Внутрішній конфлікт чи акт аґресії

МІЖ ПСИХІЧНИМ А ЮРИДИЧНИМ

 

 

Виступ за організованим Європейською Спілкою Психотерапевтів і приватним Університетом Зиґмунда Фройда круглим столом "Криза в Україні: психотератевтичний підхід", що відбувся у Відні 5-6 грудня ц. р

 

Дякую за можливість висловитися на цьому високому форумі з приводу такого болісного та контроверсійного приводу.

 

Формулювання тем доповідей залишає відкритим питання, куди може повернути русло цієї дискусії: чи ми будемо говорити про психотерапевтичну допомогу та кризовий супровід для постраждалих чи, можливо, будемо сперечатися про саму суть цього конфлікту.

 

У першому випадку ми би мусили говорити про змісти та форми терапевтичної допомоги та кризового супроводу, про протоколи надання допомоги, тренінги для волонтерів, матеріальні, технічні та людські ресурси. І тоді така зустріч мала би бути максимально публічною, відбуватися в Україні, там, де кожен день тисячі волонтерів у військових шпиталях, цивільних клініках, у психотерапевтичних центрах, на живо і по телефону вже протягом року роблять цю важку роботу.

 

Але у заявлених темах доповідей ми почуємо про «Групові травми і патології», «Російську ідентичність 21 століття» та дефініцію російської збройної аґресії з анексією українських територій як громадянської війни. У цьому місці ми опиняємося на тонкому льоді, бо наші знання можуть допомагати пізнанню, або ж стати засобом пропаганди. Тому, маючи такий короткий час на виступ, мушу штрих-пунктиром торкнутися найболючіших питань.

 

На початку, як належиться, згадаймо Фройда, а точніше історію, яка пов'язує його з Філіпом Галсманом. Філіп Галсман (Philippe Halsman, 1906-1979) — родоначальник сюрреалізму, друг Сальвадора Далі, в 1928 році, ще до того як став фотографом і славетним, був засуджений на десять років за вбивство свого батька стоматолога Мордухея (Марка) Галсмана. Галсман-старший загинув під час екскурсії в австрійських Альпах, впавши з великої висоти. Ніхто, крім його двадцятидворічного сина цієї трагедії не бачив, але Інсбруцький суд визнав Філіпа вбивцею. Доказів, власне кажучи, не було. Але Галсмани були євреями і не були громадянами Австрії. Нацистські ж настрої в Альпійської республіці в ті роки вже впливали на всі сторони життя, в тому числі і на правосуддя. Виглядає, тому вирок і виявився засудом. Справа набула скандального характеру. Піднявся всеєвропейський суспільний протест проти упередженості суду. На захист Філіпа Галсмана виступили багато знаменитостей, серед них Альберт Айнштайн і Томас Манн. Через два роки хлопця звільнили, зажадавши негайно виїхати з Австрії.

 

Під час судового процесу захист Філіпа Галсмана зробив несподіваний хід. Судово-психіатрична експертиза, проведена на медичному факультеті Інсбруцького університету (який тепер, з 2004 року, став Інсбруцьким медичним університетом), визнала «виявлений» у підсудного Едіпів комплекс мотивом вбивства. А адвокат на цій же підставі зробив протилежний висновок і висунув вимогу звільнити свого підзахисного від відповідальності за смерть батька. З критикою такого підходу виступив Фройд. Творець психоаналізу не побачив зв'язку між наявністю Едіпового комплексу і передбачуваним батьковбивством. Адже Едіпів комплекс присутній завжди, і саме тому не може застосовуватися при вирішення питання про винуватість.

 

Тим самим Фройд встановив інтелектуальну межу у довільному спекулятивному розумуванні. Едіпальний конфлікт є, але він трактується як загальнолюдський психологічний фон, а не як безпосередній мотив злочину.

 

Вернемося до кризи в Україні: чи існує конфлікт між «русскім міром» і «європейським вибором»? Безумовно так. Ця політична та суспільна дискусія ведеться вже багато років. Дві революції 2004 та 2014 років стали квінтесенціями цього протистояння світоглядів. Чи є це чимось унікальним? Безумовно ні.  На думку приходять приклади каталонців, басків, шотландців чи бельгійського розщеплення. Відмінність цих конфліктів від українського конфлікту в тому, що вони відбуваються всередині західного світу, а не на його межі. Немає поряд стагнуючої імперії, яка прагне посунути свої кордони, імперії, де компроміс вважається виявом слабкості, а конфлікт розв'язується шляхом знищення однієї його сторони.

 

Сучасна ж західна традиція втримує конфлікт переважно у формі цивілізованої дискусії, стараючись у створеному ним напруженні знайти джерело розвитку. Тому, можливо, там важко зрозуміти логіку дій аґресора.

