Богачі (1949а)

В. Початок третьої редакції. Друкується за автографом.

БОГАЧІ

— Не галасуйте, старі пайташі, як хлопці, я вже оглухла.

— Ти сиди, Насте, на печи спокоєм, бо ти давно оглухла глуха.

— Трицять років сижу межи вами як у млині щосвята і кождої неділі.

— То забирайся.

— Отак маєш, забирайся, бабо, зі свої печи з хати, бо богачі поприходили. Я й так не можу вулиці перейти через ваші жінки: ти любиш наших чоловіків, вони тобі солонину виношують та хліб.

— Єле, єле, коли то було, а тебе який дурний тепер любив би.

Отак господарі розговарювали у свого голяра з його жінкою.

Вони приходили голитися та стригти чупер і приносили зі собою то хліб, то солонину то інший харчь а ніколи гроші. Складали все на стіл, розсідалися як могли, і в деревляній рикві розробляли мило, яке приносили по черзі. Доступ до цього Микити* мали старші го­сподарі, що вже називалися старі від трийцять років. Замолоду то вони твердими долонями попліскували Настю по мягкім і реготалися, як стадо буйволів.

— Ти, гаспиде окаянний таже сегодня неділя, — кричала Настя.

— То було на неділю сховати а в будень я не маю приходити до твої запаски. Тут вже той, що „був в руках“ хапав голяра за руку з бричем і помагав русти тим, що були на волі. А та і Ми[кита] реготався своїм дрантивим голосом.

— Йди, йди, ти хропливий, ого жінку зачіпають а він регочеся як конина. Богачі не дають і в неділю проспатися від досвітка повлізают та ще й на сміх побирають...

— Насте, як хочеш то ми тебе також підстрежемо зі всіх боків.

— Йдіть ви, свині богацкі з вашим стриженєм. То як цей мій стулень зачне вас голити, то мені крізь вуха як ножем ріже такії ті бороди тверді, а як поросходитеся, то я ледве до церкви настигну, заки повимітаю ваші гриви такі тверді як кіньский фіст.

— Насте, то кажуть що фірман з двора знає, що твоє волося мягке...

— Аби тобі кости змягшило ти паскуднику і Настя вибігала за поріг. Богачі дальше роби[ли].

Богачі шкроблися та стриглися і за[чинали?] та сходили поволи** на свою господарську бесіду.

— Давно.

— Мойня, бо як там Мойса, ночував по цих виборах.

Тепер на старість їх мало в Микити, молоді мають бритви та машини до стриженя. Максим запустив бороду, бо навчився від москалів носити цего від москалів деякі повмирали. А Микитина рука так стала непо­трібна, що кождому треба книжечку папірків, аби заліплював рани від брича.

Про вибори та віта майже...***

_________________________________

* Микити вписано.

** поволи — вписано.

*** Далі рукопис уривається.

==================

ПЗТ, I, 318