Міські центри формують світ, пише Іво Даалдер
Найважливішою характеристикою 21-го століття є зростання міст. Світ може зациклюватися на тому, чи йде на зміну «американському» «китайське століття». Але реальна арена змін — не в країнах, а в їхніх містах.
Нині — вперше в історії людства — більшість людей живуть у містах, а не в селах. До 2050 року 6,5 млрд осіб, дві третини всього людства, будуть жити і працювати в містах. У 1950 році таких було менше мільярда.
Але не всі міста рівнозначні. Ґлобальні міста — лідери в торгівлі, мистецтві та освіті — зростають швидше за інших. Вони мають можливості, амбіції і впливи формувати не тільки економіку світу, але також його ідеї, його культуру, його політику і його майбутнє.
Великі й сполучені між собою, вони не знають кордонів і ламають міжнародні аґенди. Вони — магніти для бізнесу, людей, грошей та інновацій.
Нині, коли ми говоримо про позадержавних а́кторів, то схильні думати про терористичні групи (такі як Аль-Каїда чи Ісламська Держава (IДІЛ)) або ґлобальні корпорації (такі як Apple чи ВР). Натомість реальна позадержавна влада перебуває саме в містах.
Справді, нинішня міжнародна політика починає нагадувати часи Ганзейського союзу середньовічних міст з ґлобальними центрами торгівлі та спільною діяльністю для вирішення спільних проблем у спосіб, на який великі країни не здатні. Не маючи суверенності, ґлобальні міста є дедалі незалежнішими — провадять політику на стимулювання ширших змін.
Вони ведуть світову економіку. На 600 найбільших міст припадає понад 60 відсотків світового ВВП. Топ-20 міст є центрами для третини всіх великих корпорацій і дають майже половину їхнього сукупного доходу. Лідером є Токіо, обігнавши — за чисельністю населення, економічною потугою і кількістю корпоративних штаб-квартир — Нью-Йорк, Лондон та Париж.
Міста займають лиш 2% поверхні Землі, а споживають 78% енергії і виділяють 60% емісії парникових газів. Поки держави сперечаються, що робити зі зміною клімату, найбільші й найважливіші міста об'єднуються і роблять.
Прикладом таких спроб є С40, група 75 великих міст, що збирає інформацію і обмінюється нею для конкретних дій у боротьбі зі зміною клімату. В тисячі способів — від енергоощадних технологій вуличного освітлення до модернізації громадського транспорту — великі міста вносять реальні зміни в справі ґлобального потепління.
Міста, до того ж, дедалі частіше провадять власну зовнішню політику. Шанхай має своє власне зовнішньополітичне відомство, а Сан-Паулу налагодив дипломатичні відносини з десятками країн, дипломатичні представництва яких там є більшими, ніж в столиці Бразиліа.
Найбільші столиці, такі як Лондон, Токіо, Париж, інтеґруються в міжнародну політику урядів своїх країн. Але ґлобальні неурядові міста (в яких не міститься уряд країни), такі як Чикаґо або Шанхай, щораз більше потребують самостійно провадити свою зовнішню політику, координуючи ґлобальну участь своїх корпорацій, провідних наукових центрів, закладів культури та громадських організацій так, щоб це давало користь і місту, і його мешканцям. Чимраз більша участь у виробленні стратегії, координації та кооперації в такій ґлобальній взаємодії стає еквівалентом зовнішньої політики Чикаґо.
Коротше кажучи, ґлобальні міста щораз частіше керують світовими справами — економічно, політично, соціально і культурально. Це вже не просто місця помешкання. Вони стають провідними гравцями на світовій арені.
Автор — президент дослідницького інституту Chicago Council on Global Affairs, який спільно з Financial Times провів Чиказький форум ґлобальних міст 27–29 травня
Ivo Daalder
A new global order of cities
The Financial Times, 26.05.15
Зреферував О.Д