Якби вибори відбулися минулого тижня, то за партійними списками ПР отримала б 66 мандатів (на 6 менше ніж на жовтневих виборах), КПУ — 24 (-8), «Батьківщина» — 52 (-10), УДАР — 49 (+15) і «Свобода» — 32 (+7). Розраховано за даними опитування СГ „Рейтинг“, 22–28 лютого 2013 року, вибірка — 2 тисячі осіб.
Коли простежуємо в часі динаміку електоральної прихильності українців до представлених нині в парламенті партій, то бачимо, що вона не надто жвава. Всі п’ятеро головних гравців фактично залишаються на своїх місцях. Соціологія засвідчує, що нині, у березні 2013 року, і опозиція і влада пройшли б до Верховної Ради з таким самим плюс-мінус результатом, як і восени 2012-го. Та все ж певні тенденції спостерігати можемо.
Не залишилася неоціненою активна діяльність парламентських новачків – партії УДАР та ВО «Свобода». Симпатії виборців до цих двох помітно зросли. Натомість опозиційна ОО «Батьківщина» так само помітно поступається своїми позиціями.
Владна Партія реґіонів та квазіопозиційна КПУ дружно здають. Але чи настільки, щоб можна було говорити про їхній бодай поступовий відхід з електорального поля країни?
Відповідати на це питання, а заодно й переповідати своє розуміння політичних тенденцій в українському суспільстві будуть ті, хто на цьому, як кажуть, «зуби з’їли».
Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», філософ, політолог
Володимир Фесенко:
"Від часу парламентських виборів принципових змін у громадській думці в ставлені до партій не відбулося.
Можемо говорити лише про тенденції внутрішніх змін в опозиційному таборі. Трішки зросла популярність опозиційних сил стосовно провладних партій. Але це сталося за рахунок того, що частина потенційних прихильників Партії реґіонів не готова йти на вибори. Ці люди не переходять на опозиційний бік — вони просто зіґнорують вибори. І через це ми бачимо зміни у загальній структурі партійних симпатій.
Невелике зменшення рейтинґу ОО «Батьківщина» є закономірним відображенням внутрішніх проблем, які переживає це об’єднання. Також це є наслідком недостатньої активності у ВРУ в порівнянні із «Свободою» та УДАРом, які запам’яталися гучними акціями прямої дії.
При цьому треба пам’ятати про таку річ: симпатії опозиційних виборців не є стійкими. Те, що людина сьогодні каже, що голосуватиме за «Свободу» чи УДАР, не є її стабільним визначеним вибором. Завтра ця позиція може змінитися, і людина піде голосувати за іншу опозиційну силу. У цьому сенсі рейтинґ провладних партій є більш стійким.
Опозиції треба пам’ятати, що наявність певних соціально-економічних проблем не змінює політичну картину в суспільстві кардинально.
Натомість проблема правлячої партії — у знижені електоральної активності. Це і пояснює деяке падіння рейтингу ПР. Але треба розуміти, що активна виборча кампанія поверне реґіоналам частину виборців. У Партії реґіонів досить сталий електорат, і його особливість така: люди можуть критикувати дії влади, демонструвати недовіру, але голосувати все ж підуть за своїх.
Політична ситуація в країні зараз дуже нестабільна. І на подальші рейтинґи впливатиме дуже багато речей: і діяльність опозиції, і вибори мера Києва і таке інше. Спрогнозувати можу тільки те, що провідні політичні сили залишаться більш-менш на своїх теперішніх позиціях. Зміни відбуватимуться всередині опозиційних партій. Тенденції до зростання підтримки «Свободи» та УДАРу будуть зберігатися. «Батьківщині» буде важче утримувати популярність через внутрішнє конкурентне середовище і дуже складну ситуацію з Юлією Тимошенко.
Рейтинґи ж Партії реґіонів впадуть лише тоді, коли соціально-економічна ситуація в країні погіршиться суттєво і різко".
Політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва
Володимир Горбач:
"Головний висновок, який читається: всі старі партії, такі як «Батьківщина», Партія реґіонів та КПУ, втрачають підтримку виборців. Натомість нові партії, які з’явилися цієї осені в парламенті, – «Свобода» та УДАР – розширюють свою електоральну базу.
Парламентська діяльність з грудня місяця почалася з реального наступу опозиції і це відобразилося в інформаційному просторі. Ключові, найбільш резонансні ініціативи йшли від опозиційних сил, зокрема від «Свободи» та УДАРу.
