У більшості європейських країн 9 травня відзначається як День Європи. Саме 9 травня 1950 року міністр закордонних справ Франції Робер Шуман оприлюднив пропозицію створення спільного Найвищого керівництва для координації французько-німецького виробництва вугілля і сталі.
Робер Шуман виголошує свою славнозвісну декларацію. Париж, 9 травня 1950 року.
Це мало би забезпечити "створення спільних фундаментів економічного розвитку, першого етапу Європейської Федерації, і змінити долю регіонів, що довго були приречені на виробництво військової зброї, жертвами якої вони довго перебували".
Робер Шуман вважав, що "таким чином створиться солідарність виробництва, внаслідок якої виявиться, що будь-яка війна між Францією та Німеччиною буде не лише безглуздою, але й фізично неможливою".
Робер Шуман
Саме виробництво вугілля та сталі було в середині ХХ століття основою важкої індустрії та мірилом економічного розвитку тодішніх держав. План Р.Шумана передбачав впровадження планування виробництва й інвестицій, створення механізму вирівнювання цін, звільнення продукції від мит.
Це мало посприяти раціональному розміщенню виробничих потужностей і збільшенню їхньої продуктивності. На той час металургія та вугільна промисловість Франції та Західної Німеччини ще не були повністю відбудовані з руїн ІІ Світової війни. До того ж, німецьке обладнання масово вивозили у рахунок повоєнних репарацій.
З другого боку, це створювало шанс модернізації виробництва. А Рурський і Саарський басейни могли забезпечити французьку металургію вугіллям. Натомість залізна руда з Лотарингії була потрібна німецькій металургії.
Цей план, названий пізніше "Декларацією Шумана", був проголошений 9 травня вранці на засіданні французького уряду. Відтак його переслали для ознайомлення урядові ФРН. Німецький канцлер Конрад Аденауер підтримав проект, і того ж дня о 16 годині Р.Шуман провів прес-конференцію, на якій оприлюднив свою доктрину.
Жан Моне
Насправді Робер Шуман (1886–1963) не був одноосібним автором цієї декларації. Свої плани він готував спільно з тодішнім комісаром французького уряду до справ планування та модернізації Жаном Моне (1888–1979). Моне дотримувався теорії малих кроків – поетапного процесу інтеґрації в окремих галузях. Тому для початку вибрали металургію та вугільну промисловість, де окремі держави Європи мали поступитися своїми суверенними правами наддержавним структурам.
Першою з них стала Європейська спільнота вугілля та сталі – ЄСВС (European Coal and Steel Community – ECSC). Її створили згідно з укладеним 18 квітня 1951 року і підписаним у Парижі шістьма державами (Франція, Італія, Західна Німеччина, Бельгія, Люксембург, Нідерланди) договором.
Паризький договір набув чинності 23 липня 1952 року й діяв протягом півстоліття (втратив чинність 23 липня 2002-го).
Європейська спільнота вугілля та сталі мала забезпечити впорядковане постачання спільного ринку цих видів сировини, рівний доступ усіх споживачів до джерел виробництва, встановлення найнижчих цін, заохочення підприємств до нарощування та поліпшення свого виробничого потенціалу; сприяти модернізації виробництв, зростанню міжнародної торгівлі, поліпшенню умов праці та підвищенню життєвого рівня трудового населення.
Вищим керівним органом ЄСВС стала Комісія, складена зі 17 членів. З їх числа призначалися на дворічний термін голова та шість віце-голів Комісії. Першим її головою був Жан Моне (1952–1954). До 1958 року виник спільний ринок сталі, вугілля, залізних руд і металобрухту.
У 1955-му на конференції у Мессіні країни-члени ЄСВС домовились про створення Європейського співтовариства з атомної енергетики (Євратому).
23 березня 1957 року у Римі підписали Договір про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), яке протягом наступних десятиріч мало поточну назву «Спільний ринок». У 1973-му до ЄЕС долучилися Велика Британія, Данія, Ірландія, 1981 року – Греція, 1986-го – Іспанія та Португалія.
7 лютого 1992 року в Маастрихті (Нідерланди) 12 членів ЄЕС підписали Договір про Європейський Союз. 1 січня 1995-го новими членами ЄС стали Австрія, Фінляндія та Швеція; а 1 травня 2004-го – Естонія, Кіпр, Литва, Латвія, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія; 1.01.2007 – Болгарія і Румунія. Найостаннішою наразі долучилася Хорватія (1 липня 2013 року).
За якихось 65 років зруйнована й пересварена Європа поступово перетворилась у зону добробуту та процвітання, неможливих без перших кроків, зроблених 1950 року.
Ще 1985 року на саміті Ради ЄЕС у Мілані було вирішено відзначати 9 травня як День Європи. Після трансформації ЄЕС у ЄС день 9 травня почали вважати також днем народження Європейського Союзу.
Натомість, згідно з Указом Президента Л.Кучми від 19 квітня 2003 року, День Європи в Україні відзначають у третю суботу травня. Адже 9 травня у нас все ще "Дєнь Побєди"...
09.05.2015