З Ряшівского.
У нас Русинів єсть єдиним ще маґнатом церков — і лиш сей маґнат в силї у нас дбати о розвій штуки. З сего фактичного стану річи виходячи, маємо претенсію до церквей наших, а властиво до тих, котрих адміністрації они повірені, щоби збірний гріш народу, ложений на украшенє або фондованє нових церквей, був зужитий з цїлою свідомостію на службу штуцї. Здає ся нам, що кождий духовний і кождий світскій чоловік згодить ся з поглядом, що все, що справляє ся до церквей, все, чим і оздобляє ся церков, повинно бути естетично красне, годне идеї, яку церков яко дім Божій представляє, а і дім сей сам повинен бути своєю внїшностію плїняючій око і підносячій серце. Платячи за будову, чи за внутрішне украшенє церкви грубі гроші, повинні ті, що справу мають в своїх руках, старатись і о красоту будови, о естетичне виконанє як цїлости, так і подрібностей чи то будови чи украшень; а яко Русини, повинен заразом не спустити з уваги ті характеристичні прикмети, які штуку чинять рускою штукою. Се, здаєсь нам, річи, на котрі широко мотивованих рацій чей не треба.
Довисшими поглядами руководив ся комітет для будови нової церкви в Залїсю під Ряшевом. О тім свідчить довершена вже в цїлости будова нової мурованої церкви; послїдної рускої на заходї з сталим населенєм. Церков ся — то чічка архітектури: все, що стилеве, поважне а красне, зєдинилось на єї конструкцію; нема на нїй нїчо злишного, жадних штучок, обчислених на ефект; кожда лінія, кождий пілястер, мусить бути там, де єсть, і такій, як єсть; і вся цїлість, і всї подрібности роблять ефект богатий, поважно веселий, чистий. Сим послїдним словом схарактеризував люд околицї сам из себе естетичне вражінє сеї будови. На найкрасшім місци столичних міст могла би сміло ся будова бути поміщена — і аж не хоче ся вірити в факт, що з поминенєм шарварочно і роботи парохіян (цїненої впрочім на 3.000 зр. найбільше) готівкою коштує сей будинок, широкій в світлї на 16 м., довгій на 20 м., високій до склеплїня на 17 м., а до вершку хреста на 27 м., — всего (без внутрішного уладженя) 12.000 зр.! Правда, комітет для будови доложив усеї спекуляції і старанности, щоби невеликими, переважно узбираними фондами зробити щось, що при звичайних обставинах видав ся неможливим, сли би не було фактом, посвідчаючим на широку околицю своїм виглядом о тім, що можна би зробити при естетичнім і технічнім образованю і при добрій воли! Там бо комітет для будови не пристав на першій-лучшій плян і не здав ся на ласку инжинера, а передискутував з ним всї подрібности, і се, як бачимо з построєного будинку, лише на користь обом сторонам послужило: инжинер і комітет для будови, спільним порозумінєм, утворили будову, котра єсть нинї для Залїся паллядіюмом, для Руси замітним стовпом граничним, а для штуки взором, гідним наслїдуваня.
Будова сама переведена єсть в стилю поважного, стрункого ренесансу; при внїшних оздобах стїн суть по части ужиті романьскі мотиви. Нарис становить грецкій хрест (всї рамена рівні); промінь копули виносить 3.30, глубокість рамен 4.30. Партії внїшні межи раменами взяті в цїлість церкви, творячи, окремими дашками покриті, з цїлостію добре злучені прибудови. Вікна находять ся в стїнах поперечних, тридїльні, видаючі ся за одно. Світло буде з тих вікон так богато, що заходить конечність зменчити єго барвними шибами. Церков має три фасади, полукруглі, з такими самими полукруглими дахами на бічних навах; з-помежи них вистрілює в гору еліптична копула, закінчена оскленою лїхтарнею. Фасади закінчені, як сказано, полукруглими аркадами; бічні аркади опочивають на пілястрах, аркаду же фасади фронтової двигають чотири стовпи, через котрі, разом з меншими стовпами двигаючими аркаду над дверми входовими, фронт виглядає импонуючо красно. У всїх трох фасадах находять ся над вікнами церкви круглі вікна подові, котрі фасадам ще більше додають красоти.
В хвили, коли се пишемо, викінчує ся внїшна виправа сеї церкви, на котру накладає ся поволока з Wasserglas-у, для запобігненя вітреню тривку і обполокуваня єго дожджом. Рівночасно ведуть ся вже роботи около иконостасу, котрий буде зроблений з викладаного дерева, в натуральних красках, — а заразом приготовляються пляни до внутрішного украшеня. До иконостасу і до декорації стїн приспособляє пляни талановитий наш артист п. Юліян Панькевич. З готових уже взорів до декорації стїн судячи, можемо сміло сказати, що приноровленє мотивів народних до окраси менших церквей єсть мислею щасливою, дїлаючою честь артистови а штуку нашу народню від разу кладучою на ту виживу, яка їй належить ся. Не знаємо, чи в виду браку дальших средств скоро діждемо ся викінченя орнаментики стїн церкви в Залїсю, — але дозволимо собі замітити; сли би були средства, видати бачені нами узори сеї орнаментики поліхромно, так, як они виготовлені на картонах, — було би се вельми патріотичним чином, бо свідоцтвом, що именно варт наш народний орнамент, і заохотою, щоби штука, о скілько має прибіжище в церквах наших, робила их як внїшностію так і орнаментикою — рускими церквами.
[Дѣло]
08.05.1890