Януковичу не позаздриш — Путін почав «нагинати» колеґу за допомогою зброї масового ураження, яка в Росії називається засобами масової інформації. І це тест для Віктора Федоровича, який мусить або припинити патичкуватися з Москвою щодо Митного союзу, ГТС etc, або визнати, що ми таки «раби, підніжки, грязь Москви».
Остання зустріч президентів України та Російської Федерації мала на наших теренах вкрай сухе висвітлення. Від офіціозності повідомлень про «домовилися» і «досягли» навіть прихильникам Партії реґіонів хотілося впасти в анабіоз. Потім делікатно, з посиланням «на джерела», поінформували, що розмова «без краваток» закінчилася ідеєю про передання української газотранспортної системи в двосторонню оренду — однією стороною буде «Ґазпром», іншою — «Нафтогаз». І ніяких європейців. Від часів Леоніда Кучми такі оповідки вже остогидли.
Мало хто звернув увагу на те, що в контексті ГТС Янукович виглядає геть недолуго, бо стаття 7-ма Закону «Трубопровідний транспорт» однозначно забороняє передавати ГТС в оренду, концесію чи лізинґ. Отже, треба міняти закон, а це може зробити тільки Верховна Рада, і ніяк не Вищий адміністративний суд. А Верховна Рада не працює, і від цього вже росіянам хочеться впасти в той самий анабіоз, бо зрозуміти, що в колишній республіці славного СРСР є опозиція, вони не можуть.
Зрештою, адекватними видалися слова Януковича про Митний союз. На його думку, формат співпраці з цією структурою Україна повинна виробити на чотиристоронній зустрічі з усіма країнами-членами союзу. Це зробило «картинку» трошечки «смачнішою», тож , здавалося б, історію про рандеву в Тверській області, де міститься путінське Завідово, можна класти в архів. Але росіяни витримали паузу і зробили те, що має зробити сильніший партнер зі старшим – висміяти його.
Державний канал «Россия 1» відпрацював як книжка пише. Примітно, що про Митний союз не говорили, а казали про приречену на смерть Україну, якщо вона ввійде в Європейську Унію, і про «ошпареного» Віктора Федоровича.
Тези зі сказаного Дмітрієм Кісєльовим (про нього поговоримо пізніше) розшифровуються для мешканців Росії і симпатиків Кремля в Україні так.
«Це були не переговори, а розмова, чоловіча, яка затяглася за північ. Як звичайно, Янукович просив знизити ціну на газ, прискорити монтаж в Україні атомних станцій і швидше будувати спільні літаки марки "Ан". Як звичайно, Путін пояснював, що ключ до всього — вступ України до Митного союзу» — тобто Володимир Володимирович вказав Віктору Федоровичу на його місце і порадив ворушити всіма кінцівками.
«Угода про асоціацію між Україною і ЄС є "липою", і такі "порожні" угоди підписали Чилі, Туніс, Мексика, Марокко, Йорданія, які ніколи не стануть членами Євросоюзу. Угода про асоціацію — каламутна історія. Від підписання Угоди про вільну торгівлю між Україною і ЄС економіка України звалиться, такі галузі, як авіація й космос, зникнуть, а сільське господарство буде вбито». «Зона вільної торгівлі з Європою — це пряма здача України і її руйнування» — «толерасти» зі Заходу накинуть зашморг на шию Неньки і поведуть її на ярмарки, але вже не в Стамбул, а в Сантьяґо чи Рабат.
«Уряд України просто не каже про це своєму народу» — це вже абсолютний синонім до твердження «громадян дружньої країни обдурюють чиновники найвищого рівня». Після такого пасує провести кілька маніфестацій в центрі Білокам’яної, під час яких доцільно спалити портрети «уряду України».
І нарешті, спеціальне шило для Віктора Федоровича. «Янукович немов ошпарений, навіть не залишившись на запланований нічліг, надранок полетів додому. Справи його кепські, лякають вже звідусіль — і з Заходу, і зі Сходу, а можливостей гідного вибору в Києва — щораз менше» — президент україни (саме так, з малої літери) є жалюгідним боягузом; він смішний, наляканий, не знає, що сказати розумного, і хоче не вилізати за межі свого Межигір’я.
Якщо державний канал дружньої країни робить з Президента України якесь непотребство, то висновки тут дуже прості. Дмітрій Кісєльов виступив в ролі циркового рудого клоуна, який б’є ґумовим патиком білого клоуна, в ролі якого виставили Віктора Януковича. Можна, звичайно, взяти похибку на те, що колись той самий Дмітрій працював в Україні і добре ніс аґітпроп у маси. Було то 2004 року, і аґтпроп «не вистрілив», бо сталася Помаранчева революція. Можливо, тому самому Кісєльову не подобається, що його соратник по цеху Савік Шустер отримує суттєво більше зараз, ніж він у буремні роки «перевороту».
Однак все можна поправити. «Телекілер» Сергій Доренко став прикладом для всіх російських «акул». 1999 року в його програмі був сюжет, у якому з вертольота демонстрували обійстя ненависного Доренкові Юрія Лужкова. Потім в ефірі показували фотографії Лужкова, де той обіймався з кримінальним авторитетом Япончиком. Отож Кісєльов робить репортаж про «Межигір’я», з московських архівів дістають папки, в яких є свідчення про те, що Янукович таки був двічі засуджений, співпрацював з КДБ, а якщо треба, то в соратники Віктора Федоровича можна і марсіанів приплести, адже, як казав Остап Бендер, треба бути цинічнішими, бо людям це подобається. І на виході ми маємо нову революцію, до якої долучаться ще й «старі» олігархи, яких сильно дістала молода «Сім’я». Але це вже інша історія.
13.03.2013