Проведений Ципрасом референдум є шедевром замішання і гіпнотичного психозу. Колективні магія і гіпнотизм можуть привести до влади будь-якого безпринципного демагога
Улітку 1926 р. Томас Манн та його родина відпочивали у Форте-дей-Мармі; то був час, коли фашизм перебував у апогеї і промови Муссоліні гриміли по цілій Італії. Спираючись на ці спогади та інтерес, який пробудився у те десятиліття в Європі (і особливо Німеччині) до гіпнотизму, спіритизму і окультних наук, автор «Зачарованої гори» написав новелу «Маріо і чарівник», яка вийшла друком у 1930 р. і в якій критика завжди бачила притчу про заворожливий вплив харизматичних лідерів, як от Гітлер і Муссоліні, на маси, які, зваблені словом вождя, зрікалися своєї суверенності і права приймати рішення і йшли за ним, сліпі й покірні, в його помилках.
Ця чудова й лаконічна розповідь допускає багато інтерпретацій і окрім того є політичною алегорією, історією, від якої волосся стає дибки. Оповідач описує, як у приморському містечку Торре-ді-Венере біля Тірренського моря відбувається вистава, під час якої фокусник-гіпнотизер на ймення кавальєре Чіполла, злостивий, огидний і потворний чоловік, проте наділений невідпорною психічною силою, зводить з розуму усю свою аудиторію і змушує її принижуватися і виставляти себе на страшне посміховисько.
Правда в тому, що прочитання новели «Маріо і чарівник» в політичному ключі є таким самим актуальним як і тоді, коли харизматичні диктатори красувалися по цілому світові; в наші дні втіленням кавальєре Чіполла є не лише фашистські та комуністичні лідери, але також здавалось би помірковані демократичні керівники, які перемагають на прозорих виборах і здатні – завдяки своїм комунікативним здібностям – задурити голови власним народам, позбавивши їх логічного мислення і здорового глузду; іншими словами – доводячи їх до краху. Хіба не таким є випадок Перона, Ево Моралєса, Рафаеля Корреи, Даніеля Ортеги? Немає більш болючого прикладу, ніж випадок Аргентини, найбільш освіченої країни Латинської Америки: як могло статися, що аргентинське суспільство досі перебуває в полоні самовбивчого гіпнозу, яким його звабив шістдесят чи сімдесят років тому неосвічений полковник фашистського штибу і який довів країну, яка була найбільш передовою на американському континенті і однією з найбільш процвітаючих і сучасних у світі до занепаду, економічного краху і моральної убогості, яку представляє президент Кіршнер?
Освічена Європа не відстає: дух кавальєре Чіполли останнім часом перероджується на молодого, привабливого і харизматичного грецького прем’єр-міністра Алексіса Ципраса. Лідер коаліції Сіріза переконав своїх співвітчизників у тому, що жахливі біди, які звалилися на їхню країну, є справою рук Європейської Унії та Міжнародного валютного фонду, які заповзялися принизити Грецію, знищивши її економічно, обтяживши її боргами і вимагаючи страхітливих реформ, які порятують банки, але заженуть у ще більші злидні її беззахисних громадян. А ще він змусив їх повірити, що замість того, аби скорятися цій недобрій силі, Сіріза, якщо переможе на виборах, розпочне економічну політику, яка буде діаметрально протилежна тій, яку проводили попередні уряди, прислужники міжнародної плутократії: поверне на посади звільнених бюрократів, робитиме капіталовкладення у фонди, аби пожвавити економіку і створити робочі місця, і розірве усі домовленості з фінансовими установами, припинивши сплачувати борг, хіба що кредитори спишуть чималу його частину і дозволять, аби його сплата робилася в залежності від економічного зростання. Греки йому повірили, привели Сірізу до влади і зараз підтвердили свою віру в слова харизматичного молодика, надавши йому вражаючи підтримку на нещодавньому референдумі.
