Читати дітям

Як правильно читати дітям і що саме читати – вдома і в школі,  чому особливо сьогодні читання – дуже важлива річ, як читають українські підлітки і не тільки про це розповідає ініціаторка та координаторка проекту «Вся Україна читає дітям» та президент Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва Уляна Баран.

– Уляно, розкажіть про проект «Вся Європа читає дітям» і як розвивається ця ініціатива в Україні?

– Все почалося з проекту «Вся Польща читає дітям», який там працює вже багато років. Це ідея Ірени Кожмінської, яка спрямована на розвиток дитини і де основний метод – це читання. Сьогодні цей проект реалізовується також у Німеччині, Литві, Словаччині, Чехії. А Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва взявся реалізовувати цей проект в Україні. На відміну від інших європейських країн, де ця програма отримала потужну державну підтримку, ми тут навіть не сподіваємось на будь-яку фінансову допомогу. І був період, коли руки вже опускались, але ми так і не змогли дозволити собі відмовитись від цієї програми, будемо робити цей проект. Плануємо шукати спонсорів, гранти, але згодом. На даному етапі зосередили більше уваги на способах реалізації цього проекту.

Думаємо, шукаємо ідеї, як саме підготувати людей, бо «Вся Україна читає дітям» – це досить амбітне бажання. Україна – велика країна, одна з найбільших у Європі. Тут живуть різні люди, які мають різне мислення. У кожного своє виховання, свій підхід до культури, до літератури. Тому ми не можемо просто скористатись з тієї моделі, яка працює в Європі.  Ми також й не все хочемо пускати в наш світ. Їхній світ захищений економічно, фінансово.  Але, як на мене, сьогодні Європа інфантильна до неможливості. Тому будемо шукати своїх способів втілення цього проекту.

Зараз серед моїх основних дослідницьких інтересів – підлітки. Хочеться особливу увагу на них звернути. У нас всі жаліються на них, а я не можу, бо задоволена ними. Вже 15 років викладаю і постійно спілкуюсь з цією віковою категорією. На першій парі я зі всіма знайомлюсь, питаю про хобі, половина студентів відповідає, що серед їхніх зацікавлень  – читання. Вони читають  психологічну літературу, фантастику, зарубіжну літературу, на жаль, вони дуже мало називають українських письменників.

– В чому проблема, на Вашу думку?

– Проблема в комунікації, в освітній системі. Очевидно, вчителі не вважають за потрібне, що треба продовжувати вчитися і після закінчення вищих навчальних закладів. І тому книжковими новинками ніхто не цікавиться, складають шаблонні програми. Якщо дитина в той шаблон не входить зі своїми інтересами, то дитина ненормальна. І якщо дитина не зробила того, що каже вчитель, то, значить, вона нічого не знає і не може. Дуже швидко у нас судять.

– Які акції Ви організовуєте для промоції читання серед підлітків?  

– Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва, спільно з студентським молодіжним клубом «Гілея» і Пластом реалізовує проект «Коло книжки». Починаючи з 15 січня, щосереди у Книгарні Є підлітки збираються, щоб обговорити чергову книжку. Мирослав Вовк, який вчиться в 11 класі і координує цей клуб, організував багато своїх друзів. Важливо, що сюди підлітки приходять за власним бажанням, ніхто нікого не примушує. Вони створили свою окрему сторінку у фейсбуці, координують її самостійно. І навіть якщо вони роблять якісь помилки, нехай роблять, важливо, що вони зацікавились цими публічними обговореннями і розкручують цей проект. Ці діти навіть самостійно пробують знімати аматорські промо-ролики. Перше відео мені дуже сподобалося.  Це спонукає мене думати, як дальше це розвивати, щоби показати іншим дорослим, що цей проект – реальна річ, яку можна робити з нашими дітьми.

За кордоном сьогодні дуже розвинена психотерапія, яка допомагає справитись зі стресами, пережити складні моменти. Ми не маємо на такому рівні психотерапії, ані такої можливості за собою прослідкувати. А читання – це 100% терапія, особливо для підлітків. Вони чуються потрібними, у них росте самооцінка, повага до інших.

– Цей проект діє тільки у Львові, чи плануєте промувати «Коло книжки» в інших містах?

– Залучити підлітків до читання можуть тільки такі ж підлітки. Тому сьогодні хочеться знайти фінансову можливість популяризувати цей проект по всій Україні, організувати поїздки львівських учасників «Коло книжки» до інших міст – Києва, Полтави чи Краматорська. Наразі немає такої можливості.

