Цьогоріч, 25-29 червня, свій маленький 5-річний ювілей святкує «Alfa Jazz Fest» – подія міжнародного масштабу, яка збере зірок світової величини. Подія, у якій частина львів’ян бачить неймовірно коштовний подарунок місту і палітру можливостей, інша – велику комерційну і (гео)політичну проблему. З одного боку – це ковток свіжого повітря у культурній, туристичній, освітній, промоційній, інвестиційній сферах. З іншого – ковток мертвої води. Мовляв ніякий культурно-промоційний рух на заході України, фінансований з кишені російського олігарха Михайла Фрідмана не має виправдання в той час, як на Сході ми воюємо з Росією, країною-агресором.
Зустрівшись із цією проблемою ще торік, цього року організатори вирішили вислухати громадськість і шукати шлях порозуміння. Так, днями у стінах Українського католицького університету відбулась відкрита дискусія «“Alfa Jazz Fest: платформа для реалізації нових ідей».
Учасниками обговорення були здебільшого представники творчої та бізнес-еліти, які намагалися з допомогою модератора, керівника створеної напередодні Школи управління (School of Public Management), голови дорадчої ради Львівської бізнес-школи УКУ, екс-міністр економічного розвитку і торгівлі України Павла Шеремети, вибудувати конструктивний діалог. Вдавалось це далеко не всім, емоції все ж брали гору, хоч і обійшлося все без «різких рухів»...
У спільний знаменник вивели факт, що «Alfa Jazz Fest» – безперечно Львову потрібний. Студенти переконані, що за годину на майстер-класі у зірок такого рівня отримують більше аніж за усі роки навчання у ЛНМА ім. М. Лисенка. Готелярі вдячні за потік туристів, який, знову ж таки через війну, впав в рази, а міжнародні тур-оператори вперто й надалі не включають Україну у перелік країн, рекомендованих до відвідування. Саме тому виконавчий директор «Alfa Jazz Fest» Наталія Горбачевська серед досягнень називає: співпрацю з телеканалом Mezzo (французький телеканал, присвячений класичній музиці, джазу, фольклору та балету) та появу фестивалю у переліку рекомендованих фестивалів Європи, на яких варто побувати. Серед компромісних рішень – цьогоріч фестиваль відбуватиметься без візуальної реклами його фундаторів – компаній, що належать до «Альфа-Груп», зокрема й, «Альфа-банку».
А тим часом пропонуємо топ-10 думок, що прозвучали впродовж дискусії.
Ірина Подоляк,
народний депутат ВРУ
«Для людей, які знають фестиваль, і для міста його цінність, рівень і якість не викликають сумнівів. Тому цю тему відкинемо убік. Проблемним є питання, і на ньому ж педалюється, про те, що фестиваль фінансує російський бізнес. Те, що він транснаціональний, російський на мінімальні відсотки – це слабкий аргумент, який не хочуть чути. Тому довкола цього буде обертатися дискусія, проти цього відбуватимуться цивілізовані, або не зовсім, рухи. У Києві ми зустрічалися і обмінювалися тривогами з цього приводу. Те, що і для іміджу та промоції міста, і для України загалом фестиваль засобами культури дає надзвичайно багато – це факт. Цього року не буде візуальної реклами “Альфа-груп” у публічному просторі. Те, що мажоритарний акціонер компанії більшість свого часу не проживає на території Росії – країни-агресора, про що він активно говорить у інтерв’ю західній пресі – це не поясниш тим, хто не чує. Просто є речі, які люди не хочуть чути, і це нормально».
Отар Довженко,
журналіст, викладач школи журналістики УКУ,
торік один з активних лідерів бойкотного руху
«Я поділяю думку Ірини Подоляк, що до фестивалю немає ніяких питань. Фестиваль хороший, потрібний і ми вдячні, що він є. Ми всі опинилися у незручному становищі, тому що триває війна з Росією, а тут російський бізнес. Разом з тим ми не маємо претензій до компаній, які мають російських інвесторів тут в Україні, ми просто не можемо дозволити їм рекламуватись за рахунок цього заходу і, відповідно, опосередковано підвищувати свої прибутки. Якщо це є подарунок місту, як про це кажуть організатори, то абсолютно цивілізованим, мені видається, компромісним рішенням буде, якщо підготовка і сам фестиваль проходитимуть без реклами бізнесів “Альфа-груп”. Висловити респект фестивалю неодмінно треба, але враховуймо, що триває війна з Росією. Колись монахи оголосили бобра рибою, щоб могти їсти його у піст. І зараз виглядає так, що ми оголошуємо російський бізнес не російським , щоб провести класний фестиваль. І фестиваль, і бізнес, і громадськість перебувають у незручній ситуації, з якої можна вийти шляхом компромісного рішення».
