Філософський мініморум для допитливого розуму

Олаф Шевчик

Професор Деніел Деннет, один з найцікавіших сучасних філософів, написав капітальний збірник практичних порад щодо того, в чому є найкращим — щодо мислення.

Взаємини між наукою і філософією ті, хто найбільше ними зацікавлений, бачать по різному. Вчені, трапляється, філософію легковажать, а навіть зневажають. З уст видатних світочів вийшли, наприклад, такі конфузячі думки, як: "Філософія є для науки тим, чим є голуби для пам'ятників" чи "Філософія відноситься до науки так, як порнографія до сексу: дешевша, легша і дехто її преферує."

Однак Деніел Деннет зауважує, що коли науковці починають досліджувати проблеми, пов'язані з так званими великими питаннями (про суть моральності, особистості і т.п.), то швидко спотикаються на рівній дорозі. І тоді приходять за допомогою до філософів. Філософи ж бо мають інструменти, які в таких випадках можна використати і які є для уяви і для розуму тим, чим телескопи і мікроскопи є для ока.

Деннет добре знає, про що говорить, бо в центрі його інтересів є власне фундаментальні питання. Досліджує природу людської свідомості, розуму, вільної волі.

Ви, можливо, вже бачили запис його знаменитого виступу під час конференції TED. Професор показує на прикладах, як функціонує наша особистість — і як дуже інакше, ніж нам здається. Він баламутить нас, стосуючи різноманітні чинники, про які ми собі звіту не здаємо.

Його висновки важко проковтнути, особливо особам, переконаних у своїй винятковості і автономності своїх рішень. Ніхто ж не хоче про себе думати як про біологічну машину, що функціонує відповідно з далеко недосконалим програмним забезпеченням. Недавня шумна суперечка про колір сукні — це дійсно дрібниця в порівнянні з витівками, що їх наша свідомість безупинно нам щодня чинить.

Деннет вважає, що коли не потрафить чогось ясно витлумачити іншим, то це означає, що сам недостатньо розуміє цю проблему. В результаті його публікації, хоч пояснюють важливі речі, є несподівано легкостравними. Так і "Важелі уяви та інші інструменти до мислення" — книжка, яку тижневик "Nature" визначив як "філософський мініморум для допитливого розуму", — є лектурою, в якій ми не мусимо продиратися як через якийсь частокіл. "Важелі уяви" попросту ковтаються.

Професор починає від найпростіших порад, приглядаючись між іншим такій ефективній техніці вияснення правди, як діалог. Оскільки ми живем у марні у цьому сенсі часи, тон яким задають інтернетівські їдкі коментарі разом перепалками гнітючо ницої якості політиків, варто нагадати наведені Деннетом правила Рапапорта — рецепт вдалого критичного коментаря:

— Маєш висловити позицію свого супротивника так ясно, докладно і правильно, щоб він сказав: "Дякую, я жалкую, що не подумав про це таким чином".

— Маєш перерахувати всі спірні пункти (особливо, якщо вони не є предметом загальної згоди).

— Маєш згадати про все, чого ти навчився від свого супротивника.

Тільки тоді ти маєш право висловити хоч би одне слово критики або зробити спробу заперечення критикованої позиції.

Що ж, я бажаю вам і собі, абисьмо про ці принципи пам'ятали. В розмовах, коли ми щиро зацікавлені вияснити правду, а не на поконати і пригнобити "ворога" за допомогою еристичних штучок, розв'язки, пропоновані професором Деннетом, дають шанс на успіх.

За легкими, практичними інструментами для щоденного використання надходить час на ті дещо важчі, але й найцікавіші розділи книжки: про техніки для мислення про еволюцію, свідомість, вільну волю. Ці двері варто відкрити