День 1 мая, котрого в цїлій Европі дожидано з великим страхом, проминув спокійно і щасливо. Зі всїх сторін як нашої монархії так і всїх других держав надходять вісти, що вчерашний день минув спокійно без всяких грізних демонстрацій і розрухів, та що він був дїйстно святочним днем для робітників цїлої Европи, в котрім они заманіфестували свою солідарність і заявили голосно всему світови, чого они домагають ся. Заким подамо вісти про вчерашне свято з инших сторін, мусимо насамперед подати до відомости, що ухвалили робітники на вчерашнім вічи в ратуши у Львові.
Загальний образ вчерашного дня у Львові ми подали вже і не маємо тут що доповняти, хиба зазначимо ще раз, що вчерашне віче робітників відбуло ся дуже поважно і спокійно. Віче відкрив друкар Ант. Маньковскій а предсїдателем віча вибрано друкаря Іос. Данилюка. З сторони правительства явились комісар Соболяк і конціпіст Шехтель.
Першій реферат виголосив ручникар Табачковскій в честь Лясаля і заявив, що відступлено від проєкту вислати вінець на єго могилу, а лише тут треба віддати честь єго памяти. Позаяк віче відбувалось на подвірю в ратуши, то всї присутні на слова бесїдника поздіймали капелюхи.
Другій реферат мав Маньковскій о обмеженю часу роботи і доказував, що робітники повинні в законній дорозї домагати ся заведеня 8-годинної роботи, знесеня роботи акордової і нічної роботи жінок, заказаня дїтєм до 14 лїт роботи по фабриках і заведеня 6-годинної роботи для осіб від 14 до 18 лїт. Внесеня сі ухвалено.
З черги друкар Гудец мотивував внесенє що-до заведеня загального, безпосередного і тайного голосованя при виборах. На закиди, мов то робітники не платять податків, годить ся відповісти: Платимо податки посередні, дуже тяжкі, а нїколи не можемо діждатись податку біржевого і люксусового! (Славно!); платимо податок крови а чи се не безпосередний податок? (Гучні оплески і оклики!) Повнимо всї обовязки горожаньскі, тож і належать ся нам рівні права. Закидають нам, що ми ще до того не дозрілі. Таж духом, образованєм і патріотизмом стоїмо висше понад многими селянами, котрі мимо того мають від 30 лїт право виборче, активне і пасивне, а найчастїйше не кори стують ся ним, бо коли-б вибирали таких Оржеховских, Крамарчиків і Гуриків, то би им було лїпше. Як тепер єсть, то маси люду не мають властиво своєї репрезентації. Єсть тілько репрезентація кляс і ґешефту. Лише загальне голосованє, коли кождий 21-лїтний мужчина буде голосувати, може зарадити сїй хибі устрою парляментарного — і сего домагають ся міліони! — Серед оплесків приняли збори одноголосно сю резолюцію.
Відтак відчитано телеґрами від робітників з Грималова і Кракова.
Слїдували дві резолюції: Данилюка против політики мілітаризму а о постепенне знесенє сталих армій — та Обірка з протестом против школи віроісповідної після проєкту Ліхтенштейна. Збори приняли ті революції тай порішили всї резолюції подати в петиціях, численно підписаних, на руки посла Кронаветтера.
Вкінци предложив друкар Обірек проєкт основаня загального стоваришеня запомогового робітників на случай браку роботи. Властиво почин до того належав би до правительства, подібно як при касах недужих, але коли нїхто не зачинає, повинні робітники самі погадати о собі. — Збори приняли проєкт, а статути товариства уложить комітет вічевий.
Коли так справи, поставлені на дневнім порядку, полагоджено, завізвали пп. Маньковскій, Данилюк і Обірек всїх зібраних, щоби спокійно розійшли ся. По оклику "віват!" в честь президента львівского Мохнацкого, що дозволив зійтись робітникам на нараду в ратуши, розійшлись зібрані повагом і спокійно домів. Цїлі збори відзначились і поважним настроєм, і збори відзначились і поважним настроєм, і великим числом участників.
Через цїлий день у Львові не лучились нїгде нїякі ексцеси анї неспокої.
В Кракові після справозданя польских ґазет не було майже зовсїм свята робітничого. Святкували лиш робітники з зелїзницї Кароля Людвика. "Жадна катеґорія людей тяжкої працї — пише демократична Reforma — не заявилась за святкованєм 1 мая. Факт сей сміємо зачислити до похвальних обявів самостійного почутя народного серед тутешних робітників, бо инші у нас стремленя і идеали." Мимо того і в Кракові були заведені яв найбільші міри осторожности, хоч того зовсїм не було потреба.
