ЗНО та інші страсті за літературою

Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО) надав роз'яснення щодо пєяти питань тесту з української мови та літератури, які спричинили масове обурення абітурієнтів й загалом, як пишуть з Центру, «неґативний суспільний резонанс».  Роз'яснення дуже детальні й засвідчують, що в укладачів була своя, доволі струнка логіка, яка передбачала визначити рівень здатності пошукачів вищої освіти скрупульозно працювати з текстом, звертаючи увагу на співвідношення частин, контекстуальні значення слів, емоційну забарвленість синтаксичних конструкцій тощо.

 

 

Отже, результати тестування переглянуть у цій частині іспитового завдання лише у тому випадку, якщо «дуже велика кількість абітурієнтів не змогла правильно виконати зазначені завдання». Малою, великою чи дуже великою виявиться ця кількість, довідаємося після експрес-аналізу, який пообіцяли провести на початку травня. І щойно тоді засяде Комісія з визначення результатів, яка і вирішить остаточно, які відповіді на питання тесту вважати правильними, а які — ні.

 

Скандал, що виник навколо цьогорічного ЗНО буквально в день оприлюднення правильних відповідей до тесту з української мови та літератури, направду безпрецедентний. Абітурієтни закидали скаргами УЦОЯО, з гнівними заявами виступили філологи та літературознавці.

 

Центр переконує, що завдання поставлені перед абітурієнтами мають повне право на існування, а причина скандалу не в їх безглуздості, а в складності, до якої частина випускників були не готові.

«Традиційно в тесті ЗНО з української мови і літератури був репрезентований текст обсягом 700–900 слів, до якого пропонували 8–10 завдань. Цьогоріч зазначені параметри були змінені з огляду на впровадження дворівневих тестів. Тож у тесті 2015 року представлено текст обсягом близько 500 слів, до якого додано 5 завдань», — пояснюють у Центрі, мовляв, питання складніші, бо їх менше.

 

Але чи справді проблема в складності? Пошукаємо відповідь на це питання.

 

Прочитати 51 рядок. Відповісти на 5 питань

 

В Українському центрі оцінювання якості освіти пояснюють, що варіантів запитань у тестах ЗНО готується декілька і на які саме відповідатимуть абітурієнти в осотаточному варіанті, вибирає комп'ютер. Цього року комп'ютер зволів, щоб у розділі «Читання й аналіз тексту» тесту з української мови та літератури базового рівня пошукачі вищої освіти працювали з уривком триптиху львівської письменниці Галини Пагутяк (лауреатка багатьох, у тім і Шевченківської, премій).

 

«Шановна Галино! Мені прикро, що я дізналася про вашу творчість лише на державному екзамені. Твір мене дійсно вразив і я перечитувала його понад 6 разів, бо отримувала від нього тільки насолоду», — написала згодом авторці одна з абітурієнток. Однак, укладачі тестів (принаймні цього конкретного) про насолоду тестованих не думали — вони препарували текст пані Пагутяк на 51 рядок, до яких задали 5 запитань з варіантами відповідей.

 

«Я написала цей триптих понад двадцять років тому і цілком ймовірно, що якби була учасником вчорашнього сакрального дійства (тестування з української мови та літератури 24 квітня 2015 року. — «Z»), то також не догодила б своїми відповідями комісії», — прокоментувала письменниця, яка до виникнення скандалу із цьогорічним ЗНО навіть не знала, що її працю у такий спосіб використовуватиме Центр оцінювання якості освіти.

 

Нижче ми подамо коментарі Галини Пагутяк до питань, які щодо її тексту задали абітурієнтам. Наразі ж скажемо, що письменниця вважає, що УЦОЯО щонайменше зачепив її немайнові права, завдавши шкоди репутації. Далеко не уся посттестова кореспонденція пані Панутяк була витримана у компліментарному стилі — обурені молоді люди звинувачували і хамили. «Мене принесли у жертву розлюченим випускникам та їхнім батькам», — підсумувала Галина Пагутяк.