– Власне, як треба читати дітям?

– Все дуже просто. Це принцип Ірени Кожмінської – читати дитині 20 хвилин в день, і не менше, і не більше, з самого народження. Зрозуміло, що всі ми працюємо, у нас немає часу, але все ж таки вартує знайти тих 20 хвилин і перед тим, як дитина буде засинати, почитати книгу. Це заспокоює нервову систему, це 20 хвилин тепла. І це корисно не тільки дитині, а й батькам, це можливість відпочити, відволіктись від проблем. І тоді в дитини буде прекрасний сон, вона буде нормально сприймати уроки і цілий день буде спокійною.

– Яка ситуація з читанням в Україні, чи достатньо ми читаємо дітям?

– Як би там не було, але українці, як ніхто інший, ставлять на перше місце дитину. Традиція така, що батьки, а особливо бабусі й дідусі читають дітям книжки. Але до якого віку? Переважно до 6 років.

– Які рекомендації Центру дослідження літератури для дітей і юнацтва щодо шкільної програми? 

– Міністерство освіти скористалось з наших рекомендацій тільки при складані програми зі світової літератури для 5-9 класів. Вона добре працює, нею задоволені і діти, і батьки. А от що стосується програми з української літератури, то тут далі все сумно. Жодних змін. Ми рекомендували, але до нас не прислухались. Ми багато читаємо, розкладаємо тексти на частинки, аналізуємо і пояснюємо, чому саме цей твір треба читати дітям, вибираємо найкращі варіанти. Для світової літератури ми підготували вдалу добірку творів, які відповідають віковій категорії. Ці тексти були продумані, проговорені з дітьми. Зараз будемо пробувати знову змінювати і програму з української літератури. Знову готуємо рекомендаційний список зі світової літератури, бо з’явились нові хороші переклади, це теж треба враховувати, постійно оновлювати. Всі рекомендації будемо обговорювати цього місяця  на черговому нашому засіданні. Знову приїдуть наші члени з різних міст України. На початку квітня запускаємо новий сайт, на якому будуть опубліковані всі рекомендації.

– Які твори мали б увійти до шкільної програми з української літератури?

– Є багато цікавих сучасних письменників, які пишуть для дітей та юнацтва. Знаю, що сьогодні у школі читають твори тільки Галини Малик, Зірки Мензатюк, Рутківського. А ми рекомендуємо твори близько 10 авторів, які  вартує читати дітям.  Однозначно – це Всеволод Нестайко. Я читаю його твори дітям, ми всі сміємось і не можемо відірватись. За тим гумором і веселощами є і мораль. Там все так натурально і природно, що хочеться читати завжди. Я б його твори рекомендувала читати в кожному класі. Він для різного віку дітей писав. Боюсь когось не назвати, серед авторів, твори яких ми радимо читати – Володимир Рутківський, Олександр Гаврош, Галина Малик, Зірка Мензатюк, Леся Вороніна, Сашко Дерманський, Сергій Гридін, Валентин Берт, Ніна Бічуя. Вони прекрасні. Підлітки знають Андрій Кокотюху, звичайно ж Андрій Курков. Він має хороший вплив на дітей.

Але ми напевно запізно реагуємо на підлітків у всіх відношеннях, в тому числі з тематичною пропозицією книжок. Під час однієї зустрічі клубу «Коло книжки» ми запропонували почитати «Бубу» Барбари Космовської. Це бестселер в Польщі та інших країнах. Божена Антоняк зробила чудовий переклад, але я була здивована реакцією підлітків. Вони сказали, що ця книга для них «залегка». Тому треба постійно думати, переглядати, що ми їм пропонуємо. Ми мусимо зрозуміти, що ця генерація швидше виросла, вони старші, ніж були ми у їхньому віці. Все це через широку мас-медіа поінформованість. Вони мають доступ до інформації, і вибудували свої моделі поведінки у суспільстві.

– Чи можна заставляти дитину читати?

– Не треба нікого заставляти, і буде всім добре. Зараз є якісні мультики, вони й дорослим  цікаві, можна разом з дітьми годину мультики подивитись, і для дитини буде щастя. А потім 20 хвилин почитати. Якщо читати з народження, то дитина призвичаюється і слухає із задоволенням завжди.