Відень виглядав вчера дїйстно дуже святочно. Склепи в містї і на передмістях були вправдї з-рана повідмикані, але коли відтак стали громадами надходити робітники, що ишли до Пратеру, настав межи купцями великій переполох і всї склепи та ворота від палат і камениць замикано. Поліція завела була в містї як найбільші міри осторожности. З улиць усунено всяке камінє, а де перед домами була зложена цегла, то властителї домів мусїли єї були обгородити дошками, щоби не було приступу до неї. По всїх касарнях стояло войско сконсиґноване. В Пратері усунено всю дротяну огороду з травників, щоби на случай потреби поліція і войско могли свобідно дїлати. В одній сторонї Пратеру був уставлений віддїл гузарів а ще дальше піхота, але так що єї і не було видко. Около полудня наповнив ся був вже цїлий Пратер. Робітники, що приходили навіть з жінками і дїтьми, заняли були т. зв. Вурштельпратер і розмістились тут по численних реставраціях або проходжувались громадами, зложеними після фаху робітників, на дорогах. Порядок був взірцевий; удержували єго самі робітники, в поліції не було і слїду.
Коли опісля розпочалась їзда пратерова, котра в т. зв. цїсарскім Пратері відбуваєсь що року в день 1 мая, виглядав Пратер дїйстно як серед недїлї. В одній і другій половинї Пратеру було повно людей, лиш коли в Вурштельпратері йшло все дуже весело, роздавались співи і грало яких сто музик, то в цїсарскім Пратері слїдно було якійсь переляк, якусь обаву. Аристократія їздила вправдї, в Фрайденав поза Пратетором відбували ся перегони, але по найбільшій части брали участь в сих забавах лиш мужчини; дам з аристократії майже не було зовсїм. Робітників зібралось в Пратері яких 150.000, а всї в святочнім одїню і в торжественнім настрою. Посли Кронаветер і Пернерсторфер явились були також між робітниками і ходили від одної громади до другої, а робітники витали их всюди грімкими окликами. Около 9 год. вечером стали робітники розходити ся домів і знову панував як найбільшій порядок. Коли громада робітників, зложена з яких тисяч людей, пустилась була ити якоюсь вузенькою улицею, а поліція не хотїла того дозволити, робітники зараз подїлили ся на менші громади і poзійшли ся. На передмістю Фаворітен зібралась була гурма недоростків і стала була кидати на поліцію камінєм. На то надійшли робітники і станули в оборонї поліції та розігнали хлопцїв. Поліція сконстатувала, що вчера був так взірцевий порядок, що не арештовано анї одного чоловіка.
Рано відбуло ся також около 40 зборів робітничих, но о их ухвалах нема ще близших вістей.
В Будапештї панував вчера також спокій, але страх в містї був великій, бо коли стали сходити ся робітники, не важив ся нїхто виходити на улицю і місто виглядало як би пусте. З рана грали войскові музики як звичайно 1 мая. По полудни зібралось було в лїску за містом около 50.000 на віче. Тут розвинено білу хоругов мира з написею: "8 годин роботи, 8 годин розривки, 8 годин спочинку." Крім того було богато хоругов з портретом Лясаля. Підчас коли робітники збирали ся на віче, вела ся робота в одній валківни, а робітники напали на ню і хотїли змусити працюючих робітників до святкованя, але войско тому перешкодило.
В Празї і майже всюди в Чехах проминув вчерашний день спокійно. Говорять однакож, що в Празї викрито якійсь атентат на поїзд зелїзничій, що мав надійти вечером з Відня і що арештовано двох робітників, але потвердженя сеї вісти ще нема.
В Бернї на Мораві згодились самі фабриканти на вчерашне свято, але войско і поліція стерегли дуже пильно міста, тим більше що в ночи на вчера згоріла одна фабрика, під котру — як здаєсь — огонь підложено. В лїску за містом відбулась забава робітнича, але поліція заказала ити робітникам через місто в походї і з хоругвами. Треба також і то зазначити, що в містї були вчера цїлий день позамикані всї шинки з горівкою.
Як в цїлій Австро-Угорщинї так також і в других краях відбуло ся вчерашне свято зовсїм спокійно. Подрібних вістей нема що вправдї, але як з Берліна так і Парижа доносять вже, що там не прийшло вчера до нїяких грізних конфліктів, хоч, правда, що правительство завело було і в сих краях як найбільші міри осторожности.
[Дѣло]
02.05.1890