи, що полюють на меридіан, мусять пройти 102 метри на схід, поки їхні супутникові приймачі встановлять нульовий меридіан», — пояснюють Стефан Майлис (Stephen Malys) та його колеґи з Американського національного аґентства геопросторової розвідки (National Geospatial-Intelligence Agency), що в Спрінґфілді. GPS та інші офіційні вимірювальні системи використовують нульовий меридіан, що розміщений на 5,3'' східніше від встановленої межі.
Але чому? До цього спричинився зсув космічної ери. «З поступом технологій зміна нульового меридіана стала неминучою», — пояснює астроном Кен Зайдельман (Ken Seidelmann) з Університету Вірджинії. У XIX ст. час і довготу вимірювали за допомогою певних зіркових годинників на вертикальній стандартній поверхні з використанням рідкої ртуті. І саме в цьому полягає вся складність.
За цього методу на результат впливають локальні варіації ґравітаційного поля Землі. Форми ландшафту та аномалії поля тяжіння можуть бути причиною того, що вертикаль, визначена за допомогою ртуті, легко відхиляється від справжньої вертикалі. Все — через місце розташування. Таке відхилення називають вертикальним розтягненням.
Методи визначення меридіану в Ґрінвічі демонструють це розтягнення, натомість сучасні супутникові методи використовують інший орієнтир. «У них базова поверхня відліку мусить проходити через центр маси Землі», — пояснюють Майлис з колеґами. Це усуває вплив локальних ландшафтних форм і спростовує старі методи вимірювання.
Але чи у висліді можна припустити, що вся система координат зазнала зміщення? Науковці запевняють, це ще не факт. Адже відхилення в Ґрінвічі — локальний ефект. Немає жодних систематичних ротацій у масштабі ґлобальної довготи при переході від ранніх астрономічних систем до сучасний геодезичних, кажуть учені.
«Але, ймовірно, в Ґрінвічському парку треба інсталювати іншу позначку, що позначатиме новий меридіан», — вважає Зайдельман.
Warum der Greenwich-Meridian wanderte
University of Virginia, 12/08/2015
Зреферувала Соломія Кривенко
13.08.2015