 

Отже, з чим саме стикнулися абітурієнти під час ЗНО. Правильні, на думку укладачів тесту, відповіді виділені товстим шрифтом.

 

Маленький шлях — не для людей…

(1-5) Є такі тихі затінені місцинки поміж густою травою, торішнім листям чи просто на землі - місцинки, помережані стежками. Треба низько-низько нахилитись або лягти на живіт, щоб побачити шляхи маленьких істот. Кожна така стежечка веде до крихітної нірки, скрученого з листочка будиночка, під камінчик чи суху гілку. Інколи ці шляхи позначені сріблистим слизом, помережані павутинням.

(6-11) Маленький народ має свої звичаї й подорожує не дуже далеко. Його шляхи ведуть по стовбуру дерева в пошуках солодкого соку чи просто щоб відпочити на зігрітому сонцем листку, погойдатися. Як же добре, напевно, колисатися на м’якому пахучому листі! Навіть упасти не боляче, коли ти можеш на льоту прикріпитися міцною надійною павутинкою. Комахи тонше відчувають тяжіння землі, сонце, вологість.

(12-16) Ясного дня маленькі істоти метушаться, латають свої хатки, чистять нірки, пильнують, чи добре закутані дітки. Усі шість лапок прудко бігають. І, певно ж, вони якось спілкуються між собою, як ото в селі сусіди перегукуються через пліт. І не чинять одне одному кривди. А похмурого чи дощового дня сплять у своїх домівках.

(17-20) Очима, утомленими від телевізора, книг чи облич інших людей, не побачиш, як самовіддано бореться кожна істота за життя, захищає своє потомство. Комахи не хочуть нищення й хаосу на власній землі від більших, сильніших істот, а ті просто не відають, що роблять.

(21-23) Треба мати дуже добрий зір. Мало хто з людей здатний бачити. Коли зранку протираєш очі, несвідомо хочеш побачити все краще. Але для цього треба любити.

(24-26) Кожна наша, навіть ненавмисна, поява загрозлива й небезпечна для маленького, хоча й незліченного народу. Ми ніколи не пройдемо їхніми шляхами. Ми надто грубі й великі для цього і не повинні втручатися.

(27-29) Уявімо на мить, що існують інші істоти, які дивляться на нас, як на комах. Наша метушня видається їм позбавленою сенсу. Вони не зможуть пройти нашими шляхами й оцінити духовну велич, якщо вона в нас є.

(30-34) Ми будуємо житла, добуваємо харч, залатуємо діри власного існування, боронимося самі й оберігаємо дітей. І попри все маємо час, щоб відчути себе беззахисними. І тому, щоб захиститися, шукаємо Бога. А що, коли він ставиться до нас, як ми до комах? Але, перемігши страх, ми уявляємо його подібним до нас, тільки в стократ кращим і досконалішим.

(35-37) Дивно бути людиною – такою чужою для всіх істотою. Хіба це щастя - бути людиною? Щастя – просто бути в злагоді, хай ти дерево, травинка, жабка чи цвіркун. Ми нікуди не йдемо, ми просто тікаємо.

(38, 39) Щойно почнеш замислюватися над цим, тебе охоплять якісь людські проблеми.

(40-44) Дуже важко жити серед людей. Вони постійно нагадують про існування часу, хоча це фікція нашого штучного світу. Він примушує нас вірити, що обов’язково треба розбиватися до крові, щоб подолати стіну й потрапити в сад. Але знайти в собі злагоду краще, ніж страждати; підкоритися законам космосу легше, ніж суспільним.

(45-49) Дитинство, розквіт, старість – це не дія часу, а стан душі, її різні обличчя. Ніби гра. Дитина бавиться в дорослу або немовля, приміряючи, що краще до лиця: інфантильність чи відповідальність. Згодом дорослі навчають її того, що вміють самі, – автоматизму. Якби не це, ми б не шукали крихітку знання, не сиділи б розгублено над цією мізерією.

