На австрійську тему.

ВІДГУКИ ДНЯ.

Гітлєр захопив Австрію подвійно: танками, літаками та поліцією і – своєю особою. Хто слухає радія, той чув захоплення і одно і друге.

Спеціяльно захоплення ч. 1. було дуже цікаве. Нагадувало воно давні, добрі часи, коли один цісар на імя Наполєон причалив з Ельби до француського берега і рушив на Париж. Тодішні париські ґазети  писали:

першого дня:

"Кровожадний тигр вирвався з клітки."

другого дня:

„Авантурник посунувся дещо вперед."

третього:

„Франція дасть належний відпір панові Бонапарте"

четвертого:

„Ґенерал Бонапарте перемовив  бриґаду кавалерії"

пятого:

„Бувший цісар Наполеон Бонапарте перед брамами столиці"

„Цісар Наполеон зайняв Париж”

„Їх Цісарське Величество вїхали до Туілерів".

А в віденськім радіо:

„Нехай живе Шушніґ! Плебісцит викаже, по чиїм боці австрійські патріоти.“

„Нехай живе Австрія! Вірні і вільні австрійці не дадуть собі вирвати волі.“

„Вірні і вільні австрійці боронитимуть своєї самостійности ”.

„Австрія уступить хіба перед силою".

„Не стріляти і не пустити.“

„Не допустимо до проливу крови. Тому армія має відступати.“

"Гітлєр появився в Лінцу".

„Канцлєр Гітлєр заявив, що прилучує Австрію до Німеччини."

„Вождь і канцлєр Гітлєр має приїхати до Відня."

„Нехай живе Гітлєр! Австрія получилася нарешті з Німецькою Державою."

„Один нарід,, одна держава, один вождь! Гайль! Гайль! Гайль! Зіґ гайль!  Зіґ гайль! Фірер урра-а-а!"

Скінчилася ціла історія дуже швидко, але розмови на тему австрійської історії ще довго будуть тривати.

Каже мені вчора один юдофіл:

— Досі я вірив, то жиди мають будучність, а тепер бачу, що вони зденервувались.

— Чому?

— Гляньте на Ротшильдів. Вони свій маєток завдячують свому розумові. Все знали на місяць наперед, де і яка війна буде, все довідувались перші хто виграв і тягнули з цього бариші. Про перемогу Наполеона знав один із Ротшильдів скорше як уряд і використав це на нове позолочення родинного шильду.

— А тепер?

— Читайте! Віденський Ротшильд сів на літак і хотів тікати за границю. Але німецькі літаки завернули.

— Цікаво скільки віз?

— Напевно більше як ми на першого трамваєм до дому!

Інший громадянин чіплявся Шушніґа:

— Підозріваю, шо Шушніґ не німець. Дуже легко це може бути наш брат. Шушніґ —  Сушник... І з його поведінки видно, що він так, якби трохи українець. Поїхав до Гітлєра той настукав на нього і Сушник присів, обіцяв і перепрошував. Але вернувши додому, почіхав потилицю, поміркував і усміхнувся: Не такий дідько страшний, бо далеко. І почав крутити. А тепер десь кається.

Булоб це все імовірне, якби не останні вістки: Б[увший] канцлєр Шушніґ жениться з графинею Чернін-Фуґґер.

Ні!  Він таки справедливий австрієць, бо тримається старої австрійської засади: "Bella  gerant alii, tu felix Austria nube!"

17.03.1938