У Відні у вівторок, 14 липня, нарешті поставлено крапку в безпрецедентному за тривалістю і напруженістю переговорному марафоні. Тегеран і «шістка» міжнародних посередників завершили роботу над всеосяжною угодою щодо іранської ядерної програми, до якої йшли майже 13 років.
Лише віденський тур перемовин тривав без перерви два з половиною тижні. Нагадаємо, що діалог став можливим після того, як за результатами президентських виборів в Ірані у червні 2013 року радикальному Махмуду Ахмадинежаду прийшов на заміну поміркований Хасан Рухані. Тож загалом марафон перемовин Ірану з «шісткою» міжнародних посередників (США, Росія, Китай, Велика Британія, Франція і Німеччина) тривав 21 місяць.
Наслідком цієї тривалої й копіткої роботи стала угода з Іраном, до якої, окрім основного тексту, долучено п'ять технічних додатків: щодо ядерних проблем, щодо санкцій, щодо цивільної ядерної співпраці, щодо спільної комісії та щодо порядку реалізації домовленостей. У документах, які найближчими днями будуть подані на затвердження Ради Безпеки ООН, детально описані зобов'язання Тегерана і міжнародного співтовариства.
Зокрема, Іран ґарантує, що його ядерна програма матиме винятково мирний характер. Він зобов'язується протягом 15 років розпоряджати не більш як 300 кг збагаченого до 3,67% урану. Тегерану заборонено продукувати високозбагачений уран і збройовий плутоній, які є матеріалами, необхідними для створення ядерної зброї. Збагачувальний завод в іранському Фордо перепрофілюють на технологічний центр. Винятково для мирних потреб використовуватимуть і реактор в Араку. Крім того, все відпрацьоване паливо вивозитиметься звідти за межі Ірану протягом усього часу дії реактора.
«Шістка», своєю чергою, погодилася скасувати всі санкції (і міжнародні, і національні), пов'язані з іранською ядерною програмою, включно з обмеженням доступу в сферах торгівлі, високих технологій, фінансів та енергетики. Хоча президент США Барак Обама, коментуючи підписану угоду, відразу ж застеріг, що санкції щодо Ірану, які були скасовані за підсумками перемовин, можуть бути відновлені, щойно Тегеран спробує блокувати виконання якихось пунктів досягнутих домовленостей.
Водночас щодо Ірану зберігатиметься збройне ембарґо, хоча на його скасуванні вперто наполягала Росія, яка планувала підписати з іранцями мільярдні збройні контракти. Ще принаймні протягом п'яти років до Ірану буде заборонено експортувати зброю, амуніцію і військову техніку. Також щодо Ірану зберігатимуться санкції, запроваджені проти нього через порушення конвенцій у царині прав людини.
Значення віденських домовленостей важко переоцінити як для Тегерану, так і для світової спільноти. Внаслідок скасування санкцій Іран знову дістане доступ до міжнародної фінансової системи і до своїх заморожених рахунків в іноземних банках. А там, за найскромнішими оцінками фінансових експертів, іранський уряд зосередив щонайменше 100 млрд доларів.
А головне — Тегеран зможе відновити нормальні торговельні відносини з іншими країнами. Зняття нафтового ембарґо дозволить йому наростити експорт «чорного золота», і це, як вважають економісти, дозволить йому подвоїти темпи економічного зростання країни.
Саме нафтовий аспект угоди матиме найбільший вплив на подальший розвиток світової господарки. Як і треба було сподіватися, світові біржі зреагували на позитивну новину з Відня блискавичним зниженням цін на нафту. 14 липня зранку, щойно світові медії передали з австрійської столиці ще офіційно не підтверджені відомості, нафта європейської марки Brent здешевшала на 2,1 відсотка — до 56,61 долара за барель, а американська WTI — аж на 3,4 відсотка — до 50,41 долара. До вечора, щоправда, ціни повернулися на попередній рівень, але сьогодні відновили спадний тренд.
У перспективі, як передбачають аналітики Credit Suisse, ринок зреагує на іранську нафту недовгочасним падінням цін, але все залежить від обсягів постачань. Міністр нафти Ірану Біджан Намдара Щангане сподівається, що країна відразу після зняття санкцій зможе збільшити експорт на 500 тис. барелів на добу і ще на 500 тис. барелів за наступні шість місяців. Натомість експертні оцінки стриманіші: від 750 тис. барелів у 2015 році плюс 50 тис. в 2016-му до 100–300 тис. 2015-го і 600 тис. наступного року.
ОПЕК оцінює середньодобове споживання нафти у 2015 році в 92,6 мільйона барелів.
Після запровадження санкцій добовий видобуток сирої нафти в Ірані знизився з 3,6 млн барелів у 2011 році до 2,8 млн у червні 2015 року, але весь той час серйозно перевищував споживання. За даними Міненерго США, загальна місткість іранських сховищ становить близько 38 млн барелів. За підрахунками Bank of America, Іран має до свого розпорядження 30 млн барелів резервів, що зберігаються в танкерах.
Кому ж не сподобалася домовленість «шістки» з Іраном, хто виступив рішуче проти неї? Передовсім — Ізраїль. Прем'єр-міністр Біньямін Нетаньягу назвав віденську угоду «приголомшливою історичною помилкою». Він сказав, що угода дозволяє Ірану далі провадити свою аґресивну політику в реґіоні. «Іран не припиняє шукати шляхів руйнування нашої держави. Ми завжди захищатимемо себе», — заявив Нетаньягу, виступаючи в Єрусалимі.
Зеєв Маґен — експерт з іранського питання ізраїльського Центру стратегічних досліджень імені Менахема Бегіна і Анвара Садата при Бар-Іланському університеті — так пояснив побоювання своєї країни: «Єдине поліпшення, яке принесе угода з Тегераном, — це зростання іранської економіки. Тепер США фактично зробили з Ірану світову державу, яка поширюватиме свій вплив у всьому світі, зокрема фінансуючи радикалів. У такій ситуації з цією угодою ми вже мало що можемо зробити, але ми не погодимося з іранською ядерною програмою ніколи. І щойно ми побачимо, що іранці вже занадто близькі до створення ядерної бомби, то зреагуємо миттєво».
Ще однією стороною, яка різко скритикувала віденську домовленість, виступили консервативно налаштовані політики в США. Спікер палати представників конґресу, республіканець Джон Бейнер заявив, що угода лише підбадьорює Іран. «Замість того, щоб зупинити поширення ядерної зброї на Близькому Сході, ця угода, найпевніше, призведе до ескалації перегонів ядерних озброєнь у всьому світі», — застеріг Бейнер. Ліндсі Ґрем, сенатор-республіканець, який висунув свою кандидатуру на пост президента США, назвав цю угоду «жахливою» і додав, що вона лише погіршить становище на Близькому Сході.
Очевидно, певна слушність у тих застереженнях є. Іранська угода криє в собі масу ризиків. Зрештою, не менше ризиків приховує в собі й ізоляція Ірану.