Один із найконтроверсійніших польських письменників, «метеор» «Молодої Польщі», очільник мистецької богеми, Станіслав Пшибишевський (1868–1927) багатьма нитями пов’язаний зі Львовом. Не лише в літературному плані, а й інтимному. Зрозуміло, це має безпосередній стосунок до жінок, у цьому разі – до двох.
Але все за порядком.
У «любовному списку» Пшибишевського є сім жінок, і дві останні (Ядвіґа Каспровичева-Ґонсовська й Анеля Пайонкувна) пов’язані зі Львовом. Втім, зрозуміти нюанси цих двох романів неможливо поза канвою цілого життя скандального польського декадента.
У квітні 1881 року Пшибишевський був прийнятий до німецької гімназії в Торуні. Там він був слабким учнем, але любив читати Вільяма Шекспіра, підробляв репетиторством. Вдома, намагаючись пояснити погану успішність, лукавив, брехав, викручувався, як міг. Занепокоєний батько Юзеф вирішив у серпні 1884 року перевести сина до гімназії у Вонґровці. Там Стах здобув прихильність учителів, отримав стипендію, також підробляв репетиторством.
Його зв’язок із родинним домом все слабшав, свята чи канікули він проводив у домах своїх багатих друзів; це сприяло його знайомствам з паннами. У 1884 році він познайомився з Праксидою Жмудзінською; вона стала повірницею його молодечих страждань, звірянь після читання Данте Аліґ’єрі, Гайнріха Гайне, Йоганна Вольфґанґа Ґете.
У 1885 році на Різдво Стах познайомився із сестрою свого товариша Владислава Штилера Геленою, в яку безтямно закохався. Наступні два роки присвячував їй вірші, просякнуті «вертеризмом», стражданням і розпачем.
У 1888 році Пшибишевський дав успішний концерт із творів Шопена, після чого був засипаний пропозиціями давати уроки гри на фортепіано (любов до музики привила йому мати Дорота із Громбчевських, навчивши добре грати на фортепіано). Одну з таких пропозицій отримав від Фердера, єврейського купця, який хотів навчати музики своїх дочок Ружу та Марту. Пшибишевський став їхнім учителем.
У 1889 році під час канікул, гостюючи у свого друга Томаша Пайздерського, Пшибишевський захопився його шістнадцятирічною сестрою Павліною, до якої довший час писав листи.
Коли після гімназії він виїхав до Берліна на студії архітектури, а потім медицини, 8 травня 1891 року в його берлінському помешканні поселилася Марта Фердер. 22 лютого 1892 року Марта народила йому сина Болеслава.
У кінці вересня 1892 року до Берліна приїхав відомий шведський письменник Авґуст Стріндберґ. Берлінська мистецька богема відразу згуртувалася навколо нього, в тому числі й Пшибишевський.
14 листопада 1892 року Марта народила другу дитину – дочку Мечиславу.
У травні 1893 року Едвард Мунк увів до кола берлінської богеми норвежку Даґні Юль. Вона була до того коханкою Мунка, а в Берліні зблизилася зі Стріндберґом (який, до слова, Пшибишевського називав «геніальним поляком» – «der geniale Pole»), проте їхній зв’язок тривав недовго – вже у квітні її у шведа «відбив» Пшибишевський. 18 серпня 1893 року Станіслав Пшибишевський і Даґні Юль взяли шлюб у Берліні; вони поселилися в ексклюзивному районі міста. Їхнє помешкання стало мистецьким салоном, адже і Даґні була письменницею та піаністкою. Молоде подружжя приймало в себе багатьох митців.
Даґні і Стах
У кінці січня 1894 року Даґні виїхала до родинного дому в Конґсвінґері. У квітні Пшибишевський відвідав родину у Вонґровці, а 24 травня виїхав до Христианії (тепер Осло) разом з Едвардом Мунком, а потім на запрошення сватів долучився до жінки в Конґсвінґері. На початку грудня 1894 року Пшибишевський з Даґні повернувся до Берліна.
Едвард Мунк. "Ревнощі"
Було їм тяжко фінансово, адже Пшибишевський мусив утримувати ще Марту із двома його дітьми. Ситуація ускладнилася, коли в лютому 1895 року Марта народила третю дитину – дочку Яніну.
На початку квітня вагітна Даґні виїхала з Берліна до батьків; а Пшибишевський приїхав туди в травні; це їх певним чином вирятувало з біди.
Даґні з малим Зеноном
28 вересня 1895 року Даґні народила першу шлюбну дитину Станіслава Пшибишевського. Малий Зенон став для матері великою радістю настільки, що вона аж занехаяла чоловіка.