(50, 51) Як усе-таки добре не бути людиною. Важко знайти більш неприродну істоту.

 

Питання №29:

У тексті НЕМАЄ відповіді на запитання

 

А  Чи є істоти, які дивляться на нас, як ми на комах?

Б  Чи є людина гармонійною часточкою всесвіту?

В  Чи відлік часу є фікцією, придуманою людиною?

Г  Чи може людина зрозуміти життя комах?

 

Питання №30:

Метафоричний зміст речення «Він примушує нас вірити, що обов'язково треба розбиватися до крові, щоб подолати стіну й потрапити в сад» (рядки 41, 42) розкрито в рядку

 

А  Тільки докладаючи зусиль, можна досягти задуманого, здійснити свою мрію.

Б  Людське життя сповнене перешкод і труднощів.

В  Підкорена суспільним законом людина досягає своєї мети в боротьбі.

Г  Кожен повинен досягати своєї мети за будь-яку ціну.

 

Питання №31:

 

Рядки 45-49

 

А  ілюструють аргумент, наведений у рядках 40-44

Б  обґрунтовують висловлене в рядках 40-44

В  розширюють міркування з попереднього абзацу

Г  підсумовують сказане в попередніх абзацах

 

Питання №32:

 

Текст НЕ суперечить твердженню

 

А  Людина – володар планети.

Б  Люди розумніші за комах.

В  Людське життя підвладне часові.

Г  Комахи – гидкі створіння.

 

Питання №33:

 

Головну ідею тексту найповніше розкрито в реченні

 

А  Уявімо на мить, що існують інші істоти, які дивляться на нас, як на комах (рядки 27, 28).

Б  А що, коли він ставиться до нас, як ми до комах (рядки 32, 33)?

В  Щастя — просто бути в злагоді, хай ти дерево, травинка, жабка чи цвіркун (рядки 36, 37).

Г Комахи не хочуть нищення й хаосу на власній землі від більших, сильніших істот, а ті просто не відають, що роблять (рядки 19, 20).

 

 

А тепер — що думає про це все авторка тексту Галина Пагутяк.

 

 

У відкритому листі до директора УЦОЯО Ігоря Лікарчука письменниця написала:

«…Почну з того, що мій текст тлумачать хибно.

Завдання 30. Жодне з питань не передає суті цитати, яку слід розглядати в контексті. Вираз «Підкорена суспільним законом людина» — просто безграмотний. Я кажу, це як філолог і письменниця.

Завдання 31.

Варіанти відповідей частково синонімічні, невиразні, і взагалі не мають права на існування.

Завдання 32.

Відповідь «Люди розумніші за комах» — це взагалі абсурд і наруга над авторським текстом. Суть його полягає в тому, що людина, поставивши себе вище над іншими істотами, втратила з ними зв'язок. Вона використовує владу, насильство і гроші, щоб поставити одних людей над іншими. Це і є головна думка».

 

Думка з Університету

 

Чи не найпершою ґрунтовною реакцією на ці 5 питань у тесті з української мови та літератури був допис у Facebook заступника декана факультету журналістики ЛНУ ім.Івана Франка, кандидата філологічних наук Богдана Тихолоза. Допис емоційний, однак відповідає і настроям, і суті претензій обуреної абітурієнтської спільноти.

 

 

«Мої стислі коментарі з цього приводу.

Завдання 30. Відповідь: Підкорена суспільним законом людина досягає своєї мети в боротьбі.

Так-то воно так. Я теж, грішний, обрав цю відповідь. Точніше, змушений був обрати з наявних. Проте, як читач Пагутяк, підозрюю, що насправді їй ішлося не так про боротьбу, здійснення мрії, досягнення мети чи подолання перешкод, як власне про те, що гармонія зі собою і світом, якої можуть нас навчити комашки, набагато важливіша від усіх мрій, мет, перешкод і зусиль, скерованих на їх подолання.