«Свобода» іміджево виграла старт роботи парламенту, бо справила враження на виборця пилянням парканів та іншими фізичними методами боротьби зі зрадниками і ворогами. УДАР у цьому плані спершу програвав, однак повністю надолужив у лютому, коли узяв на себе ініціативу блокування парламенту. При цьому тритижнева акція протесту УДАРу обійшлася без насильства.
«Батьківщина» відчуває свою вторинність на тлі опозиційних колег і намагається відіграти ситуацію назад, використовуючи свого лідера, який влаштовує демарші під час засідання Уряду та таке інше. Однак, наразі «Батьківщині» не вдається нічого змінити. Ситуація з Власенком – це зараз шанс для «Батьківщини» зміцнити свої електоральні позиції.
Партія реґіонів втрачає підтримку насамперед через те, що є партією влади, у якій люди розчаровуються. У виборців є два виходи: підтримувати комуністів або перейти в пасивну позицію. Оскільки КПУ теж втрачає підтримку, то ми можемо говорити про те, що виборець ПР деполітизувався. Можливості, що ці люди стали електоратом опозиційним, я не бачу. Дуже незначний перетік може бути лише в УДАР.
Можемо констатувати, що в Україні стабілізувалася група виборців (приблизно 30%), яка стоїть на консервативних провладних і проросійських позиціях. Ці люди в радикальній і навіть у ліберальній опозиції вбачають загрозу своїй частково російській ідентичності. Навіть втрачаючи соціально-економічно, розчаровуючись в окремих політиках, ці люди все одно триматимуться своєї світоглядної опори і ще довго їх як електорат ділитимуть комуністи та ПР".
Голова правління Інституту української політики, політолог
Костянтин Бондаренко:
"Дані соціологічної групи «Рейтинґ» показують, що порівняно із жовтнем-листопадом минулого року ситуація в електоральній свідомості українців мало змінилася. Комуністи і Партія реґіонів фактично залишилися на своїх позиціях — у них незначне падіння у межах соціологічної похибки. Натомість зменшила свій електоральний показник ОО «Батьківщина» і за її рахунок розширилося електоральне поле ВО «Свобода» та УДАРу.
Говорити про те, що відбувся перетік із провладно налаштованого електорату в опозиційний, не доводиться. Бо якщо таке перетікання і є, то воно зовсім незначне. За ті більше як сто днів, які минули з часу обрання нової Верховної Ради, могли відбутися серйозніші перетоки.
На місці провладних партій я би не зважав на таке незначне падіння рейтинґу, бо воно за нинішніх умов є цілком нормальним. Немає фактора мобілізації. Будь-яка виборча кампанія передбачає мобілізацію електорату і тоді автоматично відбувається злет рейтинґів. Ми можемо побачити це на прикладі того, як змінювалися рейтинґи «Батьківщини» чи ПР безпосередньо перед виборами, а потім плавали і навіть падали після виборів.
Я хочу сказати, що якби зараз відбувалася активна передвиборча кампанія, то ситуація виглядала би дещо інакше: Партії реґіонів можна сміливо додати 3–4 відсотки, ОО «Батьківщина» теж додати пару відсотків до того, що вона має зараз, але у порівнянні з результатами осінніх виборів її результат би був трохи гіршим, ВО «Свобода» залишилася б на рівні жовтня-листопада минулого року, електорат УДАРу і КПУ залишився б сталий. Я говорю зараз про мобілізаційний ресурс, який складається з людського, організаційного і фінансового ресурсів".
Заступник директора Агентства моделювання ситуацій, політичний експерт, автор книги «Політичні партії України»
Олексій Голобуцький:
"Життя не покращується. Люди тягнуться до тих, хто пропонує більш радикальні засоби. Проблема ж «Батьківщини» в тому, що вони собі думають, що когось хвилюють проблеми Власенка, Тимошенко та інших персоналій. Крім того, Яценюк не є харизматичним лідером. За нього готові голосувати як за альтернативу, але на нього не покладають надій, йому не вірять.
Насамперед скажу, що не до кінця довіряю результатам соціологічних досліджень групи «Рейтинґ». За два місяці до виборів саме їхні дослідження показали рейтинґ УДАРу вищий, аніж в ОО «Батьківщина». Через це УДАР мало не згорнув свою кампанію, оскільки вирішили, що справа вже зроблена. Хоча їх попереджали, що є такий феномен в електоральній підтримці «Батьківщини», що вона набирає у день голосування більше, аніж це показує попередня соціологія.