У грудні Пшибишевський був запрошений до свого шваґра Вельґе Бакстрома, професора геології в університеті в Стокгольмі. Молоді батьки залишили малого Зенона в дідуся та бабусі й виїхали до Швеції. У січні 1896 року вони виїхали до Копенгагена (де Пшибишевський зайнявся виданням своїх творів у Скандинавії), у лютому Даґні повернулася до сина, а він поїхав до Берліна.
Тим часом Марта з трьома дітьми мешкала у його зведеного брата Антонія. 4 червня Пшибишевський поспішно виїхав до Копенгагена, а Марта в розпачі, що він ніколи до неї не повернеться, п’ятьма днями пізніше здійснила самогубство. Поліція розпочала слідство, внаслідок чого Пшибишевський був арештований за звинуваченням у спричиненні смерті коханки. Даґні повернулася до Берліна й витягнула П. із в’язниці (слідство було припинене).
Це не стало кінцем їхніх проблем. Пшибишевський намагався утримувати родину, пишучи статті, проте цього не вистачало і вони були змушені раз-по-раз міняти помешкання. До того ж Пшибишевський мусив оплачувати перебування трьох своїх позашлюбних дітей у сиротинці.
Березень 1897 року приніс родині Пшибишевських велику фінансову кризу, тож Даґні була змушена виїхати до своїх батьків у Конґсвінґер, куди на початку травня прибув і Пшибишевський. Проте не залишився там надовго, бо з червня почав виходити місячник «Метафізичний вісник» («Metaphysische Rundschau»), видавець якого Ріхард Вреде запропонував Пшибишевському обійняти у ньому посаду редактора за 200 марок місячно. Пшибишевський поспішно виїхав до Берліна, три місяці працював на Вреде, проте платні так і не отримав.
5 вересня 1897 року Даґні народила йому другу дитину – дочку Іві. Їхня розлука тривала довго, вони спілкувалися лише листовно. Даґні приїхала до Берліна лише в середині грудня.
У січні 1898 року вони отримали запрошення до Іспанії, до філософа Вінцента Лютославського та його жінки Софії – відомої іспанської поетки. Лютославський вислав їм 10 фунтів стерлінгів на дорогу; мусив їх висилати ще раз, бо Пшибишевський потратив попередні на інші речі. 26 січня вони прибули до Парижа, який справив на них велике враження. Після короткого відпочинку прибули до дому Лютославських у Плая-де-Мера в Іспанії. Через певний час почала виявлятися різниця в поглядах Пшибишевського та Лютославського, тож після восьмитижневого перебування вони 30 березня, отримавши гроші на повернення, попрощалися з Лютославськими. Однак Іспанії не покинули, а, отримавши потрібні кошти від шваґра Вельґе Бакстрома, затрималися в Мадриді. Відвідували музеї Прадо й Академії де Сан Фернандо. Саме там П. відкрив малярство недооціненого дотогочас Ель Ґреко, до популяризації якого долучився і сам. З Мадрида поїхали до Парижа, до Міріама (Зенона Пшесмицького), неподалік від якого і замешкали. Там видатний піаніст Іґнаци Ян Падеревський виділив Пшибишевському 5 тисяч франків допомоги. 1 червня Даґні вирушила до Конґсвінґера, двома тижнями пізніше прибув туди і Пшибишевський.
Ян Каспрович (1901)
Ядвіґа Каспровичева-Ґонсовська
Пшибишевський підтримував листовний контакт із Яном Каспровичем (приятелем із дитячих років). В останнє десятиліття ХІХ століття Пшибишевський був популярнішим від нього – знаним і шанованим у Європі, тож він сам вирішив популяризувати творчість Каспровича. Раніше ідилічне сімейне життя Пшибишевських почало руйнуватися, він ставився до своєї жінки без колишньої любові. Та й вона знаходила собі нових приятелів. Фатальним став цикл лекцій про Шопена, який Пшибишевський читав у Львові 4–12 червня 1899 року. Тоді Пшибишевський мешкав у Каспровичів, де познайомився з жінкою Яна Ядвіґою. Тоді й розпочався їх відомий роман, який розсварив друзів-поетів. Нічого не знаючи про це, Даґні перебувала тоді з дітьми в Закопаному. У Львові Пшибишевський тоді зійшовся також із закоханою в нього художницею Анелею Пайонкувною.
Даґні мала багатьох шанувальників. Ще вкінці 1898 року її товаришем (і заодно перекладачем, бо вона не знала польської мови) був Альфред Висоцький. Після його від’їзду роль перейняв шалено закоханий у неї Тадеуш Бой-Желенський. Добивалися її Владислав Емерик, брати Станіслав і Вінценти Кораб-Бжозовські. Даґні була свідома того, які почуття збуджує у своїх шанувальниках.