Розкривати метафоричний зміст — взагалі справа невдячна, особливо для тих, хто на метафорах розуміється, як свиня на апельсинах. Екзегеза глибокого образу Пагутяк в цьому завданні вийшла, як на мене, пласка й примітивна. Потрапити в сад укладачам тестів навряд чи вдалося, а розбитися до крові — ще й як!

Завдання 31.

Вибачте за відвертість, але за такі формулювання, про мене, треба бити писка. Звичайно, ілюстрування, обґрунтування, розширення й підсумовування — не абсолютні синоніми (хоча контекстуальними можуть бути; чому б і ні, якщо для багатьох вступників тепер синоніми «тести з мови», «тортури» й «маразм»?), проте важливо інше: що дає відповідь на це високоінтелектуальне запитання для розуміння тексту? Для мене це питання риторичне, як і для багатьох 11-класників, яким довелося вибирати з-поміж цих варіантів сливе навмання.

6.7. Завдання 32.

Це завдання — не тільки Говерла алогізму в рамцях цьогорічного ЗНО, а й Еверест читацької сліпоти анонімного (до пори, до часу) укладача, який, таке враження, зовсім не зрозумів, про що, властиво, текст.

Загалом, запитання з НЕ для бідолашного вступника — це наруга над його змученим підготовкою до тестування мозком, який це НЕ дуже часто просто не сприймає. Але нехай уже, знущатись — то знущатись. Отже, піддослідного насправді питають, яким твердженням текст суперечить, а «зайва» відповідь і є правильною.

У моєму читацькому сприйманні, текст Пагутяк суперечить УСІМ цим твердженням.

Для зручності переформулюймо їх у запитання:

А) чи вважає авторка, що людина — володар планети? — ні;

Б) чи вважає авторка, що люди розумніші за комах? — ні;

В) чи вважає авторка, що людське життя підвладне часові? — ні, вона так не вважає, і це випливає з тексту;

Г) чи вважає авторка, що комахи — гидкі створіння? — вибачте, шановні запитувачі, Ви взагалі — при своєму розумі, щоб таке питати?! Ні, ні і ще раз ні!

Прошу вибачення за злу іронію, але це тестове завдання остаточно переконало мене в тому, що іноді люди таки не розумніші за комах».

 

Проблема глибше, а коло замкнуте

 

Ми далекі від думки, що люди, які укладали та схвалювали тестові завдання до цьогорічних іспитів з української мови та літератури, геть дурні. Тим більше, що керівництво УЦОЯО запевняє, що комісія, яка визначала правильні відповіді на завдання тесту, сформована з досвідчених та висококваліфікованих фахівців, які працюють у загальноосвітніх навчальних закладах, університетах, наукових і методичних установах.

 

«У випадку, коли члени Комісії вважають, що якесь із завдань не має правильної чи однозначної відповіді, вони можуть прийняти рішення про його вилучення із цілісного тесту. Стосовно тестування з української мови і літератури, яке відбулося 24 квітня 2015 року, рішення про вилучення завдань Комісія не ухвалювала», — йдеться у повідомленні УЦОЯО, яким установа зреагувала на скандал.

 

У чому ж тоді причина? Чому така велика кількість тестованих визнала питання/відповіді некоректними, чому обурилися філологи, чому незадоволена авторка тексту, над яким працювали вступники? Зрештою, частина абітурієнтів пройшли цю частину тесту цілком успішно, безпомильно потрапивши в логіку тих, хто цей тест їм запропонував. «Я цілком не розумію шуму, який підняли навколо цих питань. Нема чого нарікати. Треба було просто подумати логічно. Я відповів на всі питання правильно», — написав на персональному сайті Галини Пагутяк один з абітурієнтів.

 

Цей хлопець — один з тих, хто поставився до літературного твору просто, без зайвих (для цього випадку) фантазій, розмірковувань, відчуттів амбівалентності написаного. Він каже, що «подумав логічно», очевидно, що ця логіка повністю виключала ймовірність творчого опрацювання тексту. Натомість ті, хто допустив творчість у процесі складання іспиту, залишилися у програші. Отже, проблема не в розумових здібностях і не в знанні предмету — проблема в різних підходах до вивчення літератури і мов. Один підхід шаблонізує, інший — змушує дивитися на світ широко, відчувати його нюанси і неоднозначність.

