Страхи і надії 2015

Від нас залежить, чи використаємо шанс

 

 

Перед Різдвом писав я про звізди нового, котрі виглядають із-за кризових хмар.

 

Перед Новим Роком варто задуматися, що може спричинитись до їх зникнення за хмарами. Бачу три тривожні механізми.

 

Поляризація

 

Багато що – від таблоїзації медіа до обмежуючої поле нашого маневру глобалізації, – спричиняє, наш щораз різкіший поділ на племена в осаджених фортецях. Тому своїм надто багато вибачаємо і надто легко їх виправдовуємо, а інших надто легко засуджуємо і дуже мало стараємося зрозуміти, що вони говорять чи роблять.

 

Це деморалізує еліти. Щоб не робили, чужі їх будуть масакрувати, а свої боронити. Виборці не голосують не за тих, котрі краще їм служать, а проти тих, котрих бояться більше. Що сильніша поляризація, то слабша якість політики, і її сутнісна оцінка щораз важча, бо її заслоняє все густіша хмара критерію свій-чужий. Еліти не мають причин виглядувати зірок небесних на поліпшення, ані йти за ними, бо це може ослабити поляризацію як гарантію їх тривання надалі.

 

Істерія

 

Зростаюча невпевненість і відчуття безпорадності викликають перманентну напругу. А вона спричиняє щораз частіші і сильніші вибухи істеричних емоцій. Явища, відомі з незапам'ятних часів, – культуральна напруга і помилки влади, катастрофи і прояви нерівності, міжпартійні і міжнародні чвари – вводять суспільства в безустанний емоційний трем, внаслідок чого сутності зникають.

 

Аж так запалюємося черговою аферою – чи то службових машин, чи прослуховувань, – що не маєм ані часу, ані сили займатися тим, від чого залежить наша спільна доля. Годинник колишнього міністра транспорту так нас емоційно збуджує, що відволікає від слідства британського відповідника антикорупційного бюро у справі гігантських хабарів, розданих в Польщі постачальниками Pendolino. Так нас нас емоційно збуджує авантюра міністра освіти з вчителями про роботу під час святкової перерви, що не питаємо, як зміниться методика 4-6-их класів, коли у вересні масово дійдуть до шестилітки.

 

Перманентна істерія спричиняє, що весь час ми взаємно засуджуємо, жахаємо, рвем волосся на голові і т.п., але приводи є звикло випадкові та незначущі. У загальній атмосфері істерії істотні справи зникають з поля зору. Звізди нового зникають за хмарами істеричних димів.

 

Ностальгія

 

Через те все ми тужимо за "старими добрими часами". Сироти неолібералізму снують візії неонеоліберального ладу, обіцяючи подолати неоліберальні катастрофи ескалацією їх причин. Наприклад, вирішення проблеми нерівності, зв'язаних із непрестижною працею, –унепрестижненням цілого ринку праці. Сироти СРСР пробують відтворити його могутність і впливи, повертаючись до рішень, які були причиною його занепаду, – великих мілітарних видатків, військових інтервенцій, авторитаризму, керівництвом всім з Кремля і т.п. Так є всюди, куди не глянь. Хмари мрій про повернення старого заслоняють нам звізди нового.

 

З того, що звізди видно, не слідує, що треба їх бачити, а особливо що за ними підуть. Поляризація, істерія і ностальгія не означає, що шанс змарнуємо. Ніде, на жаль, не пише – використаємо чи змарнуємо шанс. Це залежить від нас.

 


Jacek Żakowski
Od nas zależy, czy wykorzystamy szansę
Gazeta Wyborcza, 29.12.2014
Переклад О.Д.

31.12.2014