Війна на морі

Теперішній етап розвитку війни в Європі характерний тим, що центр ваги воєнних дій зосереджений на морі.

 

Морські комунікації Англії, Франції і Німеччини відограють величезну роль в їхній економіці. По морських комунікаціях іде основний підвоз найголовніших видів сировини, продуктів харчування, матеріалів і готової продукції. Від панування на морських комунікаціях, від володіння цими комунікаціями залежить у першу чергу існування і могутність Англії і Франції.

 

В минулих війнах єдиним засобом боротьби на морських комунікаціях були надводні кораблі. З часу імперіалістичної війни 1914—18 рр. до них добавились підводні човни. Дальніший розвиток воєнної техніки висунув нову могутню зброю — авіацію. І без того могутні засоби знищення торгового судноплавства англічани доповнили так званим "контролем судноплавства". Стратегічний план Англії з моменту її вступу у війну був розрахований на тривалу блокаду Німеччини. В наслідок цієї блокади повинна наступити воєнна, економічна і політична ізоляція Німеччини, її виснаження, захоплення німецьких ринків збуту і сировини.

 

Вустами Чемберлена Англія сповістила, що буде вести трьохрічну війну.

 

Союзники вступили у війну з першокласним, найсильнішим у світі військово-морським і торговим флотами. Англо-французським морським озброєним силам було поставлене завдання: блокувати німецьке узбережжя, знищити німецьке торгове судноплавство і не допустити виходу німецьких "карманних" лінкорів у море для операцій на англо-французських комунікаціях, тобто забезпечити безперебійний підвіз сировини і продовольства для Англії і Франції.

 

Німеччина вступила у війну з відносно слабким військово-морським флотом. Німецькому флоту було поставлене завдання: знищити або, в крайньому разі, порушити англо-французські океанські комунікації.

 

Які ж підсумки перших місяців війни на морі?

 

Блокада Німеччини не принесла англо-французським стратегам сподіваних наслідків, бо розстановка сил у теперішній війні виявилась трохи несподіваною для них і не відповідає задуманому плану.

 

Знищити німецьке торгове судноплавство флотам союзників теж не вдалося, бо Німеччина, не маючи такої кількості кораблів, яка дозволила б їй охороняти своє торгове судноплавство, без бою згорнула його.

 

Затримати німецькі кораблі в своїх базах і не припустити їх виходу в море на англо-французські торгові шляхи — цього завдання флоти союзників також не виконали: цьому перешкодили успішні дії німецького флоту, в наслідок яких англійському торговому судноплавству і військово-морському флоту завдано значної шкоди.

 

В підсумку за перші 4 місяці війни воюючі і нейтральні країни понесли значних втрат, які можуть бути порівняні з втратами, що мали місце лише на третьому році війни 1914—18 рр.

 

Союзники втратили 164 судна загальним тоннажем в 708.000 тонн, Німеччина ж лише 17 суден тоннажем в 109.000 тони, а нейтральні країни 101 судно тоннажем в 379.000 тонн.

 

Серед знищених англійських кораблів немало воєнних. За чотири місяці війни Англія втратила 82 воєнних корабля загальною водомісткістю в 380.000 тонн. Серед загинувших кораблів: 2 лінкори, 2 авіаносці, 3 крейсери, 4 есмінці, 4 підводних човни і ряд дрібних і допоміжних суден, не рахуючи пошкоджених крупних воєнних кораблів.

 

Німеччина за цей же час втратила один лінкор і декілька підводних човнів.

 

Англічани утішають себе тим, що англійський торговий і воєнний флоти настільки багаточисленні і сильні, що декілька десятків знищених кораблів не можуть впливати на воєнну і економічну могутність Англії. Слабка втіха! Англія зараз, як ніколи, має потребу у вільному торговому тоннажі, і тому вона додає надзвичайних зусиль, витрачає колосальні кошти, щоб зафрахтувати або купити судна нейтральних країн (Норвегії, Швеції, Греції і інш.).

 

Більш всього втрат на морі англічани зазнали в грудні. Слід відмітити, що англічани утішають себе тим, що, мов, кількість потоплених суден у грудні 1939 року менше ніж кількість знищених суден у квітні 1917 року — кульмінаційній точці знищення кораблів за час світової війни 1914—18 рр. З цього робиться висновок, що англійські засоби боротьби з німецькими підводними човнами стали нібито настільки досконалими, а сучасний німецький підводний флот настільки слабкий, що кінець теперішньої війни на користь Англії не викликає сумніву.

 

Однак, зіставляючи динаміку знищення торгових кораблів у світову війну 1914—18 рр. з теперішньою війною, легко впевнитися, що війна на морі тепер проходить у більш інтенсивному темпі ніж в першу імперіалістичну війну.

 

За перші 4 місяці війни 1914—18 рр. Англія втратила 55 суден тоннажем в 200.947 тонн, а за 4 місяці 1939 року вона втратила (за неповними даними) 152 судна тоннажем в 642.228 тонн.

 

Могутні сили протипідводної оборони, кинуті англо-французами для знищення німецьких підводних човнів, примусили Німеччину змінити способи боротьби на англійських комунікаціях. Замість торпедування або розстрілу транспортів, при яких підводні човни себе виявляють і підпадають небезпеці, німці для порушення судноплавства союзників стали майстерно застосовувати міни.

 

І ось наслідки: в грудні від німецьких мін загинуло 53 проц. всієї кількості потоплених суден. В той час як за попередні 3 місяці на мінах підірвалось лише 30 проц. загальної кількості загинулих суден.

 

Втрати воюючих і нейтральних країн не можна вважати вичерпаними декількома десятками загинувших і пошкоджених кораблів. Війна на морі причинилась до великих людських втрат (загинуло більш 5.000 моряків). Разом із загинулими кораблями знищено понад міліон тонн вантажів. Порушене все світове судноплавство і світова зовнішня торгівля. Кращі світові порти: Роттердам, Гамбург і інші — скоротили свій вантажооборот на 60—65 проц. Вартість провозу вантажу зросла в чотири рази.

 

В надзвичайно важкому становищі опинилися ті нейтральні країни, економіка яких дуже залежить від зовнішньої торгівлі. Бельгія, Голландія, Данія і ряд інших країн постраждали від війни навіть більше ніж воюючі країни.

 

Війна на морі покищо не дала союзникам тих наслідків, на які вони розраховували. Саме тому англо-французські імперіалісти прикладають всіх зусиль до того, щоб розповсюдити вогнище війни на нейтральні країни, всіляко залучаючи їх на свій бік. Особливо гарячкова діяльність провадиться з цією метою в Скандинавських країнах.

 

Посилення морської війни несе лихо, розруху і нові нечувані тяготи для трудящого населення не лише Англії, але і нейтральних країн. Операції на морі все більше приймають характер морського розбою. Англо-французські морські верховоди своїми діями заохочують піратство.

 

Пожежа другої імперіалістичної війни розгорається все сильніш.

 

[Вільна Україна]

08.02.1940