 

Шаблонний підхід до літератури був добрий за радянських часів, коли аналізувалися твори, написані в стилі соцреалізму, або ж класика, виходячи з ідеологічних потреб «будівничих комунізму». Сучасна література й літературознавство з тих пут вивільняються, натомість чиновники від освіти, як виглядає, і далі там. Свідчить про це не лише цьогорічний тест ЗНО, а й шкільна програма.

 

«Проблема лежить глибше, бо у нас геть уся шкільна програма спримітизована. Мій син учиться в 4-му класі і я просто стогну від тих віршів та уривків прози, які він мусить учити. Це трагедія і невмирущий совок. А трактування тексту письменника високого класу ніколи не може бути однозначним. Це в п"єсах Корнійчука усе було прямолінійно і не викликало дискусій, — поділився із «Z» міркуваннями письменник Юрій Винничук. — Якщо дітей ще з садочка, а потім у школі напихали примітивними віршиками про женців у полі, про мамині натруджені руки, про осінь, яка там щось розфарбовує, то їм важко сприймати щось важче. У нас не вчать літератури».

 

Щодо конкретної проблеми, яка виникла під час ЗНО, пан Винничук зазначає: «Пагутяк однозначно не Андрій Головко чи Нечуй-Левицький. Твори, трактування яких не є однозначним, можна подавати в тести хіба для того, аби з'ясувати рівень фантазії та уяви  школяра, але при цьому не вимагати однозначного висновку».

 

Отже, чого вчать, того і вимагають. Чи може навпаки: чого вимагають, того і вчать? Доцент кафедри української літератури ЛНУ ім.Івана Франка, письменник Назар Федорак звернув увагу «Z» на те, що, попри цьогорічний скандал, завдання на логічний аналіз тексту, а також вимоги до так званого «творчого завдання» спричинялися до дискусій в усі попередні роки.

 

«До сьогодні "творче завдання" перетворилося на заповнення своєрідної анкети, яка просто вимагає: для того, щоби отримати високий бал, потрібно висловлюватись і компонувати свій "твір" (чи то пак "розгорнуте висловлювання") якомога ближче до шаблону — логічного, але зовсім не творчого, — провадить Федорак. — Це заохочення шаблонності породжує низку проблем для шкільного викладання і його результатів. Сучасні учні й учителі (а також, звичайно, і батьки) цілковито прагматичні. Є вимоги тестів ЗНО — от орієнтуючись на них, ми і готуватимемось у 10–11-му класах. Потрібно заповнювати анкету, а не писати справжній твір — усунемо з навчального процесу творчі завдання взагалі! Формально вони праві, бо до цього підштовхує методика тестів ЗНО, але це завдає непомітного, на перший погляд, але дуже болючого удару для літератури — і для подолання тестів ЗНО з літератури в тому числі.

 

Пояснюю. Для того, щоби вільно почуватись у світі літератури (хай навіть обмеженому шкільною програмою), треба бути не "заучкою", а відкритим реципієнтом насамперед естетичних сиґналів, що їх посилає твір письменника, як і будь-якого іншого митця. Щоби виробляти в себе хист сприймати ці сиґнали, потрібно над ними роздумувати, дискутувати про це, а відтак записувати власні думки і враження. Цей запис думок і вражень — тобто, власне, написання своїх повноцінних творів — у старшій школі зведено до мінімуму з цих-таки прагматичних міркувань: для чого витрачати час на те, чого нема в тестах ЗНО? Ліпше використати його на щось "важливіше". На жаль, тести ЗНО з літератури теж значною мірою провокують учителів та учнів на те, щоби більше уваги звертати на якісь біографічні чи "цитатні" подробиці з життя письменників, із їхньої позалітературної діяльності, на якісь формальні речі, покликані не виявити розуміння літератури, а підловити на незнанні якоїсь насправді не надто значущої деталі».

