Між двома спорідненими ознаками особистості – почуттям власної гідності та нарцисизмом – існує ключова відмінність: люди з сильним почуттям власної гідності знають, що вони такі самі, як інші, натомість нарциси вважають себе найкращими. Профани й експерти вже довший час роздумують над тим, що спричиняє самозакоханість. Суто академічною проблема не є, адже, на думку вчених, надмірний нарцисизм набирає обертів у західних суспільствах, а з ним посилюється і схильність до аґресії та насильства.
Які впливи розвивають нарцисичні задатки особистості, наука дотепер пояснює погано. Більшість професіоналів припускають, що визначальним є вплив батьківського виховання. Команда науковців на чолі з Едді Бруммельманом (Eddie Brummelman) дослідила 565 дітей і проаналізувала вплив батьківського виховання на дитячі нарцисичні пориви. Вчені дійшли висновку, що самозакоханості вчаться – коли батьки вважають своїх нащадків унікальними, тоді самі діти переймають таке ставлення.
Виражено нарцисичні особи вважають себе кращими за інших, прагнуть особливих привілеїв і реагують аґресивно на критику. Часто їм погано вдається керувати відносинами з іншими людьми, а ризик захворіти на психічний розлад у них вищий, ніж середньостатистичний. Спочатку багато професіоналів вважали нарцисизм природним елементом особистості. Згідно з таким поглядом, любов до себе має й позитивні функції, але тільки до певної міри.
До цього додається ще результат надзвичайно позитивного сприйняття дітей їхніми батьками. Бруммельман і його команда в своєму дослідженні порівняли дві суперечливі гіпотези походження нарцисичних імпульсів. Одна з них, яку обстоювали Теодор Міллон (Theodore Millon) і Роджер Девіс (Roger Davis), розглядає нарцисизм як пожиттєве намагання компенсувати брак батьківського тепла. Прихильники іншої теорії вважають, що нарцисизм виникає внаслідок своєрідного тренування: діти перебирають завищену оцінку своєї особи від батьків. До того ж вони аналізують вплив батьківської схильності до почуття власної гідності.
Щоб з'ясувати суть проблеми, понад два роки у процесі чотирьох піврічних досліджень голландські науковці вивчали, як батьківська поведінка корелює уявлення про себе в дітей у віці 7–11 років. Виявили: завищена оцінка матері й батька – її вимірювали за допомогою питальника з тезою «я вважаю свою дитину цілком особливою», – спричиняла підвищений рівень дитячого нарцисизму в наступних дослідженнях. У протилежному випадку ефекту не виявили.
Очевидно, що необ'єктивне ставлення батьків підвищує у дітей не почуття власної гідності, а страх не відповідати вимогам. Замість цього проявляються схильності, які не прив'язані до унікальних здібностей чи талантів, що є найважливішими індикаторами для дитячого розуміння гідності.
На перший погляд, результати доволі однозначні, та Бруммельман з колеґами застерігають від передчасних висновків – можливо, розвинена схильність до самозакоханості частково вроджена, тобто батьківський нарцисизм спричиняється до завищеної оцінки власної особи в нащадків.
Утім науковці зауважили, що отримані результати можна інтерпретувати й так: проблема нарцисизму народжується вдома. «Намагаючись посилити почуття власної гідності, батьки інстинктивно зловживають похвалами дітям. Кажуть їм, які вони унікальні й особливі», – пишуть учені.
Зреферувала Соломія КРИВЕНКО
Джерело: www.spektrum.de.
12.03.2015