Розмовляла Оля Вишня

У Львові нова театральна традиція – у перший вікенд вересня вдруге відбувається фестиваль під відкритим небом «Кіт Ґаватовича». Цього року – у Стрийському парку.

 

 

Чому не традиційна театральна локація, що крім вистав, хто серед учасників, який конкурс оголошено у цьому році –​ розповідає Єва Якубовська, директорка фестивалю, режисерка театру «Склад 2’0» та радіоведуча.

 

 

Дискусії, зустрічі з зірками

 

У нас кілька секцій у програмі. «Кіт слухає» – це теоретична частина фестивалю. Серед заходів – сніданки з зірками театру і дискусії. До нас погодилась приїхати і поспілкуватись з відвідувачами Римма Зюбіна, відома акторка театру і кіно. Одна з дискусій, до прикладу, присвячена темі жінки у театрі. Досі це є проблемою. За дев’ять років роботи у театрі я не раз опинялась у незручних ситуаціях, коли чоловіки-актори чи ті, хто виконує певні завдання, відчувають дискомфорт від того, що жінка, ще й молодша, починає контролювати процес. У цій дискусії візьме участь Вікторія Петрова з «Запорізької нової драми», Оксана Данчук з Першої сцени сучасної драматургії, Уляна Мороз, яка недавно стала директоркою Львівського театру ляльок, а також Ярослава Кравченко, директорка «Дикого театру». Модеруватиме дискусію Ірина Магдиш.

 

Тренінги та майстер-класи

                                                                                              

«Кіт тренується» – це освітня частина. У перший день фестивалю відбудуться майстер-класи, присвячені перформативним практикам у театрі, а на другий – контактній імпровізації. Відомо, що у Харкові приділяють велику увагу контактній імпровізації, і я звернулась до харківських колег за порадою: кого б запросити? Мені назвали львів’янку Марію Бакало, сказали, що вона чи не найкраща у цьому. І Марія погодилась взяти участь у цій програмі. Відбудеться також лекція директорки «Дикого театру» Ярослави Кравченко про те, «Як зробити театр не успішним». Ми також запросили провести майстер-клас з перформансу актора Ігоря Аронова, послідовника театральної традиції Єжи Ґротовського. Але це буде повноцінний перформанс. 

 

 

Вистави

 

 «Кіт дивиться» – це показова частина.  До нас приїде Сєвєродонецький театр «Art & Гарт», вони везуть виставу «Годо 2.0». Цей якісний театр, можливо, не часто звучить в медіа, але дуже багато схвальних відгуків отримує у професійному середовищі. На другий день фестивалю відбудеться вистава, яка переможе у конкурсі. Минулого року багато театрів запитували, як можна потрапити у програму фестивалю «Кіт Ґаватовича»? Ми вирішили вибирати їх на конкурсній основі, щоб не виникало запитань.

 

Перший конкурс

 

Немає значення, чи це буде театр зі Львова, чи Тернополя, Харкова, Сум, Умані, нам важливий сам проект. Заявки приймаються до 15 серпня, у журі є п’ять днів, щоб вибрати переможця. І потім у переможців є десять днів, щоб підготуватись. Визначає переможця команда організаторів і театральні критикині, яких ми запросили. Це арт-директорка Лєна Лоїк, піар-директорка Софія Роспутня, менеджер з технічної частини і фотограф Михайло Кулик, гостьовий менеджер Володимир Павлович, кураторка проекту «Кіт без меж» і театрознавиця Ольга Довгань-Левицька, театральна блогерка Мар‘яна Янкевич і я. Члени журі мають три дні для самостійного перегляду відео з репетицій чи вистав конкурсантів. І на четвертий день кожен повинен оголосити свого переможця. Той з учасників конкурсу, хто отримає найбільшу кількість голосів, переможе. Вразі якщо буде спірна відповідь, ми зберемось на обговорення.

 

Про хедлайнерів

 

Хедлайнерів ми ще зараз не оголошуємо, але можу сказати, що це буде моновистава відомого актора театру і кіно. Вона мені дуже цікава, думаю, зможе привернути увагу багатьох молодих людей. Не будемо обмежуватись тільки виставами, буде й концерт. Багато акторів розуміють, що дуже важливе значення музики в театрі, якщо вони її не пишуть, вони її мікшують, у електронному поєднанні відтворюють. І це буде як окремий концерт-перформанс і окремий перформативний сет.

Ще один проект – «Кіт без меж», який організовуємо у співпраці з відділом культури Львівської ОДА. Це серія лекцій для тих, хто вже працює у культурній сфері – музейників, працівників народних домів, культурних менеджерів. Зокрема й говоритимуть про театральний менеджмент, піар, комунікацію з медіа. Заходи відбуватимуться не тільки під час фестивалю, а протягом місяця. Для діток на фестивалі облаштуємо мистецький куточок «Пан вус». Тут будуть відбуватись майстер-класи з малювання та ліплення з глини і будуть працювати аніматори.