 

Тож коло замкнулося. З одного боку, думаючий шкільний вчитель, який здатен передати учням вміння тонко розуміти і відчувати мову та літературу, не має переконливих арґументів, для чого до художніх текстів треба ставитися саме так. Зрештою, цей вчитель навіть не має права витрачати час своїх підопічних на речі, які не є корисні для їхнього намагання вступити у виш. З іншого боку, тестування відповідає тому характеру знань і вмінь, які випускники отримують в середній школі.

 

Що робити?

 

Від слів «в освіті потрібна реформа» на зубах виникає оскомина. Школи буквально засмикали змінами, які спускаються з міністерств кожного навчального року. А про те, яким має бути ЗНО, дискусії тривають протягом всього часу від його запровадження.

 

«ЗНО — одна з небагатьох насправді ефективних зреалізованих реформ у незалежній Україні, яка уможливила чесний та прозорий вступ до вишів сотням тисяч абітурієнтів та істотно підважила (хоч і не ліквідувала цілком) окремі корупційні схеми в освіті. Доцільність ЗНО жодних сумнівів не викликає. Самі по собі тести — зло, але наразі ніхто нічого кращого для адекватної перевірки знань та справедливого оцінювання в масових масштабах не вигадав», — переконаний Богдан Тихолоз. Він зазначає, що тести ЗНО не вимірюють рівня особистості та інтелекту, проте у більшості випадків спрацьовує просте правило: розумний виконує тестові завдання краще від не дуже розумного.

 

Натомість ситуація з тестами з української мови та літератури ще більш складна й вагома. На думку Тихолоза, це не просто форма перевірки шкільних знань, а «дієвий спосіб консолідації нації, формування світогляду нових ґенерацій українців, закладання підвалин спільного горизонту знань і сподівань, зрештою, системи вартостей та спільних культурних кодів». «Тестування із цих предметів (як і з історії України) — справа не тільки дидактична, але й політична», — вважає Тихолоз.

 

Про ситуацію зі шкільною програмою вивчення літератури висловився для «Z» Назар Федорак:

«Постійно тривають експерименти зі шкільною програмою з української літератури. Так, її треба оновлювати, але не в той табачниківський спосіб, як було зроблено, коли усунули письменників із виразною проукраїнською позицією та цілу тему Голодомору 1932–33 років. Натомість присутність найновішої літератури у шкільній програмі менша від мінімальної. Старша школа і далі немовби дотримується принципу: добрий письменник — мертвий письменник. Так найлегше, бо живий — він як ртуть: ануж щось устругне, не туди покотиться чи не дуже приємно висловиться з якогось приводу».

 

Отже, реформа в освіті триває, а якісних змін не видно. Й стосується це не лише підходу до літератури — програма з природознавчих чи точних наук хоча щораз й ускладнюється, та все ж не враховує, а тому не відображає сучасного стану знань та уявлень про світ і закономірності у ньому.

 

Замість епілогу

 

Над причинами проблеми, які «вилізли» у цьогорічному тестуванні, можемо розмірковувати ще довго. А тим часом тисячі випускників завмерли в очікуванні результатів експрес-аналізу й висновку, якого дійдуть у УЦОЯО на його підставі. Ймовірно, що усі відповіді на запитання 29–33 визнають правильними. Принаймні до цього Центр схиляє Галина Пагутяк, яка цілковито стала на бік абітурієнтів. Можливо, до питань і відповідей поставляться вибірково. А може, й нічого не змінюватимуть.

 

В будь якому разі, скандал, що виник, був необхідний. І подяка всім, хто не промовчав. Скандал змусив зачухатися тих, хто тепер сидить на вершині освітньої піраміди, і, сподіваємося, не самих лише «тестотворців». Цей скандал — один з пікових моментів кризи, а кожна криза є переломом, й у нашому випадку маємо надію, що переломом на краще.

 

01.05.2015