Цей останній грецький плебісцит є шедевром замішання і гіпнотичного психозу. Виборці мали дати відповідь на незбагненне питання: приймають вони чи відкидають зроблену 25 червня Європейською Унію Греції пропозицію, якої вже не існувало! Безстрашний Ципрас пояснив грекам, що «ні» дасть йому сили для того, аби успішніше вести переговори в Брюсселі, і греки – 70% з яких не хоче, аби Греція вийшла із єврозони чи Європи – повірили йому, і 61,8% виборців проголосували за «ні». Цей результат є чистим божевіллям. Єдиний спосіб зрозуміти його – це ухопитися за безрозсудство і окультні здібності кавальєре Чіполли. Для кожної людини при здоровому розумі ясно: на референдумі голосували для того, аби дізнатися, чи хоче грецький народ залишатися в Європі, а це означає дотримуватись політичних та економічних зобов’язань, чи порвати з Європейською Унією, відмовляючись приймати вже згадані зобов’язання (а це саме те, що робив уряд Алексіса Ципраса під час переговорів). Отож ті 61,8% виборців, які проголосували за «ні», думали, що голосують за неіснуючу опцію, яка фігурувала лише в дискурсі грецького прем’єр-міністра: не дотримуватись зобов’язань, які беруть на себе країни Унії, входячи до її складу, і залишатися в Європі, при цьому вимагаючи, аби ті зобов’язання були радикально змінені, оскільки так вирішив, здійснюючи свою суверенність, грецький народ.
Доки може тривати це жалюгідне шоу, яке день за днем погіршує ситуацію в Греції? За ті місяці, відколи при владі знаходиться Сіріза, становище ставало усе скрутнішим і країна, яка знаходиться в напрочуд жалюгідній ситуації, перебуває на межі економічного колапсу, оговтуватись від якого їй доведеться десятиліттями. Після «корраліто» [обмеження на зняття готівки –Z] настане «корралон» [будь-яке обмеження на оборот грошових коштів в банківській системі за ініціативою держави – Z], її банки збанкрутують, не буде компаній, які захочуть інвестувати в країну, де існує загальна нестабільність, і навряд чи Росія (чи Китай) візьме на себе запаморочливий борг, в який Грецію поступово ввергли неефективність і корумпованість її урядів.
Правда в тому, що Європа і уряди, які передували Сірізі, дуже добре знали, що Греція не в стані сплатити свій захмарний борг. Два зниження суми боргу вже вказали на те, що кредитори прийняли цю передумову і Європейська Унія дуже великодушно засвідчила своє розуміння – в залежності від зусиль грецьких урядів робити реформи і виконувати взяті на себе зобов’язання. Так само, як Ірландія, Іспанія та Португалія, Греція починала вибиратися (дуже повільно, це правда, але зростала на 3%) з ями, йдучи на неминучі жертви, які повинна робити напівзбанкрутіла країна, якщо хоче відновити свою економіку і розпочати правдиве відновлення. Усе це було перекреслене перемогою Сірізи, й відтоді Греція (її економіка зараз скорочується) відкотилася до самого краю прірви. Не фокусник-гіпнотизер Алексіс Ципрас знайде поміч від цієї катастрофи, в якій культура, яка вимислила філософію, трагедію і демократію, опинилася через безвідповідальність і маячню її політичного класу. І не шукаючи прихистку в реакційному націоналізмі (цікаво, чому Національний фронт Марін Ле Пен, британський фашист і єврофоб Найджел Фарадж з Партії незалежності Сполученого королівства (UKIP) і наці із Золотого світанку з таким ентузіазмом прославляють «ні» грецького референдуму?), Греція подолає кризу, відповідальна за яку лише вона сама.
Колективні магія і гіпнотизм можуть привести до влади будь-якого безпринципного демагога – без сумніву, як в диктатурі, так і в демократії. Але економічні проблеми не приймають магічних рецептів і не піддаються впливу гіпнотизерів. Рецепт є один, і його дотримувалися країни, яких криза штовхнула на край катастрофи, як от Португалія, Іспанія та Ірландія, які зараз долають це випробування і знову зростають, приваблюють інвесторів, відновлюють міжнародну довіру і кредитування. І саме цього рецепту, рано чи пізно, доведеться дотримуватися грецькому народу, як тільки він побачить, що за фокусниками і піфіями, яким він підкорився, є лише жадоба влади, брехня і порожнеча.
Mario Vargas Llosa
El caballero Cipolla y el desvarío griego
El Pais, 12.07.2015
Зреферувала Галина Грабовська