Британці зробили свій вибір. І хоч урядування залишається за торі, а крісло прем'єр-міністра за Девідом Кемероном, та все ж у Вестмінстерському палаці відбудуться певні зміни, здатні вплинути на внутрішню й зовнішню політику Лондона.
Отже, на парламентських виборах у Великій Британії, які відбулися у четвер, 7 травня, впевнено перемогла Консервативна партія чинного прем'єр-міністра Девіда Кемерона. Згідно з остаточним підрахунком голосів, консерватори отримають 330 із 650 місць у Палаті громад.
Лейбористи, які обґрунтовано плекали надію на реванш після програшу на виборах 2010 року, лише погіршили свій результат, отримавши майже на 100 мандатів менше, ніж торі. Тож за Лейбористською партією збережеться лише 232 мандати. Хоча ще зовсім недавно соціологічні дослідження прогнозували обидвом великим партіям фініш майже стремено в стремено.
Лідер лейбористів Ед Мілібенд тяжко переживав таку ганебну поразку, ніч підрахунку голосів він назвав «дуже важкою і образливою». Навіть не чекаючи остаточного підрахунку голосів, Мілібенд оголосив про свою відставку з посади голови партії: «Настав час комусь іншому очолити керівництво цієї партії, тому я подаю у відставку, яка набуде чинності сьогодні вдень після пам'ятної церемонії, присвяченої перемозі в Другій світовій війні».
Ще дошкульнішої поразки зазнала союзниця консерваторів з коаліції Ліберал-демократична партія, втративши 47 місць. У новому парламенті ліберал-демократи отримають лише вісім депутатських мандатів. Лідер ліберал-демократів Нік Клеґ вирішив вчинити так само, як і Мілібенд, тож теж подав до демісії.
Ще одним невдахою виборів можна вважати партію євроскептків UКIP, якій за результатами голосувань припаде лише одне нещасне місце в Палаті громад. Не складно здогадатися, як повівся після оголошення результатів виборів голова UКIP Найджел Фарадж: теж оголосив про свій відхід у відставку.
А от хто може вважатися пестунчиком долі на цих виборах, то це Шотландська національна партія (SNP). Однозначно можна стверджувати, що вона зуміла взяти нічогенького відступного за програний торік референдум щодо незалежності Шотландії. Шотландські націоналісти здобули 56 з 59 місць в нижній палаті парламенту, передбачених для Шотландії. Тобто поліпшили свій результат від 2010 року аж на півсотні мандатів.
Окрилена перемогою лідерка SNP Нікола Стерджен, виступаючи в п'ятницю в Единбурзі, навіть заявила про намір ініцювати новий референдум про незалежність (попередній відбувся у жовтні 2014 року). Проте вона відразу ж застереглася, що незалежність для Шотландії не є нагальним пріоритетом, тому референдум хоч і варто перевести, але не в найближчому майбутньому.
Водночас Шотландська національна партія зазнала й певного удару долі на цих виборах. Спробую пояснити, в чому він полягає. Як вже було сказано, донедавна дві головні партії Сполученого Королівства користувалися майже однаковою підтримкою британського електорату. І це було напрочуд вигідною ситуацією для SNP, яка автоматично ставала володаркою «золотої акції», тобто мала всі шанси торгуватися або з консерваторами, або з лейбористами про участь в урядовій коаліції.
Після екзит-полу, який продемонстрував виразну (але не остаточну) перемогу торі, позиції шотландських націоналістів трохи погіршувалися. Торгуватися вони ще могли, але лише з консерваторами, які банкували як потенційні старші колеґи в коаліції. Варіант, коли SNP могла заявити, мовляв, не бажаєте домовлятися з нами, то ми підемо до лейбористів, — уже відпадав.
До речі, за рівних результатів консерваторів і лейбористів SNP з великою ймовірністю віддала б перевагу лейбористам. Адже прихильники шотландської незалежності недолюблюють консерваторів, які відповідають їм тим самим. Варто пригадати виступ кілька років тому колишнього британського прем'єра-консерватора сера Джона Мейджора, який вельми недвозначно висловився про зростання популярності SNP в Шотландії: «Це призведе до хаосу. У той момент, коли нашій країні потрібен сильний і стабільний уряд, ми ризикуємо опинитися зі слабким і нестабільним. SNP є реальною і чіткою загрозою для нашого майбутнього. Вони нацькують шотландців на англійців, і це стане катастрофою для народу Шотландії і смертю для єдності Британії загалом».
Хоча й без тієї жорсткої заяви між шотландськими націоналістами і торі існували напружені взаємини. Голова SNP Нікола Стерджен під час передвиборчої кампанії не раз зверталася до лідера лейбористів Еда Мілібенда із закликом об'єднатися, щоб «не допустити торі на Даунінґ-стріт».
Та остаточний підрахунок голосів завдав шотландцям ще боліснішого удару: стало зрозуміло, що торі самі здатні сформувати власний уряд, не укладаючи ні з ким коаліційних угод. Для більшості в Палаті громад потрібно 326 депутатських мандатів, а Консервативна партія здобула аж 330.
Тому Девід Кемерон отримав повне право, ні з ким не узгоджуючи позицій, податися до Букінгемського палацу на зустріч з королевою Елізабет II. Це він і зробив ще перед ланчем, аби не завадити трапезі монаршої особи. А королева надала лідерові торі мандат на формування нового кабінету міністрів.
Чи означатиме це, що політика Лондона залишиться незмінною? Не зовсім. Адже, по-перше з коаліції вилетіли ліберал-демократи, тож консерватори вже не будуть себе відчувати обмеженими угодою з ними.
Чи добре це, наприклад, для України? І так, і ні. З одного боку, Кемерон продемонстрував себе під час конфлікту на Донбасі справжнім другом України й критиком Кремля. Тепер він стане незалежнішим у своїх діях, а отже, і в українській політиці.
З іншого боку, Києву дуже невигідно, щоб Лондон втрачав вплив на загальноєвропейські процеси. А саме так може статися згодом. Те, що UКIP зазнала поразки на виборах, абсолютно не означає, що британці стали меншими євроскептиками. І референдум щодо перебування Сполученого Королівства в складі Європейської Унії таки відбудеться, як і заповідалося, 2017 року. Сам Кемерон підтвердив це перед журналістам після зустрічі з королевою Єлизаветою. «Так, ми переведемо референдум щодо нашого майбутнього в Європі», — запевнив він.
Якщо ж цей референдум виявиться успішним для євроскептиків, то ЄУ зазнає набагато нищівнішого удару, аніж нинішні проблеми з Грецією. І тоді Москва може святкувати перемогу, адже Унія стане ще слабшою, ніж є зараз.
08.05.2015