Однак безвідносно до тих осіб, які проводили соціологічні дослідження, за їх результатами можна говорити про те, що раніше ОО «Батьківщина» зосереджувала на собі майже увесь опозиційний спектр, окрім радикального, який відходить ВО «Свобода». Люди, які не хотіли голосувати за Партію реґіонів, вибирали «Батьківщину».
Перед виборами добре спрацювала «Свобода». Не знаю, як це сталося — технологічно чи інтуїтивно, але їхня заява про те, що «Свобода» не потрапляє у ВРУ, дуже мобілізувала електорат. За них проголосували навіть дуже помірковані люди з міркувань солідарності.
Станом на зараз дуже цікава динаміка у Партії реґіонів — крива їхньої підтримки практично рівна і якщо йде до низу, то дуже трошки.
Падіння популярності КПУ пов’язане з тим, що під час голосування на осінніх виборах, люди «повелися» на рекламу — те, що комуністи писали на своїх аґітаційних матеріалах, абсолютно не співпадає з їхньою діяльністю. Більше того, зараз КПУ практично зникла з політичного поля. Їх нема. Фракції КПУ в парламенті де-факто не існує, бо вона не займає там жодної визначеної позиції.
«Батьківщина» втрачає, бо нічого не робить. Вона хоч і найбільша опозиційна фракція, все ж не демонструє ніякої дії. Набридло всім слухати, як погано живеться Юлії Володимирівні. При всій повазі, Юлія Володимирівна не є моральним авторитетом навіть для своїх виборців. Голосування за «менше зло» ніколи не буває продуктивним.
УДАР зростає у популярності за рахунок активних дій у ВРУ. Більше місяця ця партія не виходить з інформаційного поля зі своїми заявами та блокуванням сесійної зали парламенту.
«Свобода» отримує підтримку за рахунок активних дій і поза межами парламенту. Вони руйнують пам’ятники Леніну, захищають з боями Гостинний двір. Свободівці демонструють дію. І в цьому полягає різниця між «Батьківщиною» та рештою опозиційних партій.
Щось прогнозувати стосовно подальшої динаміки зараз практично неможливо. Ситуація міняється кожного тижня. Все залежатиме від того, як координуватиме свою діяльність опозиція, до яких вдасться кроків і як на ці кроки реагуватиме провладна більшість.
Єдине, що точно скажу, так це те, що симпатії до Партії реґіонів зростати не будуть. При тому неґативі, що 80% людей неґативно ставляться до влади, ПР набрала свій максимум."
Професор кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», політолог
Олексій Гарань:
"Можемо говорити не про абсолютні цифри, а про тренди. Є соціологічна похибка, і в даному випадку похибка плюс-мінус 1% призводить до зміни результату. Тому я коментуватиму таку соціологію дуже обережно.
Важливо тут, як на мене, таке: ми бачимо підтвердження тенденції, коли сумарно опозиція набирає більше, аніж Партія реґіонів та КПУ. У березні ми отримуємо результат, який був на минулорічних виборах до парламенту. Ми бачимо певне падіння рейтинґів Партії реґіонів та комуністів, а також певний перерозподіл всередині опозиційних партій: трохи більше набирає «Свобода» і УДАР, трохи менше — «Батьківщина».
Пояснення таке: і «Свобода», і УДАР були дуже помітними під час силових акцій у Верховній Раді. Це те, що знайшло розуміння і підтримку виборців. У цьому сенсі «Батьківщина» була трохи менш помітна у силовому протистоянні.
Друге: ми говоримо про соціологічні опитування, а як показує попередня практика, соціологічні опитування завжди показують менший результат «Батьківщини», аніж вона його отримує під час реального голосування. У «Батьківщини» є більша частка прихованого електорату, аніж у інших, в тому числі опозиційних, партій.
Але я повертаюся до своєї первісної думки: найважливішим є підтвердження тенденції, що сукупна підтримка опозиції є більша, аніж у провладних партій. І це ще раз наголошує на актуальності спільних дій усіх опозиційних сил, бо ми бачимо, яка іде серед них конкуренційна боротьба. Єдність — це єдине, що може забезпечити опозиції перемогу".
05.03.2013