Марк Зархін,
ресторатор, засновник «Піци Челентано»
«Мене обурює позиція, в тому числі, Отара Довженка. Для мене навпаки реклама “Альфа-банку” мусить бути, хоч я до нього жодного стосунку не маю. Коли під час війни один з найбільших операторів банківської справи знаходить в собі сміливість фінансувати у Львові, п’ємонті української революції, культурні події – ця реклама мусить бути, а всі мусять бачити, що ми не дикі, а цивілізовані. Зрештою, Путін не вічний, і війна не вічна. І нам доведеться будувати з Росією стосунки, з такими людьми, як очільники «Альфа-банку», російською інтелігенцією. Що ж до фестивалю, то нам слід більше думати не лише про подію, а про джазову культуру загалом у Львові. У ресторанах, клубах повинен звучати джаз, бо піде фестиваль, і джаз піде з ним. А Хенкок чи Бенсон – це класика ХХ століття, про яких писатимуть, як зараз про Моцарта чи Гайдна. Це виховання – музичне, культурне, естетичне. Тому ми мусимо підтримати фестиваль максимальними силами. І взагалі, чому хтось мусить все фінансувати? Чому Львів мусить отримувати подарунки, чим ми такі особливі?»
Сергій Кіраль,
заступник голови Комітету ВРУ з питань промислової політики та підприємництва
«Торік три посли європейських країн – Франція, Великобританія і Німеччина – у рамках фестивалю провели три заходи. Це були бізнес-місії, зокрема, французька була дуже потужна – понад 40 компаній, які приїхали на фестиваль. Це були бізнесмени, які цікавлять місто, як потенційні інвестори, партнери. Ми пробували розпрацювати ідею налагодження співпраці з іншими фестивалями, зокрема, з фестом у Ніцці. Ідея полягає у тому, аби організовувати спільні заходи, створити мережу, можливість для обміну людей, які цікавляться фестивалем тут – запрошувати туди і навпаки. Результатом такої діяльності могло би бути представлення Львова для потенційного бізнесу, інвестицій, розвитку і нав’язання співпраці».
Ірина Магдиш,
начальник управління культури ЛМР
«Мене більше цікавить, що залишиться після фестивалю у місті. “Alfa jazz fest” відбувається у Парку культури, який перебуває в далеко неналежному стані. Напевно, було би правильно, якби після фестивалю там щось залишилось. Але тут є одна принципова позиція. Це не може бути щось у вигляді “рибки”, у яку далі парк буде змушений вкладати. Наприклад, дитячий майданчик чи ремонт вхідної арки. Це має бути “вудка”, яка допоможе парку заробляти кошти і ставати успішним комунальним підприємством, яке буде працювати на користь цілої громади під час фестивалю, між ними і постійно, весь час. Наприклад, це могла би бути мобільна сценічна конструкція, або невелика звукова інсталяція...»
Марта Більська
ведуча сцени на пл. Ринок «Alfa jazz fest»
програмний директор Радіо Люкс та Радіо 24
«“Alfa jazz fest” – це той самий снікерс, і та сама Європа. Ви або купуєте, або ні. Або йдете на фестиваль, або ні. Про увесь той бойкотний рух, якби не фейсбук, ніхто б не знав. Про нього так багато говорять, а він насправді маленький. Ці 20-30 осіб, які торік прийшли пікетувати концерт – це дуже мало. Більшість прийшла слухати музику. Проблеми немає, ви її вигадали. А якщо проблема у тому, щоб не було реклами банку, тоді ця проблема вирішена».
Олег Радик,
Координатор економічного бойкотного руху,
рядовий боєць добровольчого українського корпусу «Правий сектор»
«Торік ми йшли на конструктив. Зустрілися з організаторами і вдарили по руках, що дадуть адресно дітям, які постраждали від АТО, 250 тис. грн. За якийсь час всі домовленості скасували, бо нікого громадськість не цікавить. Тому ми вимагаємо звіт за ті 250 тисяч, або ви скажете, що нас обдурили. А якщо буде хоч якась реклама “Альфа-банку”, ми обіцяємо, що покажемо, як львів’яни його люблять. Ми вже шукаємо, який хороший фермер нам дасть машину гною... Вам не буде так весело, як тепер, коли ви зараз дивитесь з презирством на людей, які борються проти російських окупантів. Сюди Росія приходить з джазом, з російською православною церквою, і всі обіцяють мир. А якщо “Альфа-банк” такий український, то хай Фрідман скаже, чий Крим».