Анеля Пайонкувна (1894)
На початку 1900 року Даґні з дітьми повернулася із Закопаного до Кракова. Тоді стався її розрив із Пшибишевським, який набув гучного розголосу по цілому Кракові. Даґні із Зеноном виїхала до Львова під опіку Вінценти Кораба-Бжозовського, а Іві була віддана під опіку Анелі Пайонкувни. Того ж року Даґні із Зеноном переїхала до свого рідного міста. Тоді Пшибишевський поїхав до Львова, а в січні 1901 року втік до Варшави.
Наприкінці весни Даґні із Зеноном приїхала до Варшави, до Пшибишевського. Спроба сімейного порозуміння не вдалася. Вони щоденно сварилися. Пшибишевський щораз частіше виїздив до Львова. Тоді Даґні підтримувала стосунки зі Станіславом Корабом-Бжозовським і Владиславом Емериком, який вже став підприємцем-міліонером.
У газеті «Химери» («Chimerze») тоді публікувалися фрагменти роману Пшибишевського «Сини землі» («Synowie ziemi»), в яких були присутні автобіографічні моменти, що вказували на їхні хворобливі родинні стосунки.
Могила Даґні у Тбілісі
Даґні почувалася ображеною. 29 квітня гарячий її шанувальник Станіслав Кораб-Бжозовський, не в силі винести любовні страждання, покінчив зі собою. 4 травня Даґні із Зеноном виїхала з Владиславом Емериком на Кавказ. 5 червня у «Ґранд готелі» в Тифлісі (тепер Тбілісі) Емерик застрелив Даґні, а потім застрелився сам. Малий Зенон, за згодою батька, залишився під опікою Владислави Томашевської, приятельки Даґні.
Перебравшись до Варшави, Пшибишевський 1 жовтня 1901 року вшосте став батьком. Анеля Пайонкувна у Кракові народила дочку Станіславу; він визнав дочку, але не мав бажання узаконювати стосунки з її матір’ю. До 1907 року Анеля зі Станіславою жила у Львові (потім виїхала в Париж, де в 1912 році померла від запалення легень).
Анеля Пайонкувна. "Автопортрет з донькою" (1907)
До слова, у Львові вийшло з десяток книжок Пшибишевського. І саме у Львові протягом 1900–1903 років було опубліковано перші ґрунтовні дослідження творчості Пшибишевського (З.Лесер, «Неврастеніки в літературі. Станіслав Пшибишевський», 1900; П.Хмельовський, «Найновіші напрями в нашій поезії», 1901; В.Пресер, «Станіслав Пшибишевський: Літературне дослідження», 1903).
До середини 1902 р. Пшибишевський мешкав у Варшаві в готелі «Royal». Приходили до нього молоді люди, які замовляли наїдки, напої, папіроси та сигари на його рахунок. А він не був у стані сплачувати такі високі рахунки. Коли до нього приїхала Ядвіґа Каспровичева, він змінив місце проживання, вони його міняли кількаразово. Фінансово рятували переклади, яких Пшибишевський зробив тоді найбільше.
Акварельний портрет Пшибишевського роботи Едварда Мунка.
Докучали йому судоми рук, тож Ядвіґа взяла на себе роль секретаря. Наприкінці 1904 року Пшибишевський відіслав Ядвіґу до Львова, щоби та зустрілася з дітьми і зібрала потрібні для розлучення з Каспровичем документи.
11 квітня 1905 року Пшибишевський і Ядвіґа нарешті взяли цивільний шлюб в Іновроцлаві. У травні відвідали рідних у Вонґровці, після чого декілька місяців провели в Закопаному, де Пшибишевський лікувався від алкоголізму. У жовтні поселилися в Торуні.
Під впливом Ядвіґи змінився стиль писання Пшибишевського. Подружжя виставляло себе романтичною, щасливою парою. Любов стала визволителькою, я не, як до того, фатальною силою. На початку лютого 1906 року Пшибишевський написав 80-сторінковий інтимний твір «Сповідь» («Spowiedź»), у якому, боячись ревнощів нової жінки, оплював добре ім’я Даґні та заперечував свою любов до неї.
У другій половині лютого П. виїхав до Мюнхена, де його вже чекала Ядвіґа. Спершу перебування у Мюнхені було для Пшибишевський важким. Брак грошей негативно впливав на його самопочуття.
У червні 1906 року Пшибишевський поїхав до Львова на прем’єру вистави за його п’єсою «Одвічна байка» («Odwieczna baśń»). Там зустрівся з Анелею Пайонкувною, яка взялася організувати його оздоровлення на тирольському курорті. У квітні 1907 року Пшибишевський прибув на курорт Ґріс в Тиролі, де пробув два місяці на віллі «Лореляй».
