"За рішенням Міжурядової українсько-польської комісії, до кінця 2016 року матеріали Наукового товариства Шевченка з Варшавської бібліотеки та бібліотеки національного закладу Оссолінських у Польщі мають обміняти на львівські збірки. Багатьом українським установам рекомендовано підготувати до обміну мистецькі твори, рукописи, архіви. Такий обмін у Львові називають неадекватним і науковці звернулись до керівників держави," — повідомляє Галина Терещук в репортажі для «Радіо Свобода».
"Ініціативна група науковців у Львові вимагає від прем’єр-міністра відновити при Кабміні діяльність Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей. Таку комісію було ліквідовано за президенства Віктора Януковича. Львівські науковці домагатимуться, щоб Україна відклала переговори з Польщею щодо обміну експонатів, допоки експерти не зроблять свої висновки."
"Засідання міжурядової комісії відбулось у Польщі у червні цього року. Українську делегацію очолював заступник міністра культури Ігор Ліховий, який у числі керівників державних установ України підписав документ про обмін пам’ятками. Зокрема, львівську міську книгу ХVII століття, що зберігається у Краківському архіві, мають обміняти на документи центральних органів влади Другої Речі Посполитої з історичного архіву у Львові. Запропоновано Львівському історичному музею віддати Польщі картину «Цар Шуйський перед Зигмунтом ІІІ» (назву картини у протоколі вказано неправильно) в обмін на два церковні дзвони, які у Польщі переховала громада."
"Директор львівського історичного музею Богдан Чайковський не був поінформований про засідання міжурядової комісії у Польщі, з ним не погоджували планів передати картину. Він вважає, що обмін двох церковних дзвонів на картину є неспівмірним."
«Для прикладу, німецько-пруська бібліотека, переміщена в роки війни у Краків, де зберігається в бібліотеці Ягелонського університету. Польська сторона не хоче передавати національне надбання німцям. То чому у бік України існують великі претензії? Польща ставить цих реституційних внесків десятки тисяч по кожній установі. Якщо так ставити питання, то треба повертати національне надбання української громади, яке опинилось на території Польщі, там наші бібліотеки, музеї, архіви», – наголосила науковий працівник бібліотеки Стефаника Галина Сварник. «Існує римський принцип "Glebae adscripti", згідно з яким усе, що створено на певній території, не підлягає переміщенню. Обміну за всіма міжнародними законами підлягають лише культурні цінності, незаконно переміщені внаслідок війни чи під час війни.»
«Люди поїхали на засідання непідготовлені, не орієнтуючись, ставлячи свої підписи на нелегітимному документі», – зауважив Андрій Салюк, голова Товариства охорони пам’яток історії та культури.
Міністерство ж культури у відповідь на запит газети "Ратуша" поінформувало, що протоколи засідань комісії "фіксують пропозиції сторін, висловлені під час переговорів", а вже потім ці пропозиції проходитимуть експертизу щодо відповідності змісту та спрямованості діяльності двосторонньої комісії, а запропоновані в протоколі дії щодо певних культурних цінностей - експертизу щодо їх відповідності нормам українського законодавства.
Отже, "зафіксовані в протоколі засідання двосторонньої комісії положення про розгляд питання обміну архівами НТШ на архів Національного закладу ім. Оссолінських, як і інші питання, будуть предметом подальшого докладного вивчення та експертизи, а отримані висновки будуть в основі подальших дій".
Згідно з частиною п'ятою статті 16 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", архівні документи, зібрані в бібліотеці, входять до складу Національного архівного фонду України. Відповідно до статті 10 Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи", документи Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам, не можуть бути об'єктом приватизації, купівлі-продажу, застави або інших угод, пов'язаних із передачею права власності, і їх надають лише в тимчасове користування. Право власності на зазначені документи можна передавати лише згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і законами України.
Тому, культурні цінності можуть передавати шляхом укладення спеціального окремого міжнародного договору. Згідно з пунктом "д" частини другої статті 9 Закону України "Про міжнародні договори України", міжнародні договори України, що стосуються питань передачі історичних та культурних цінностей Українського народу, підлягають ратифікації.
Обміну культурних цінностей обов'язково передуватиме докладне вивчення фахівцями пропонованої рівноцінності, інших питань, пов'язаних із передачею культурних цінностей". Усі рішення враховуватимуть бачення фахівців і базуватимуться лише на національних інтересах України, заспокоїли "Ратушу" у міністерстві.
09.07.2015