Юрко Назарук,
директор Холдингу емоцій «!Фест»
«Дивна історія з тим фестивалем, бо ніхто з нас нічого не зробив для того, щоб він був, а він – стався. Ми проводили фестивалі, меншенькі, старалися, але коли відбувся “Alfa jazz fest”, ніхто не міг повірити, що таке можливо. За здоровою логікою, люди, які могли би зробити таку річ – її не зробили. За логікою геополітичною – один із, м’яко кажучи, жорстких російських олігархів, вирішує зробити фестиваль у Львові, хоча це місто у списку можливих мало б бути на останньому місці. Отець Борис любить казати, що в тому всьому є гумор Бога. А ми зібрались і критикуємо Божий промисел, хоч самі до фестивалю не маємо ніякого відношення. А насправді у ці дні Львів є таким, яким би ми хотіли його бачити лише за років 10-15. І ми це отримали в подарунок. Зрештою, ця компанія може проводити фестиваль з тими ж музикантами у будь-якому місті світу, і те місто буде щасливе, що на нього звернули увагу. Я не вважаю, що фестиваль повинен платити відкат бойкотному руху чи місту у вигляді вудки. Місто, і ми всі, повинні завдячувати, що все це відбувається у нас. Мені лише хотілося б, щоб там було більше Львова, з точки зору брендингу. Якби раптом оці всі люди відмовляться фінансувати фестиваль, то місто втратить. Тому хочеться якимось чином це убезпечити. Можливо, місто б увійшло у засновники фестивалю, або закликати більше інших спонсорів, з-поза меж компанії “Альфа-груп”, тоді ми матимемо маленьку гарантію на випадок “якби раптом”. Щодо брендингу, то я вважаю, якщо люди дають гроші на фестиваль, то там повинне бути їхнє лого. Зрештою, там є українські компанії теж...»
Ігор Лильо,
історик, львовознавець
«Я бачу це так, що Михайло Фрідман, уродженець Львова 1964 року, хоче під час російсько-української війни привезти до Львова купу американців, які тут будуть грати джаз. Гроші, які він закачає сюди в країну, будуть сплачені в якості податків, які в тому числі підуть на користь української держави у боротьбі проти ворожої Росії. Джаз – це таке мистецтво, яке обожнюють і на Старосамбірщині, ним цікавляться і мешканці міста Турка, і на цей фестиваль ходить маса людей у Львові. Перед нами стоїть гамлетівське питання: брать чи не брать? Я, ставлячи перед собою ці питання, зазирнув у Вікіпедію, подивився на політичну позицію Фрідмана – написано “невизначена”... Що ж до власне фестивалю, то питання не в тому, як “Альфа-банк” і Фрідман використають Львів, а як Львів використає Фрідмана і “Alfa jazz fest”».
Андрій Садовий,
міський голова Львова
«Питали, яка користь з фестивалю? Я маю персональну користь для своїх дітей. Бо коли старші хлопці пішли на фестиваль, побачили, як феноменально виконуються музичні твори, то Іван попросив записати його на саксофон, Тадей – на трубу, а Михайло – на піаніно. І я б хотів, щоби діти львівських родин не під тиском батьків, а самостійно вирішили піти на музику. Рівень пізнання інших предметів виросте пропорційно. Щотижня під Міськрадою відбуваються протести, більша частина з яких, як правило, постановочні шоу, які мають своїх режисерів, я до цього спокійно відношуся, бо таке життя. Людина народжується з музикою і помирає, головне – не переплутати. Я підтримую мудрі слова Ігоря Лиля. Пригадую, торік, коли ми дізналися про збитий літак, на сцену вийшов Чарльз Лойд, виконав свій реквієм, і народ почав плакати. Ця картинка пішла на весь світ. Я коли кажу іноземним партнерам, хто до нас приїжджає, які зірки чи політики найвищого рівня, вони не вірять. Тих зірок, у такій кількості разом побачити можна хіба у Нью-Йорку. Наскільки треба любити місто, щоб власне у Львові зробити це свято для шанувальників джазу усього світу. Безперечно, напевно хтось буде створювати проблеми, то є життя. Але я лише хочу подякувати організаторам за доречне рішення зняти рекламу...»