У травні 1908 року виплило, що Пшибишевський має дочку з Пайонкувною, це викликала скандал у родині. Через боязнь ревнощів з боку Ядвіґи, Пшибишевський всіляко обмовляв Даґні, щоб знищити добру пам’ять про неї.
Нова дружина Пшибишевського займалася літературними перекладами, щоби зміцнювати домашній бюджет і щоби мати гроші на подорожі до Львова, до дочок. Коли в 1912 році Ядвіґа схотіла забрати дочок Ганку та Яніну до себе, Ян Каспрович спротивився цьому. Справа навіть потрапила до суду, але Пшибишевський її залагодив, написавши до батька дівчат листа. Відтоді Ядвіґа мала право необмеженого спілкування з доньками. У 1913 році Пшибишевський винайняв для них помешкання у Мюнхені.
У вересні 1918 року Пшибишевський відвідав Львів, прочитав лекцію про чорну магію в Стрию. У жовтні повернувся до Мюнхена.
У кінці червня 1919 року Пшибишевський і Ядвіґа переселилися до Познані. Ядвіґа була незадоволена перебуванням тут; тим більше, що молоді познанці приносили Пшибишевському алкоголь і морфін.
Станіслава Пшибишевська, донька Анелі Пайонкувни
У травні 1920 року до Познані приїхала дочка Пшибишевського й Анелі, Станіслава, яка мала тоді вже 19 років. Пшибишевський дуже зрадів цьому, він був засліплений своє дочкою. Він продав права на свій роман «Крик» («Krzyk»), щоб отримані 4 тисячі марок віддати Стасі. Але Ядвіґа ненавиділа Станіславу, тож це призвело до конфлікту з Пшибишевським, що він аж мусив втекти з дому. Помирилися на тому, що Пшибишевський розірве всі контакти зі Станіславою. У липні 1921 року Ядвіґа поїхала до дочок, а Пшибишевський, скориставшись цим, запросив до себе Станіславу, провів із нею три дні поза домом. Про це довідалася Ядвіґа, вибухнув новий скандал, тож конформіст Пшибишевський відрікся від дочки, хоча тайкома й далі цікавився її долею.
Болеслав Пшибишевський
Пшибишевський переписувався зі своїм першим сином Болеславом, який тоді працював у Москві в Комуністичному університеті національних меншин Заходу (розстріляний у 1937 році). Він поновив зв’язок із сином Зеноном, який мешкав у Швеції, працював у міністерстві закордонних справ, був чудовим спортсменом і повідомив про народження дочки, внучки Пшибишевського, що отримала імена Анна-Маґдалена-Ядвіґа-Даґні.
Пшибишевський підтримував листовне спілкування з дочкою Іві, яка вийшла заміж за шведського барона Фредріка Беннета; у них народився син Жерар-Вільгельм-Карл-Станіслав. У середині 1923 року Іві приїздила до Пшибишевського в Сопот.
Найбільшою його проблемою того часу був брак здоров’я. Пшибишевський почувався щораз гірше. Влітку 1926 року вибрався до Фушля в Австрії, щоби поправити здоров’я. Потім вибрався до курорту на Штирбському озері у Словаччині, де 1 серпня взнав про смерть Каспровича. Це дозволило Пшибишевському взяти церковний шлюб із Ядвіґою 21 жовтня 1926 року в катедрі св. Яна у Варшаві.
6 лютого 1927 року Пшибишевський виголосив в Іновроцлаві доповідь про Каспровича. Потім тиждень Пшибишевський і Ядвіґа провели у знайомих у маєтку в селі Яронти біля Іновроцлава. У листопаді знову прибули туди. Пшибишевський дуже хворував, а 27 листопада там помер.
Слід ще зазначити, що святкування 30-ліття творчої праці Станіслава Пшибишевського у жовтні 1921 року відбувалося саме у Львові. 28 жовтня Пшибишевський виголосив тут одну з найкращих своїх лекцій «Із питань про смерть» («Z zagadnień o śmierci»). Наступного дня у Великому театрі відбулася урочиста академія та була зіграна його п’єса «Сніг». Президія міста Львова та Міська театральна комісія подарували Пшибишевському сто тисяч польських марок, недільний номер 30 жовтня львівської «Вечірньої газети» («Gazeta Wieczorna») був присвячений головно Пшибишевському.
* Біографічні відомості про Станіслава Пшибишевського ґрунтуються головно на книжці С.Гельштинського «Пшибишевський», Краків, 1966.
Іван Лучук – поет, прозаїк, перекладач, філолог, редактор
31.03.2015