дизель мабуть в Іване-Пустім
тут – товарний і ще цистерни
і селяни з мішками капусти
пасажирів поки що не густо
я питаюся в мами: «Де ми?»
скреготить мов сорока селянка
що на Ринку збуває поташ
і по чім є сметани склянка
сірники подорожчають й манка
що нема як було за Польщі
що кругом у Чорткові злодії
рискалі краще брати в циганів
пара горлиць – не жнуть і не сіють –
на станційнім піддашші осіли
між вокзалом й цехами
ходить той по кім плаче Буданів
каже та що торгує на Ринку
я всідаюся на чемодані –
«Стережіть свої речі» – й до мами
«Це ваш син? Підійди-но синку»
мама каже – вона розлучена
що студентка - живе в гуртожитку
й наче горлицями озвучена
її мова і юність змучена
«Я не знаю як далі жити»
що ми їдем назавжди з Чорткова
що боюсь я людей і колій
вбраний я і мама святкова
на руках в мене куртка зимова
я тримаюсь за маму рукою
листопад 2014