 

 

Нова локація фестивалю

 

Цей фестиваль реалізовується не на театральних майданчиках, а у громадських просторах. Цього року ми спробуємо атмосферу Стрийського парку, і я думаю, вона сприятлива. Бо Парк культури, де відбувався перший фестиваль, має закріплену розважальну славу і локації, з якими важко співіснувати. Нам було принципово, щоб місце було гнучке, яке можна зробити театральним простором.  Ми робимо свою атмосферу – прапорці, фотозону з мішками, бо перша інтермедія Ґаватовича – «Продав кота у мішку». І  можна буде сфотографуватись у мішку, з мішком.

 

 

Звідки ідея фестивалю?

 

У 2015 році моя подруга робила у Самборі фестиваль. Вона знала, що я маю справу з дітками і акторством, попросила мене провести майстер-клас. Я приїхала з акторкою і на наш захід прийшли не тільки діти, а й дорослі – бабусі, воїни АТО, і всім було цікаво взяти участь у майстер-класах. Ми зрозуміли, що театральне мистецтво цікаве кожному. А у театрі, як на мене, існує така річ, яка відмежовує тих, хто продукує театральне мистецтво і тих, хто його споживає. Ми поставили четверту стіну Станіславського і так її й не забрали.

Наш фестиваль не є класичного формату.  Все ж таки закриття у просторі зараз не на часі, і організовувати за старими сценаріями театральні фестивалі немає сенсу. До нас на репетиції проситься багато друзів, подивитись, як відбувається процес. Часом ця магія має залишатись у театрі, але він має більше комунікувати зі своїм глядачем. Бо це 50% успіху, це те, що змушує рухатись і шукати нові формули.

За кордоном часто експериментують з різними середовищами, це зараз такий топ і просто хочеться театр зробити популярним у нас, і привернути увагу аудиторії. Я розумію театри, які потребують стерильну атмосферу, але такий виклик є досить цікавий. Це можливість поспілкуватись з глядачем. Тут актор показує перформанс чи читає лекцію, а потім приходить на інші події. І ти можеш підійти до цього актора і спокійно запитати, що тебе цікавить. Це спосіб комунікації і спосіб розуміння, що театр ближче. Що болить театри, болить і громадськість. І нам важливо, щоб такі обговорення відбувались, і кожен з відвідувачів, з тих, хто ходив чи не ходив у театр, могли б долучитись.

Інколи люди, які ходили в театр можуть висловитись щодо того, що болить театр. Тим більше театр у ХХІ ст. перестав жити за традиціями класичного театрального мистецтва.

 

Чому Якуб Ґаватович?

 

Якуб Ґаватович (1598-1679) – письменник, культурний діяч, педагог. Автор перших українських інтермедій – «Продав кота у мішку» і «Найкращий сон». Мешкав на Львівщині – у Кам’янці-Бузькій, Вижнянах, Львові. – Ред.

Він один з перших драматургів, які ставили інтермедії у відкритому просторі. Раніше не було такого розрізнення як драматург, режисер, актор. Він впливав на театральний процес, на репетиції, ми його називаємо не драматургом, а діячем театрального мистецтва. І це були не просто вуличні вистави, які мають більш розважальну специфіку. Він не до кінця досліджений, цей Якуб Ґаватович, і життя, і діяльність. Це не просто були драматургічні речі, відірвані від театрального простору чи глядача.

Хоча концепція фестивалю та ідея пов’язати його з цим театральним діячем з’явились паралельно. Мені подобається образ кота в мішку, який сприймається негативно, але поки не зазирнеш у мішок, не дізнаєшся, що у ньому. Це може бути і кіт, і пес, і режисер.

 

 

Підсумки першого фестивалю

 

Я думала, що нікого не буде. Це безкоштовний фестиваль, ти не бачиш кількість проданих квитків. І це подія, яка відбувається на вихідних, ще теплих і сонячних. Але спрацювало: чи імена учасників, чи програма фестивалю, чи проговорення у певних медіа. Кількість відвідувачів показала, що львів’янам цікаві такі проекти, бо не так багато фестивалів, які презентують театри у експериментальних формах. У нас виступав театр «Прекрасні квіти», які грали 45 хвилин без слів і глядачам було цікаво. Є театри більш драматичного, але атмосферного звучання, де немає музики, і теж це сподобалось глядачам. Це я про виступ Львівського академічного театру ім. Л. Курбаса.

Був момент, під час тренінгу по пластиці, який проводив театр «Прекрасні квіти», повз проходили дві дівчини на підборах, зупинились, поглянули, що там відбувається, визулись і вийшли на сцену, щоб приєднатись до групи. Якийсь такий феномен атмосфери, який затягує в театр не через вистави, а у тих ланках, які формують театр. Коли глядач побачить театральний процес, він краще зрозуміє на мікрорівнях, що відбувається з цим.

 

На фото Кіт Гаватовича-2016, фото – Михайло Кулик

 

28.08.2017