 

І тому речі треба називати своїми іменами. В Україні існує світоглядне напруження (як і в багатьох інших країнах), однак це є тлом, а не безпосередньою причиною вбивств. Якщо ми розуміємо цей конфлікт як громадянську війну, а не як зовнішнє військове вторгнення на фоні загальносуспільного напруження, то всі наші наступні висновки будуть завідомо хибними. Подібно до того, як внутрішньо-психологічний едіпальний конфлікт не є ані причиною, ані виправданням реального вбивства реального батька, так і внутрішня світоглядна криза в Україні не пояснює і не виправдовує реального акту аґресії з боку Росії: з реальними диверсантами, з реальними танками та реально збитим пасажирським літаком .

 

У випадку Гальсмана, Фройд провів різницю між психічним та юридичним. Він добре її розумів. Чи розумієм її ми?  

 

Автопортрет Філіпа Галсмана

 

===========================================

англійська версія:

 

An Internal Conflict or an Act of Aggression: between the Mental and the Legal

 

Thank you for the opportunity to speak at this high gathering on such a painful and controversial subject.

 

The formulation of the topics of presentations leaves open the question of where this discussion might turn: whether we will speak about psychotherapeutic aid and crisis interventions for the survivors or, perhaps, argue over the very nature of this conflict.

 

In the first case, we would have to discuss the content and types of therapeutic assistance and crisis support, clinical protocols and guidelines, trainings for volunteers, and material, technical and human resources. Such kind of meeting should have been as open as possible, and it should have taken place in Ukraine, where thousands of volunteers do this hard work in military and civil hospitals, in psychotherapy centers, personally and via various means of communication.

 

But, judging from the announced topics, we are about to hear about ‘Group trauma and pathology’, ‘Russian identity of the 21st century’, and defining Russian armed aggression with annexation of Ukrainian territories as ‘civil war’. Here we find ourselves on thin ice, because our knowledge can either help our cognition, or transform into a means of propaganda.  Therefore, I have to use the limited time of my presentation to touch upon the most painful issues.

 

In the beginning, as I see fit, let us mention Freud, and, more specifically, a story that relates him to Philippe Halsman. Philippe Halsman (1906-1979), a friend of Salvador Dali, was the father of surrealism in photography. In the year of 1928, even before he became a famous photographer, he was convicted for 10 years for the murder of his father, a dentist Mordecai (Mark) Halsman who died falling off a cliff during a tour in the Austrian Alps. The Court of Innsbruck found Philippe guilty of murder. There was no factual proof for that. But the Halsmans were Jewish and had no Austrian citizenship, while the Nazi ideology was already influencing all spheres of life, including justice. It looked like this was the reason for Halsman’s sentence. The case became a scandal. There were public protests against the prejudice of the court. Many celebrities, including Albert Einstein and Thomas Mann, voiced their support for Philippe Halsman. The young man was released after two years, and immediately demanded to leave Austria.

 

During the trial, the defense of Philippe Halsman made an unexpected move. The forensic psychiatric examination that was carried out at the medical faculty of the Innsbruck University considered the Oedipus complex, found in the defendant, to be the motive for the murder. On this basis, his lawyer demanded that the defendant be released from liability for the death of his father. Sigmund Freud put forward his critique of such approach; the founder of psychoanalysis had not seen the connection between the Oedipus complex and presumed patricide, because the Oedipus complex was always there and, therefore, was not suited to decide the issues of guilt.

 

Thus, Freud had established the intellectual boundary in arbitrary speculative reasoning. The oedipal conflict is there, but it is regarded as a generally human psychological background, not as a direct motive for murder.

 

Let us go back to the crisis in Ukraine: is there a conflict between the ‘Russian world’ and the ‘European vector’? There surely is. This political and public discussion has been going on for many years. Two revolutions of 2004 and 2013 have become the quintessence of this confrontation of ideologies. Is it unique? The examples of Catalonians, Basks, Scots or Belgians come to mind. The difference of these conflicts from the Ukrainian one is in their location within the Western world, not on its border. They are not happening next to a stagnating empire keen on expanding its borders, an empire where compromise is believed to be an expression of weakness, and any conflict is solved by annihilation of one of its parties.

 

And the modern Western tradition holds the conflict mainly in the form of a civilized discussion, attempting to find a source for development in the tension created by it. Possibly, this is the reason why they find the logic of the aggressor’s actions hard to understand.

 

We have to call things their proper names. There is an ideological tension in Ukraine (as in many other countries), but this is the background, not the direct cause of killings. If we treat this conflict as a civil war, not as an armed aggression staged against the background of general public tension, then all our following conclusions will be wittingly false. Just like the intrapsychic oedipal conflict is neither reason nor excuse for a real murder of a real father, the internal outlook crisis in Ukraine does not account for the real act of aggression on Russia’s part, involving real saboteurs, real tanks and all too real downed airliner.

 

In the case of Halsman, Freud had outlined the difference between the mental and the legal. He had understood it well. Do we?

 

 

 

 

07.12.2014